1.5. Система законів грошей і принципи їх використання

Закон обігу грошей встановлює тісний взаємозв’язок між кількістю грошей, що перебувають в обігу, і абсолютним рівнем цін (протягом певного періоду часу для обігу необхідна тільки певна, об’єктивно зумовлена маса купівельних і платіжних засобів).

Поняття “Закон Грехема”, відповідно до якого “погані” гроші витісняють “гарні” (з обігу зникають гроші, ринкова вартість яких щодо “поганих” грошей та офіційного курсу підвищується). Однак цей закон не завжди спрацьовує в різних економічних ситуаціях.

Закон об’єктивізації суб’єктивних економічних відносин (цей закон описав німецький учений Г. Зіммель). Процес об’єктивізації суб’єктивних економічних відносин у суспільстві здійснюється послідовно. Спочатку з’являється бажання суб’єкта ринку володіти об’єктом, що для нього має суб’єктивні цінності. Далі він оцінює його на основі суспільної (об’єктивної) вартості товару. Наступнім кроком потенційного покупця є зіставлення вартості товару з коштами, якими він володіє. При збігу суб’єктивних факторів з об’єктивною вартістю здійснюється купівля товару. У процесі цього особисте ставлення суб’єкта ринку до визначеної цінності товару за допомогою грошей перетворюється в абстрактне, об’єктивне ставлення, що вимірюється грошовим еквівалентом – суспільною чи ринковою вартістю товару. Отже, рух грошей супроводжується об’єктивізацією товарно-обмінних зв’язків, що робить їх унікальним засобом відображення стійких зв’язків в економіці.

Будучи незалежною інформаційною субстанцією, гроші не тільки несуть інформацію про закономірності економічних процесів у суспільстві, а й самі створюють власні закони.

Одним з них є закон еквівалентності. Він є основною умовою стабільного обміну протягом тривалого часу, тобто якою вартістю товар, послуги чи роботу створила людина (суспільство, нація) стільки вона і повинна одержати грошей. При цьому сума грошей, що їх одержують суб’єкти ринку, нормується на основі попиту і соціальних потреб суспільства.

В остаточному підсумку закон еквівалентності встановлює стійкий взаємозв’язок між здібностями і прагненням людини чи підприємства виготовляти товари і послуги і одержувати за це еквівалентні гроші. Закон еквівалентності має загальне значення і є основою кількісної теорії грошей, він дає можливість побачити суть проблеми: як сприяти розвитку здатності і прагнення людини робити товари і послуги при одночасному забезпеченні широкої платоспроможності потреби в них.

До механізму, який забезпечить розв’язання цієї проблеми належить сучасний грошово-кредитний механізм. Розвинена кредитна система забезпечує багатство нації і дає можливість створювати нормальні постійні грошові потоки суб’єктам ринку.

Феномен кредиту полягає, з одного боку, в тому , що він створює “чисто” економічний фактор зростання (сприяє підвищенню попиту і пропозиції на ринку, капіталізації (ефективному використанню) цінностей), а з другого боку – психологічний, котрий формує людей, їхню свідомість і поведінку. Таким чином, взаємокредитування є одним з основних принципів, що забезпечує повноту реалізації принципу еквівалентності.

Ще одним законом грошей, що ґрунтується на законі об’єктивізації і тісно пов’язаний із законом еквівалентності, є закон кортикалізації ( від лат. Cortex – кора). Абстрактний характер грошей, що дає змогу відображати різні господарські операції за допомогою кількісних показників, допомагає нам оцінювати їх ефективність і ефективно керувати ними. Як інформаційні сигнали головного мозку є основою керування живими організмами (корт екс), так і інформаційна суть грошей дає можливість керувати господарською діяльністю суб’єкта ринку. Гроші є носіями тієї інформації, яка дає змогу нормувати економічні відносини в суспільстві.

Принцип нормування випливає із закону кортикалізації і є основою ефективності керування економічними процесами як на макро- , так і на мікрорівні. Він тісно пов’язан із принципом взаємокредитування, бо кредитний механізм не може ефективно функціонувати без всеохоплюючого нормування і стандартизації економічних відносин (показники оцінки фінансового стану позичальників, нормативи оцінки проектів бізнесу, ринків і перспектив їх розвитку).

Ще одним законом у цій системі є закон руху, який стверджує, що гроші виконують свою функцію, тобто неформально є грошима за умови, що вони перебувають у русі (обігу). Невикористання грошей призводить до втрати їхньої вартості, що зумовлює застосування відомого принципу у фінансовій науці – зміни вартості грошей у часі. З цім принципом тісно пов’язані норми прибутковості й надійності, що у свою чергу, ґрунтуються на принципах оцінки дійсної вартості й управління ризиками.

Отже, на основі взаємозв’язку законів грошей (об’єктивізації, еквівалентності, кортикалізаціїі руху) створюється ціла система принципів їхнього використання. З іншого боку ці принципи формуються на основі закону грошей про раціоналізацію поведінки суб’єктів ринку (гроші впливають на поведінку людей, на роботу підприємств, вони несуть інформацію, що є основою для правильного вибору життєвих цінностей і раціонального використання ресурсів).