11.2 Міжбанківські об’єднання

Міжбанківські об’єднання утворюється на добровільному об’єднанні самостійних банків (злиття) так і на правах власності, контролю, централізованому управлінні, прямого підпорядкування, та залежності (поглинання).

Головними представниками міжбанківських об’єднань є:

• асоціативного комерційного типу – консорціуми та картелі;

• корпоративного типу – концерни та трести.

Банківський консорціум – це тимчасове об’єднання на договірній основі кількох банків для спільного проведення кредитних, гарантійних або інших операцій. Головна мета – збільшення обсягів операцій концентрацією ресурсів, розподіл ризиків.

Банківська картель – об’єднання великих банків, в основі якого лежить угода про розподіл сфер діяльності (узгодження і проведення єдиної політики при встановленні процентних ставок та виплат дивідендів, умов кредитування тощо).

Банківський концерн – це монопольне об’єднання акціонерних банків, де великий банк (головне АТ) володіє контрольним пакетом акцій юридично самостійних банків (дочірніх товариств), тим самим встановлюючи контроль над їх діяльністю.

Банківський трест – монопольне об’єднання банків яке утворюється об’єднанням власності банків, що входять до його складу. Причому останні втрачають юридичну , комерційну самостійність і підпорядковуються єдиному органу управління(базується на пайової формі власності).

В Україні перше асоціативне міжбанківське об’єднання створено 1992 року – Асоціація українських банків (130 банків).

11.3 Забезпечення стійкості банківської системи

Забезпечення стійкості банківської системи залежить від аналізу фінансового стану банків на основі балансу і звіту про фінансові результати діяльності.

Аналіз балансу дає комплексну характеристику діяльності банків на будь яку дату, у ньому наведена інформація про наявність власних коштів, зміни в структурі залучених коштів, складові активів та ін. На підставі балансу можна зробити висновки про стан ліквідності, доходності, можливих перспектив розвитку банку.

Звіт про фінансові результати дає можливість проаналізувати доходи і видатки банків (відображає фінансові потоки за певний період часу).

Забезпечення належного рівня ліквідності – одне з найважливіших завдань управління банком. Ліквідність – це здатність банку в будь який момент часу виконувати зобов’язання перед вкладниками у грошовій формі на першу вимогу й на повну суму.

11.4 Нагляд та контроль за банківською діяльністю

Контроль з банківською діяльністю – це комплекс заходів, спрямованих на забезпечення регулярного спостереження і періодичних перевірок фінансово-господарської діяльності, організації роботи банку та його підрозділів.

Головними цілями банківського контролю є:

• захист акціонерів і вкладників кожного конкретного банку від некомпетентного управління та зловживань;

• підтримка стабільності на фінансовому ринку попередженням “системного ризику”;

Система контролю за діяльністю комерційних банків містить:

–зовнішній контроль;

–державний контроль (НБУ, ДПА, правоохоронні органи);

–зовнішній аудит (незалежні аудиторські фірми);

–внутрішній контроль;

–внутрішній банківський аудит (ревізійні відділи банку);

–ревізійні комісії.