Тема 8. Кількісна теорія грошей і сучасний монетаризм.

1. Класична кількісна теорія грошей і її основні постулати.

У залежності від оцінці ролі грошей і грошової системи в розвитку економіці існують різні теорії грошей. Вони виникають, отримують підтвердження і якийсь час домінують. Однак, деякі з них, не отримують розповсюдження, оскільки практика не підтверджує їх.

Розрізняють три основні теорії грошей – металістичну, номіналістичну і кількісну.

Металістична теорія грошей. Вона виникла у Англії в період первісного накопичення капіталу в XVI-XVII ст. Одним з її засновників був У Стаффорд (1554 –1612). Для металістичної теорії грошей було характерним ототожнення багатства суспільства з дорогоцінними металами, яким приписувалося монопольне виконання усіх функцій грошей. Грошовий обіг ототожнювався з товарним обігом; стверджувалося, що золото та срібло вже за своєю природою є грішми; гроші є простим елементом обміну, а резервним функціям металевих грошей надавалося фундаментального значення. Прихильники цієї теорії не бачили необхідності і закономірності заміни повноцінних грошей паперовими ї тому виступали проти паперових грошей не розмінних на метал.

Номіналістична теорія грошей. Першими представниками цієї теорії були Дж. Берклі (1685-1753) і Дж. Стюарт (1712-1780). В основі їх теорії полягали два положення: гроші створюються державою, а їх вартість визначається їх номіналом. Основною похибкою прихильників номіналізму є положення, що вартість грошей визначається державою, чим вони заперечували товарну природу грошей і трудову теорію вартості; визначали гроші як умовні знаки, що позбавлені внутрішньої вартості; що гроші виникли як продукт погодженості між людьми з метою полегшення обміну.

Номіналісти відірвали паперові гроші від золота і вартості товару і наделялі їх “вартістю”, “купівельною силою” шляхом акту державного законодавства.

Подальший розвиток номіналістичної теорії приходиться на кінець XIX - початок XX ст. Найбільш відомим представником номіналізму був німецький економіст Г. Кнапп (1842-1926). Він основував свою теорію ні на повноцінних монетах, а на паперових грошах. При аналізу грошової маси він враховував лише державні казначейські білети (паперові гроші) та розмінні монети, виключає з неї кредитні гроші (векселя, банкноти, чеки).

Положення номіналістичної теорії грошей були використані у економічної повитиці Німеччини, яки широко використовувала емісію грошей у період першої світової війні. Період гіперінфляції після цього повністю відхилив концепцію номіналізму у теоріях грошей.

Кількісна теорія грошей полягає у визначенні співвідношення між наявною грошовою масою та номінальною величиною ринку товарів і послуг. Основоположником кількісної теорії грошей був французький економіст Ж. Боден (1530-1596), повязавши рівень цін з приливом благородних металів. Подальший розвиток ця теорія отримала в працях Д. Юма (1711-1776), Дж. Миля (1773-1836) і Ш. Монтеск’є (1689-1755).

Д. Юм, який питався встановити зв’язок між приливом благородних металів з Америки і ростом цін в XVI-XVII ст., висував тезис “Вартість грошей визначається їх кількістю”. Він вважав, що поняття вартості грошей є суто умовним, бо відсутня їх вартісна основа.

Прихильники цієї теорії бачили у грошах тільки засіб обігу. Вони помилково стверджували, що у процесі обігу в результаті зіткнення грошової і товарної маси встановлюються ціни і визначається вартість грошей. Такий характер вартості грошей називається представницьким або фіктивним. Вона визначається за формулою: сума цін товарів/ число обертів грошової одиниці.

До основних постулатів цієї теорії відносять:

- купівельна сила грошей, як ціни товарів встановлюється на ринку;

• в обігу перебувають усі гроші;

• купівельна спроможність грошей обернено пропорційна їх кількості, а рівень цін прямо пропорційний кількості грошей.

Ця теорія ігнорувала роль функції грошей як засобу нагромадження в регулюванні грошової маси.

Ідеї Юма продовжували розвиватися представниками класичного (А.Сміт, Д. Рікардо) та неокласичного напрямків кількісної теорії (Дж. Берклі, Дж. Стюарт).

Представники класичної кількісної теорії виявили чітке розуміння походження грошей з товарів і підкреслили зв’язок теорії грошей з трудовою теорією вартості. А. Сміт називав працю дійсною, а гроші номінальною мірою вартості. Д. Рікардо запропонував створити систему, яка б максимально відповідала потребам розвитку економіки. Основні ідеї грошової системи:

• стійкий грошовий обіг – умова зростання економіки;

• така стійкість можлива в грошовій системі, що базується на золоті;

– золото в обігу може бути частково або повністю замінене на паперові гроші, розмінні за твердим паритетом на золото.