6.2. Грошові реформи: поняття, цілі та види грошових реформ

Грошові реформи – це повна або часткова структурна перебудова державою наявної в країні грошової системи.

Головною функцією грошової реформи є стабілізація грошового обігу.

Види грошових реформ:

1. грошові реформи у вузькому розумінні:

а) грошові реформи формального типу – впровадження нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням функціонуючої;

б) грошові реформи з деномінацією грошового обігу – заміна через обмін грошових купюр дійсного масштабу цін;

в) грошові реформи конфіскаційного типу (з деномінацією грошового обігу або без нього) – використання диференційованої шкали обміну старих грошей на нові.

2) грошові реформи в широкому розумінні – передбачають впровадження в обіг нової грошової одиниці та структурну перебудову діючої системи грошово-валютних і кредитних відносин (перехід від біметалізму до монометалізму і далі до паперово-грошового обміну, а також перехід від грошей адміністративно-командної до грошей ринкової економіки). У зв’язку з масштабністю і різноплановістю структурних змін та інституційних перетворень ці грошові реформи тривалими у часовому вимірі, вони проводяться, як правило, декілька років.

Види грошових реформ залежно від часового лагу здійснення обмінних операцій поділяються на:

- одномоментні грошові реформи – строк проведення обміну старих грошей на нові не перевищує 7-10 днів;

- грошові реформи паралельного типу – протягом певного часу в обігу знаходяться дві грошові одиниці.

Особливості проведення грошової реформи в Україні

З 2 по 16 вересня 1996 р. в Україні було проведено грошову реформу з деномінацією грошової одиниці. В результаті її проведення держава отримала нову грошову одиницю – гривню. Внаслідок обміну українських карбованців (купонів) на гривні замінено діючий масштаб цін. В ході проведення реформи діяв єдиний порядок обміну грошових купюр. Упродовж двох тижнів старі грошові знаки були вилучені з обігу та обмінене без будь-яких обмежень у пропорції 100 000:1. відповідно до цього було змінено ціни всіх товарів і послуг, розміри тарифів, заробітної плати, пенсій, стипендій, платних зобов’язань. Всі операції з перерахуванням у гривню залишків коштів, які знаходилися у безготівковому обігу було проведено в перший день реформи. Грошова реформа в Україні базувалася на принципах повної прозорості і неконфіскаційності.

Тема 7. Валютний ринок і валютні системи

7.1 Поняття валюти, валютний курс, конвертованість валют.

В умовах інтернаціоналізації господарського життя зростає взаємозв’язок національних економік. В сфері валютних відносин появляються таки тенденції:

• посилюються міжнародні функції національних валют (вони приймають участь в міжнародних розрахунках);

• масштаби участі валюти в міжнародному платіжному обігу визначаються комплексом історичних, економічних, міжнародно-правових факторів, у тому числі нац. політикою;

• відсутність єдиної грошової основи у валютній сфері – світових грошей;

• в умовах вільної конвертованості валют т переливу капіталу між країнами розмиваються кордони між внутрішнім грошовим обігом та міжнародним платіжним оборотом;

• тенденція об’єднання національних і міжнародних ринків в умовах специфіки та особливостей національних грошово-кредитних ринків.

Валюта – це грошова одиниця, що використовується як світові гроші, тобто як міжнародна розрахункова одиниця, засіб обігу і платежу.

Існують таки види Валют:

1. Залежно від емітента валютних коштів: національна валюта, іноземна та колективна (емісію якої здійснюють міжурядові валютно-кредитні організації (євро, СПЗ);

2. залежно від режиму використання: конвертована (повно або частково), неконвертована;

3. залежно від сфери та мети використання:

–валюта оплати – якою здійснюють фактичну оплату товарів і послуг згідно із зовнішньоекономічною угодою чи погашення міжнародного кредиту;

–валюта кредиту – якою за угодою кредитора і позичальника надається кредит;

–валюта угоди (ціни) – в якій встановлюється ціна товару чи послуг у зовнішньоторговельному контракті або визначається сума надання міжнародного кредиту;

Міжнародна торгова валюта – це валюта, що використовується для оцінки міжнародних торговельних операцій (експорт-імпорт) або валюта як товар, що є предметом купівлі –продажу.

Міжнародна резервна валюта – це валюта, що використовується для покриття дефіциту платіжного балансу, надання позик, кредиту, фінансування (для створення валютних державних резервів).

Валютні відносини – це сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних відносин у міжнародній сфері. Учасники – держави, міжнародні організації, юридичні і фізичні особи.

Валютний курс – це співвідношення між грошовими одиницями двох країн, що використовується для обміну валют при здійсненні валютних та інших економічних операцій.

Види валютних курсів:

• офіційний (фіксований) – встановлені урядом постійні пропорції обміну національної валюти на іноземну і навпаки;

• ринковий (гнучкий) – валютний крос-курс, що формується на валютному ринку під впливом попиту і пропозиції;

• змішаний – контрольований курс, що застосовується до експорту й імпорту, при погашенні зовнішнього боргу тощо.

Залежно від механізму формування і функціонування розрізняють такі валютні курси:

- коливні – курси, змінюються залежно від попиту і пропозиції на валютному ринку, але коригуються валютними інтервенціями центрального банку з метою вирівнювання тимчасових різких коливань;

- плаваючі – це режим вільного коливання валютних курсів, що самостійно формуються на ринку під впливом попиту і пропозиції (характерні для долара США, німецької марки, англійського фунта стерлінгів, швейцарського та французького франка).

В основі курсів лежить співвідношення купівельних спроможностей.

Купівельна спроможність валюти – це сума товарів і послуг, які можна придбати за певну грошову одиницю. Паритет купівельної спроможності – це співвідношення купівельної сили валют.

Функції валютного курсу:

- порівняння цінових структур і результатів виробничого відтворення окремих країн;

- порівняння вартостей (цін) національного та світового ринків;

- перерозподіл національного продукту між країнами, що здійснюють зовнішньоекономічні зв’язки.

Конвертованість – це здатність до вільного використання валюти для будь –яких операцій та обміну на інші валюти. Конвертованість може бути:

• повна (вільний обмін для всіх власників та в усіх операціях без обмежень) або часткова (обмін дозволяється певним власникам або за окремими операціями);

• зовнішня (вільне нагромадження валюти на рахунках нерезидентів, перекази за кордон) або внутрішня (вільний обмін нац. валюти на іноземну для резидентів та вільні платежі за кордон);

• за поточними операціями (обмін для забезпечення зовнішньоекономічної діяльності учасників) або за переміщенням капіталів і кредитів;

Валютне котирування – визначення і встановлення курсу іноземної валюти до національної.

Методи котирування – пряме (курс іноземної валюти виражений в національної) і непряме (зворотне) – за одиницю приймається валюта курс якої виражений в певної кількості іноземних грошових одиниць.

Види курсів валют:

– Курс продавця і курс покупця;

• фіксований, плаваючий і змішаний;

• номінальний (співвідношення однієї валюти до іншої):

• реальний (визначається як номінальний, скоригований на співвідношення цін внутрі країни і цін інших країн);

• ринковий (встановлюється на внутрішньому ринку);

• офіційний (встановлюється ЦБ);

• поточний (спот) і строковий (форвард (з премією або дисконтом));

• середній курс (для співставленнях і аналізі);

• крос-курс – котирування двох іноземних валют, ні одна з яких ні є національною валютою учасника угоди, що встановлює курс.

Широке розповсюдження отримали індексі валютних курсів – для визначення ступеня знецінення (подорожчання) одних валют по відношенню до інших.

На динаміку валютних курсів оказують вплив: економічний розвиток країни, інфляція, стан платіжного балансу, зміни процентних ставок, ріст грошової маси.