8.2 Форми та види кредиту.

Існує товарна і грошова форми кредиту, що визначаються об’єктом кредитних відносин. У товарній формі кредиту виникають кредитні відносини між продавцями і покупцями, коли останні одержують товарр чи послуги з відтер мінуванням платежу (комерційний кредит, продаж населенню товарів в кредит). У грошовий формі здійснюється рух переважної частини позикового фонду країни, тому й більшість позик надається і погашається грошима.

За суб’єктами кредитних відносин виділяють такі види кредиту:

• комерційний – надається одним товаровиробником іншому у вигляді продажу товарів з відтермінуванням платежу, оформлюється векселем;

• Банківський – надається банками, як правило у грошовий формі; банки можуть виступати не тільки кредиторами, але й позичальниками;

• Державний – надається юридичним та фізичним особам державі (в особі центральних та місцевих органів влади);

• Міжнародний – обслуговував міграцію позичкового капіталу між країнами (кредит між країнами).

Принцип кредитування – це визначені правила поведінки банку і позичальника в процесі здійснення кредитних операцій.

Провідним видом кредиту є банківський, що базується на використанні таких принципів:

• поверненість – надання позик у тимчасове користування і повне повернення позичальником вартості основного боргу;

• строковість – повернення позики в строки, передбачені кредитною угодою;

• платність – за користування позикою клієнт сплачує банку додаткову суму у вигляді процентів;

• забезпеченість – відповідність між вартістю майна, що є заставою позики і заборгованість за позикою;

• цільовий характер – вкладення запозичених коштів у конкретні господарські процеси;

• диференційованість.

Класифікація банківських кредитів:

- за призначенням: на виробничі цілі (юридичним особам під заставу основних засобів та обігових коштів); споживчий капітал (фізичним особам);

- за строками користування: короткострокові(до 1 року); середньострокові (до 3 років); довгострокові (понад № років);

- за забезпеченням: забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами); гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи); з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової компанії); незабезпечені (бланкові);

- за ступенем ризику: стандартні, нестандартні, сумнівні, небезпечні, безпечні;

- за методами надання: у разовому випадку; відповідно до відкритої кредитної лінії; гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання; за потребою);

- за строком погашення: водночас; на виплату; достроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника); з регресією платежів; після закінчення обумовленого періоду (місяць, квартал).

8.3 Функції кредиту в економіці

Немає однозначної відповіді стосовно функцій кредиту. Взагалі поняття «функція» означає дію, яку виконує кредит. Найчастіше зус­трічаються такі функції кредиту: перерозподільча, контрольна, сти­мулююча, емісійна, капіталізації вільних грошових коштів.

Суть перерозподільчої функції полягає у перерозподілі вільних коштів між економічними суб’єктами шляхом передачі їх у тимчасо­ве користування без зміни прав власності. Роль перерозподільної функції – дає змогу зосередити капітал у найбільш пріоритетних сферах економічної діяльності, здійснити переорієнтацію виробництва й стабілізувати економіку.

Суть контрольної функції полягає в тому, що у процесі дії кредит­ної угоди кредитор здійснює контроль за фінансовим станом пози­чальника, що, в свою чергу, є стимулюванням діяльності позичальни­ка. Таким чином кредит здійснює і стимулюючу функцію. В літературі зустрічається й контрольно-стимулююча функція. Роль контрольної функції – дає змогу мінімізувати кредитний ризик, реалізувати цільовий характер кредиту: стимулює позичальника раціонально і ефективно використовувати запозичені кошти.

Емісійна функція кредиту полягає в тому, що завдяки кредитуван­ню комерційними банками створюються гроші через дію грошово-кредитного мультиплікатора. На основі кредиту здійснюється емісія грошей як платіжних засобів, методами кредитної експансії (розширення кредиту) і кредитної рестрикції (звуження кредиту) регулюється кількістю грошей в обігу. Роль емісійної функції – сприяє економії витрат грошового обігу, дозволяє прискорити обіг грошей, запроваджувати прогресивні системи розрахунків.

Функція капіталізації вільних грошових коштів полягає в тому, що гроші завдяки кредиту перетворюються на вартість, яка дає до­хід. Будь-яка маса грошей, що надається в позику, дає її власникові дохід.

В Україні, в період переходу до ринкової економіки, роль кредиту була обмежена. Обмежене застосування мав комерційний кредит, не використовувався кредит як джерело капіталовкладень, не видавався іпотечний кредит. Існувала жорстка централізація управління банківськими кредитами: усі кошти виділялися з центру для різних позичальників на різні цілі і в межах визначених сум (ліміт кредитування). Однорівнева банківська система також не сприяла розвитку кредитних відносин.

В перехідній економіці роль кредиту зростає, розширюється сфера кредитних відносин, розвиваються методи кредитування та управління кредитом:

- відбувається перехід до централізації управління кредитними операціями комерційних банків;

- розширюються права і можливості комерційних банків та їх клієнтів на основі договірних відносин;

- розширюється сфера застосування кредиту;

- вдосконалюються методи кредитування;

- поява акціонерних товариств, випуск акцій, залучення урядом коштів до бюджету за допомогою цінних паперів сприяє розширенню кредитних операцій з цінними паперами (участь кредиту в операціях з емісії цінних паперів, у кредитування під заставу цінних паперів);

- починає використовуватись комерційний та іпотечний кредити;

- підвищується роль кредиту як джерела інвестицій.