1.3. Форми грошей, причини та механізм їх еволюції

Визначальними передумовами становлення грошових відносин були поглиблення суспільного поділу праці та багаторівнева спеціалізація виробництва і суспільної діяльності людини.

Появі грошей передувала епоха товарного або бартерного обміну. Умовою бартерного обміну є збіг потреб двох учасників дії. Грошовий обмін долає цю обмеженість, полегшує обмін скорочує трансакційні (операційні) витрати обігу, знижує комерційний ризик та створює умови асинхронізації обмінних операцій в часі.

Розвиток форм вартості грошей:

1). Проста (пов’язана з безпосереднім (бартерним) обміном товарів різних споживчих властивостей);

2). Повна (розгорнута). Властива більш високому ступеню розвитку поділу праці, коли ринкові пропонуються окремі товарі, що їх обмінюють на всі інші товарі;

3). Загальна (один товар, що систематично обмінюється на інші, стає загальним еквівалентом, до якого прирівнюються решта товарів;

4). Грошова (особливий товар у загальний формі ввібрав у себе ознаки, притаманні грошовій одиниці).

Причинами виникнення епохи товарних грошей є: локальність ринків; функціональне відокремлення, що призвело до множинності товарів на роль грошей.

Подальшим ступеням розвитку грошей стало карбування металевих монет. Найважливішим результатом еволюції грошей була поява номіналу – поняття, що визначає ваговий стандарт грошового металу, який закріпився за грошима в якості їх найменувань (драхми, франки, фунти, талері – вагові значення грошових металів). Протягом тривалого часу в обігу використовувались повноцінні монети, реальний ваговий вміст яких відповідав номінальній вартості.

З другої половини XIX ст. становище змінилось: номінальна вартість монет починає відходити від їх реальної вагової вартості; в обігу з’являються розмінні монети, номінальна вартість яких значно перевищувала їх вагову вартість; емісія таких монет стає прибутковою справою. Прибуток, отриманий від різниці між номінальною вартістю випущених в обіг грошей та витратами на їх емі сію, отримав назву сеньйораж (він присвоювався скарбницям або центральними банками, що здійснювали емісію).

Для багатьох країн з функціонуванням товарних грошей було характерним використання системи біметалевого обігу (емісія золотих та срібних монет). Роль загального еквівалента закріпилась за благородними металами завдяки їх фізичним властивостям: однорідність, портативність, довільний поділ, міцність, втілення великої кількості людської праці у невеликої масі.

Наприкінці XIX ст. завершилася демонетизація срібла (втрата ним грошових функцій) і роль загального еквівалента закріпилася за золотом. З 30-х ст. XX ст. кредитні гроші перестають обмінюватися на золоті та срібні гроші, тобто відбувається демонетизація золота, основними причинами якої були:

• суттєва диспропорція між масою товарів і кількістю грошей (наявністю золотого металу);

• монополізація виробництва (стихійне ціноутворення звільняє місце монополістичному ціноутворенню, золото витісняється кредитними грішми з обігу в скарб);

• золото – цінний сировинний товар;

• політика держав, юридична регламентація операцій із золотом.

У зв’язку з цім появилися принципово нові грошові системи, яки формувалися ні на реальних грошах, а базувалися на їх сурогатах (грошових знаках, не забезпечених золотом). Епоха паперових грошей розвивається на кредитних засадах.

Паперові гроші є знаками, представниками повноцінних грошей (розвиваються на кредитних засадах). Вони отримують представницьку (відносну) вартість в обігу і виконують роль купівельного та платіжного засобу. Паперовим грошам за економічною природою притаманні нестійкість обігу та знеціння. Недоліки паперових грошей можуть у значної мірі усунутися завдяки використанню кредитних грошей (вексель, банкнота, чек, електронні гроші, кредитні картки).