2. Банківська система: принципи побудови, цілі та механізми функціонування.

Головною ланкою кредитної системи є банки, які здійснюють основну масу кредитних і фінансових операцій.

Банк – це установа, яка створена для залучення грошових коштів і розміщення їх від свого імені на умовах поверненості, платності і терміновості.

Банківська система – організаційна сукупність різних видів банків у їх взаємозв’язку, яка існує в тій чи іншій країні.

Розрізняють два основні типи побудови банківської системи:

1. Однорівнева передбачає горизонтальні зв’язки між банками, універсалізацію їх операцій та функцій (усі банки перебувають на одній ієрархічний сходинці, виконують аналогічні функції з кредитно-розрахункового обслуговування клієнтурі). Така система характерна для економічно слаборозвинутих країн, а також для країн з тоталітарним, адміністративно-командним режимом управління;

2. Дворівнева складається з двох рівнів: центрального емісійного банку, клієнтами якого є банківські інститути та урядові структури; другий рівень комерційні банки, які обслуговують підприємства, населення, організації.

З дворівневою системою відносини між банками будуються у двох площинах: по вертикалі (відносини підпорядкування між центральним банком і КБ) і по горизонталі (відносини рівноправного партнерства та конкуренції).

Основними функціями банківської системи є:

• трансформаційна – зумовлена посередницькою місією банків. Мобілізуючи вільні кошти і передаючи їх різним суб’єктам, банки мають можливість їх трансформувати (змінювати) по різним термінам, розмірам, що зменшує фінансові ризики;

• функція створення грошей і регулювання грошової маси;

• стабілізаційна – функція забезпечення сталості банків і грошового ринку; через регламентацію діяльності усіх ланок банківської системи, створенні механізму державного контролю.

9.3 Спеціалізовані фінансові посередники

У світовій практиці до спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів належіть:

1. інвестиційні компанії, фонди (випускають і продають власні ЦП в основному дрібним індивідуальним інвесторам, а на отримані кошти купують цінні папери підприємств і банків, забезпечуючи своїм акціонерам дохід у вигляді дивідендів за акціями інвестиційних компаній;

2. лізингові компанії купують і надають в довгострокову оренду предмети довгочасного кредитування;

3. факторингові компанії купують дебіторську заборгованість клієнтів, пов’язану з постачанням товарів та надання послуг;

4. страхові компанії утворюються для відшкодування можливих збитків у результаті стихійного лиха, інших несприятливих умов; кошти вкладають у довгострокові ЦП з фіксованими строками;

5. пенсійні фонди – це державні чи приватні організації, що утворюються для забезпечення населення пенсіями. Кошти вкладають в акції та облігації;

6. фінансові компанії спеціалізуються на споживчому кредитуванні, а також надають комерційні кредити. Джерелом грошових ресурсів є власні короткострокові зобов’язання, які розміщуються на ринку, а також кредити комерційних банків;

7. ломбарди – кредити під заставу рухомого майна (короткострокові);

8. трастові компанії – довірче управління активами клієнта;

9. кредитні товариства – це установи, що утворюються для задоволення потреб їх членів у кредиті (кооперативів, орендних підприємств малого та середнього бізнесу, фізичних осіб). Їх капітал формується шляхом купівлі паїв та сплати спеціального внеску, який при виході з товариства не повертається. Основні види діяльності – коротко - і середньострокові кредити, посередницька діяльність;

10. кредитні спілки – це громадські організації, створені на добровільних засадах з метою фінансового та соціального захисту їх членів через залучення їх особистих заощаджень для взаємного кредитування. Видають позики під мінімальні проценти і не мають мети одержання прибутку. Фінансову діяльність проводять так, щоб залучені кошти не зменшувались і забезпечували покриття витрат на утримання самої спілки.