Тема 2. Грошовий оборот і грошові потоки

2.1. Поняття грошового обігу як процесу руху грошей.

Грошовий обіг – це рух грошей у внутрішньому економічному обороті країни, в системі зовнішньо-економічних зв’язків, у готівковій та безготівковій формах, що обслуговує реалізацію товарів та послуг, а також нетоварні платежі в господарстві (тобто, це сукупність усіх грошових платежів, безперервний рух грошей під час суспільного відтворення).

Грошовій обіг достатньо складна конструкція, яка поєднує як основні сутнісні характеристики грошей, так і механізми і засоби використання грошей для сприяння економічному і соціальному розвитку.

Роль грошового обороту, його правильна організація мають прояв у слідуючи моментах:

• у відлагодженості господарського обігу і платіжно-розрахунковій системи. Без цього на шляху руху грошей виникають пробки, уповільнюється обіг, зростають неплатежі;

• здібності забезпечити збалансованість попиту і пропозиції на товарному ринку, не допустити дефіциту товарів (необхідно правильно визначити кількості грошей в обігу);

• характеру і ступеню впливу грошової маси на ріст цін і інфляцію. Надлишок грошей в господарському обороті дозволяє отримувати прибуток за рахунок росту цін, послаблює конкуренцію. Недостаток грошової маси породжує натуралізацію товарного обміну, порушує цінові пропорції, підриває дієвість податкової системи.

На макроекономічному рівні грошовий обіг обслуговує кругообіг усього сукупного капіталу суспільства на всіх стадіях суспільного відтворення: у виробництві, розподілі, обміні і споживанні. Тому його називають ще сукупним грошовим обігом. У сукупному грошовому обігу гроші функціонують виключно як гроші і не є функціональною формою капіталу.

На мікроекономічному рівні грошовий обіг обслуговує кругообіг індивідуального капіталу. При цьому гроші виступають однією з функціональних форм капіталу, є його складовою та елементом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу.

Суб’єктами грошового обігу є всі юридичні і фізичні особи, які беруть участь у створенні, розподілі, обмінні та споживанні валового національного продукту. Їх можна об’єднати в таки групи:

• фірми – суб’єкти, що забезпечують створення ВНП;

• домашні господарства – суб’єкти, які забезпечують виробництво ВНП основними факторами (робочою силою, засобами виробництва) і є кінцевими його споживачами;

• державні структури – суб’єкти, які забезпечують розподіл та перерозподіл вартості створеного національного доходу та національного продукту, здійснюючи вплив на реалізацію та споживання останнього;

• фінансові посередники – суб’єкти грошового ринку, які спрямовують потік грошових коштів від їх власників до позичальників.

Грошовим обігом взаємопов’язуються ті основні ринки, через які здійснюється більшість грошових відносин між економічними суб’єктами: ринок товарів, ринок ресурсів, фінансовий ринок, світовий ринок.

2. Поняття грошового потоку

Усі розрахунки і платежі, які становлять грошовий обіг, можна згрупувати в кілька великих потоків залежно від їх призначення в відтворювальному процесі.

Грошовий потік – сукупність платежів, які обслуговують окремий етап (чи його частину) процесу розширеного відтворення.

У сукупному грошовому обігу можна виділити окремі грошові потоки:

• сукупність витрат фірм на придбання необхідних виробничих ресурсів;

• оплата урядовими органами праці державних службовців;

• трансфертні платежі – виплати держави домашнім господарствам;

• доходи домашніх господарств, які становлять національний дохід.

Національний дохід поділяється на три частини, кожна з яких породжує окремий грошовій потік. Значна його частина витрачається домашніми господарствами на споживання (купівля товарів на внутрішньому і світовому ринку). Певна частина доходу домашніх господарств сплачується уряду у вигляді податків. Не витрачена частина доходу – це заощадження господарств, які надходять на фінансовий ринок.

Мобілізовані на фін. ринку кошти фірми інвестують на розширення виробництва (чому формується новий грошовий потік).

До послуг фін. ринку звертається також уряд, який мобілізує і витрачає кошти для покриття витрат. Балансування грошових потоків виторгу і доходу має вирішальне значення для нормального функціонування грошового обігу і усієї економічної системи, для забезпечення сталості грошей і кон’юнктури ринку.

Потоки, які зв’язують внутрішній обіг України зі світовим ринком – імпортно-експортні платежі, рух капіталу.

Якщо потік національний продукт виявиться меншим від потоку національного доходу на величину чистого імпорту, тоді виникають ускладнення з реалізацією в країні національного продукту.

Загальна збалансованість грошового обігу вимагає вирівнювання перш за все національного доходу і національного продукту. Для цього повинні балансуватися і всі взаємопов’язані грошові потоки. За напрямами руху грошей щодо національного доходу ці потоки розділяють на дві групи:

• потоки втрат (чисті податки, заощадження, оплата чистого імпорту);

• потоки ін’єкцій (інвестиції, державні закупівлі, надходження від чистого експорту).

На суму втрат зменшується, а на суму ін’єкцій збільшується внутрішній грошовий обіг і можливості реалізації національного продукту. Тому для збалансування потоки втрат і ін’єкцій повинні вирівнюватися.