2. Структура грошового обігу

.

Відмінності в характері економічних відносин між суб’єктами грошового обігу дають підстави структурувати його на три секторі:

• грошовий обіг (характеризується еквівалентним, але безповоротним (одностороннім) рухом грошей від споживача до виробника);

• фінансовий (охоплює фін. відносини, які зумовлюють безповоротний нееквівалентний характер створення та використання грошових коштів);

• кредитний (перерозподіл грошей між господарськими суб’єктами здійснюється на нееквівалентній основі, але на поворотній і платній).

Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовій обіг, він поділяється на безготівковий (оплата шляхом перерахування грошових сум на рахунки в банках) та готівковий (обслуговує переважн6о відносини сфері особистого споживання).

Безготівковий обіг – економія коштів, прискорює оборот, дає можливість контролювати рух грошей.

2. Маса грошей, що обслуговує грошовий обіг.

Грошова маса – це сукупність залишків грошей у всіх їх формах, які є в розпорядженні суб’єктів грошового обігу в певний момент. Для визначення обсягу та структурі грошової маса застосовують відповідний набір грошових агрегатів (це визначене законодавством відповідно до ступеня ліквідності специфічне угруповання ліквідних активів). Основними принципами формування грошових агрегатів є :

1. Грошова маса містить не лише готівкові гроші, а й депозитні.

2. Уся грошова маса поділяється на ту, що є в обігу, і ту, яка нагромаджується та виконує функцію збереження вартості.

3. Сукупна грошова маса містить також банківські вклади, депозитні та цінні папери з фіксованим доходом.

Грошові агрегати будуються приєднанням до попередніх величин нових грошових компонентів у послідовності, що характеризує зменшення їх ліквідності.

Для країн з розвиненою ринковою економікою характерні таки грошові агрегати:

М1 – готівка та банківські вклади до запитання (трансакційні депозити);

М2 – М1 + строкові та ощадні вклади у комерційних банках;

М3 – М2 + депозитні сертифікати, ощадні вклади в спеціалізованих кредитних установах та інші види фін. активів.

В окремих країнах банківська статистика виділяє ще й агрегат L, який містить агрегат М3, а також банківські акцепти, комерційні папери, державні ЦП та інше. Агрегат L повністю охоплює і характеризує грошову масу в країні.

З 1993 року НБУ визначає структуру грошової маси відповідно до агрегатного методу, а саме:

М0 = готівка (гроші поза банками);

М1 = М0 + депозити до запитання;

М2 = М1 + строкові депозити та інші кошти (валютні заощадження);

М3 = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями.

Крім грошових агрегатів, НБУ визначає показник грошової бази – це гроші, які не беруть участь в кредитному та грошовому обігах, але створюють базу для їх розширення. Вона містить готівку в касах банків та резерві комерційних банків на їх рахунках в НБУ. Ці гроші мають не тільки високу ліквідність, але й показують дієздатність НБУ, його можливість виконувати свої обов’язки (сильні гроші, гроші високої ефективності, так як вони можуть контролюватися НБУ).