2. Сучасні засоби платежу, що обслуговують грошовій обіг.

Грошовий оборот обслуговує готівкові гроші та гроші в безготівкових розрахунках.

Для розрахунків готівкою використовують банкноти та розмінні монети. Банкноти мають примусовий офіційний курс і не можуть не прийматися під час розрахунків. Монети використовують як засіб розмінювання невеликих сум, що перебувають в обігу, і тому їх сумарна вартість незначна порівняно із загальною масою грошей і обмежена потребами населення.

Основаними факторами, які впливають на структуру готівки в обігу є:

• рівень ВВП на душу населення;

• рівень з/п та споживчих цін;

• відношення національної валюти до іноземних валют;

• схильність населення до формування збережень у готівковій формі;

• сфера використання безготівкових розрахунків.

Гроші безготівкових розрахунків на відміну від готівкових грошей не мають речового вираження і існують лише у вигляді депозитних грошей. Під час безготівкових розрахунків клієнти банків України використовують таки форми розрахунків:

1. Платіжне доручення – це документ, який є письмово оформленим дорученням клієнта банкові, що його обслуговую, на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунку.

2. Платіжна вимога-доручення – це розрахунковий документ, який є вимогою одержувача коштів до платника про сплату певної суми через банк.

3. Акредитив – це грошове зобов’язання банку за дорученням свого клієнта здійснити третій особі, безпосередньо або через інший уповноважений банк, платежі з поставлені товари, виконані роботи та надані послуги за умовами, передбаченими в акредитиві.

4. Вексель – письмове боргове зобов’язання, яке дає його власнику незаперечне право вимагати від боржника вказану в ньому суму платежу після закінчення вказаного терміну.

5. Чек – письмовий наказ банку власника поточного рахунку про виплату певної особі, вказаної в ньому суми грошей.

Крім цих форм, ще використовують інкасові доручення та платіжні вимоги. Всі ці документи уніфіковані, мають стандартну форму та встановлені реквізити.

Досконалішим засобом обслуговування депозитних грошей на банківських рахунках стали пластикові платіжні картки, які є грошовим документом, що засвідчує наявність рахунку власника у кредитної установі. Якщо операції на банківських рахунках здійснюються за допомогою терміналів електронних платежів, то такі гроші називаються електронними.

Тема 3. Грошовий ринок

0. Суть і структура грошового ринку.

Грошовий ринок – це сукупність всіх грошових ресурсів країни, що постійно переміщуються, розподіляються та перерозподіляються під впливом попиту та пропозиції зі сторони різних суб’єктів економіки.

Головна функція грошового ринку – це балансування попиту та пропозиції і формування ринкового рівня процента як ціни грошей.

Грошовий ринок складається з багатьох потоків, за якими грошові кошти переміщуються від власника заощаджень до позичальників та інвесторів. Канали фінансового (грошового) ринку, якими грошові кошти рухаються від власників заощаджень до позичальників, поділяються на дві основні групи: канали прямого та непрямого фінансування.

Канали прямого фінансування – це канали, якими грошові кошти рухаються безпосередньо від власників до позичальників.

Пряме фінансування здійснюється двома способами:

1. коли кошти передаються позичальнику (фірмі) для здійснення інвестицій в обмін на право участі власності на цю фірму (капітальне фінансування);

2. коли кошти передаються фірмі для здійснення інвестицій в обмін на зобов’язання повернути ці кошти в майбутньому з процентом (фінансування шляхом отримання позик). Прикладом цього фінансування є продаж облігацій.

Канали непрямого фінансування – це канали, якими грошові кошти рухаються від власників заощаджень до позичальників через фінансових посередників (банки, інвестиційні, страхові компанії, пенсійні фонди).

Як відомо грошовий ринок має складний механізм функціонування. На ньому застосовуються різноманітні інструменти та методи управління грошовими потоками.

За видами інструментів грошовий ринок складається з ринку позичкових капіталів (охоплює відносини, що виникають з приводу акумуляції кредитними установами грошових коштів фізичних та юридичних осіб і їх надання у вигляді позик на умовах поворотності, строковості та платності) та ринку цінних паперів (охоплює кредитні відносини, так і відносини співволодіння, які оформлюються цінними паперами, що можуть продаватися, покупатися і погашатися).

Залежно від призначення та ліквідності фінансових активів, що обертаються на грошовому ринку можна виділити два основні його сегменти: ринок грошей (продаються і покупаються грошові кошти у вигляді короткострокових позик та фінансових активів, об’єктом купівлі-продажу на ринку є тимчасово вільні грошові кошти. Економічні агенти купують гроші як капітал, тобто беруть у борг з виплатою процента. Отже ціною «товару», що продаються і купуються на ринку, є позиковий процент) та ринок капіталів (продаються і покупаються грошові кошти у вигляді середньо- та довгострокових кредитів, фін. активів та акції).

За функціональними ознаками грошовий ринок складається з двох секторів: міжбанківський ринок та відкритий ринок. Перший обслуговує угоди з приводу короткострокових (незабезпечених) кредитів, за допомогою яких комерційні банки можуть балансувати поточну ліквідність і отримувати додатковий прибуток, управляти відсотками та банківським ризиком. На відкритому ринку відбувається купівля-продаж цінних паперів центральним банком. Центральний банк може продати частину свого портфеля цінних паперів безпосередньо комерційним банкам чи посередникам ринку, а через них – населенню і фірмам. В обох випадках в комерційних банках зменшуються їх вільні резерви та кредитний потенціал.

Суб’єктами грошового ринку виступають: банки, держава, спеціалізовані фінансово-кредитні установи та інші посередницькі організації, які продають і купують, як правило короткострокові боргові зобов’язання.

Інструментами грошового ринку є: скарбничі (казначейські) та комерційні векселі; Облігації; депозитні сертифікати; банківські акцепти тощо.