ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

В. Ф. ПАЛАМАРЧУК

ЯК ВИРОСТИТИ ІНТЕЛЕКТУАЛА

Посібник для вчителів і керівників шкіл

Тернопіль

"Навчальна книга - Богдан"

2000

Нова школа кладе за головну мету -збудити, дати виявитися самостійним творчим силам дитини...

(С.Русова)

Рецензенти:

В.М.Алфімов — доктор педагогічних наук, професор

О.Г.Ярошенко — доктор педагогічних наук, доцент

Л.О.Варзацька — кандидат педагогічних наук

Головний редактор: Будний Б.Є.

П14 Паламарчук В.Ф.

Як виростити інтелектуала. — Тернопіль: "Навчальна книга ~ Богдан", 2000.— 152 с

Isbn 966-7520-18-8

Як відроджувати і поновлювати інтелектуальний потенціал України? Які можливості школи у цьому? Чим відрізняються розвиток і навчання учнів у шко­лах нового типу? У чому полягають інноваційні пошуки вчених і вчителів сьо­годні?

Нова парадигма освіти — життєтворчості, особистісно-зорієнтованого навчан­ня — технологічно розроблена у спеціальній програмі інтелектуального розвитку учнів для всіх вікових категорій і реалізована в адекватній методиці і технології.

На всі ці питання читачі знайдуть відповідь у посібнику, де узагальнено пошуки вчених і вчителів України напередодні XXI ст. (І частина — методологія, програма і методика, II частина — технологія інтелектуального розвитку).

Книжка адресована педагогам, психологам, практичним працівникам у га­лузі освіти, батькам.

ISBN 966-7520-18-8 ББК 74.00я73

Рекомендовано лабораторією педагогічного досвіду Інституту педагогіки АПН України, відділом закладів нового типу Міносвіти України.

І

Всі права застережені © Паламарчук В.Ф., 2000

All rights reserved © "Навчальна книга - Богдан", 2000

Надруковано в Україні

СЛОВО ДО ЧИТАЧІВ

Закінчується 8-тисячннй цикл розвитку Землі, і у XXI столітті наступає нова ера — інтелекту, інформації, екології. На думку японських футурологів, у розвине­них країнах головним стане інтелектуальне виробництво. За ставленням до інтеле­кту можна судити про рівень цивілізованості суспільства. "Сон розуму породжує чудовищ",— ці мудрі слова Гойї і треба пам'ятати усім, хто хоче вижити у XXI столітті. Інтелектуальна діяльність є тим механізмом, який спрямовує розвиток суспільства.

Як же поновлювати інтелектуальний потенціал України, вирощувати інтеле­ктуалів? Адже розвинене мислення, за словами видатного педагога В.О.Сухомлинського, потрібно усім — і майбутньому математику, і майбутньому трактористу. Сучасні програми і підручники все ще намагаються дати суму знань, а не дбати про розвиток.

Досліждення, проведені у школах, у тому числі нового типу, показали, що багато учнів не володіють інтелектуальними, інформаційними уміннями, а це є основою уміння вчитися, НОПу. Наприклад, з творчими завданнями (вищий рі­вень інтелектуальних умінь) справилося 32% учнів 5-х класів та 40% — 6-х кла­сів загальноосвітніх шкіл та відповідно 55% та 75% учнів гімназій. Взагалі, про­цент учнів, що навчаються у нових типах шкіл, на порядок нижчий від світового рівня.

Отже, потрібні спеціальні програми і методики розвитку інтелекту, які про­понуються у цій книжці. Мета її — ознайомити із творчими здобутками закладів нового типу, які особливу увагу звертають на виховання творчої особистості, фор­мування інтелекту (І частина), і технологіями цього складного процесу (II части­на).

У книзі узагальнений і особистий досвід автора — практичний і науковий — протягом майже півстоліття — у школах, закладах нового типу, вузах, Інституті педагогіки АПН України.

Висловлюємо щиру подяку усім, хто брав участь у роботі і допоміг з'явитися на світ цьому виданню, особливо — вчителям і керівникам шкіл України нових типів.

МЕТОДОЛОГІЯ, ПРОГРАМА, МЕТОДИКА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ УЧНІВ

Розділ І. Чи можна сформувати інтелектуала? Глобальне і локальне у навчанні

/./. Концептуальне резюме

Мислити — гл обально.

Діяти — локально.

Відтворення і постійне оновлення інтелектуального потенціалу України ви­магає розробки принципово нової концепції розвитку учнівської молоді, конструю­вання спеціальних програм і технологій. Відомо, що 3,5% обдарованих людей за­безпечують 95-97% національного доходу.

У державній національній програмі "Освіта. Україна XXI століття" пріорите­тним напрямком реформування освіти визначено забезпечення моральної, інтеле­ктуальної та психологічної готовності громадян до здобуття освіти. Соціальне за­мовлення — стати у 3-му тисячолітті державою інтелектуальних ідей і техноло­гій — вимагає нової теорії освіти інноваційного характеру, компонентами якої є сучасні філософські, аксіологічні, семантичні, фізіологічні, психолого-педагогічні погляди на людину.

Продуктивною для розуміння проблеми є філософія всеєдності, ідеї академі­ка В.І.Вернадського про ноосферу. Відомий вчений зауважував, що світовий хара­ктер соціально-політичних процесів у ході історії людства явно виходить з глибин­ного субстрату, з геологічного субстрату, що є основою теорії людства, з нового стану життя нашої планети, її біосфери, переходу її у ноосферу, в якій людство стає вперше міцною планетарною геологічною силою, де може геологічно вияв­лятись його думка, його розум.

Трансформацією цих ідей є концепції енергоінформаційного простору та його взаємодії із людством (К.І.Баландин, О.І.Киричук та ін.).

Таким чином, проблема інтелектуального розвитку особистості повинна ба­зуватись нині на більш широких, системних філософських поглядах планетарного і космічного характеру. Це - концепції синергетики, життєтворчості. діалогу куль­тур, педагогіки як еволюції життя та ін.

Поняття інтелекту в психології не має цілісного, системного визначення. Інте­лект визначається як відносно стала структура розумових здібностей індивіда, його ототожнюють з пізнанням взагалі, з системою розумових операцій, з пізна­вальними здібностями людини, зі стилем і стратегією рішення проблем, з когніти-вним стилем, як пізнавальним досвідом і ставленням до світу і т.п. (див.: Краткий психологический словарь за ред. А.В.Петровского. —М., 1985, с.119-121). Інте­лект в цілому є дещо більшим, ніж сума його складових.

/./. Концептуальне резюме

5

Для педагогіки важливою є теза: основне призначення інтелектуально-обдарованих людей — породжувати нові ідеї. Невипадково японські фахівці кла­сифікують всі країни за ознакою рівня розвитку інтелектуальної власності (ідеї і нові технології — країни І групи). Інтелектуальна творчість — це механізм, який забезпечує прогресивну еволюцію суспільства і купірує регресивні лінії цього роз­витку (М.Холодна).

Поняття інтелектуального розвитку особистості базується на родовому по­нятті розвитку як процесу прогресивних змін особистості у часі і просторі, що відображається у кількісних, якісних і структурних перетвореннях особистості як цілісної системи. Поняття системності, цілісності відрізняють сучасні дослідження проблеми розвитку особистості. На основі концепції життєтворчості пожвавились дослідження у галузі саморозвитку особистості, особливо обдарованих дітей і мо­лоді (Л.В. Сохань, В.О.Моляко, І.Г.Єрмаков та ін.).

У психології інтелектуальні і творчі здібності людини розглядаються як окремі види. Складне питання про співвідношення інтелекту і творчості одержало експе­риментальне визначення в концепції інтелектуальної активності (Д.Б.Богоявленська та ін.). Усі види творчої діяльності об'єднує якість особистості, що визначається як інтелектуальна активність - інтегративна психічна якість будь-якої особистості. Для пошуку педагогічних можливостей розвитку і саморозвитку обдарованої уч­нівської молоді "фундаментальним" є поняття прогресивності, системності інтеле­ктуального розвитку і інтелектуальної активності особистості як творчості. Посту­лат психології творчості "мислення починається з проблеми " доповнений такими важливими критеріями інтелектуально-творчої діяльності, як пошук і формулю­вання нових проблем, відкриття нових закономірностей, побудови теорії. Уміння проблемно мислити важливе для формування майбутнього дослідника, для віднов­лення інтелектуальної еліти України періоду державотворення.

Таким чином, інтелектуальна і творча діяльність є компонентами єдиної сис­теми, між ними існує позитивна кореляція; творчі здібності - вищий рівень розви­тку інтелектуальних здібностей.

Центром концепції інтелектуального розвитку учнівської молоді є творча особистість. Як відомо, творчість — це процес утворення нових, суспільно (або особистісно) значущих цінностей. Сутність і специфіка творчості узагальнено відо­бражуються двома ознаками: перетворення образів, речей, процесів або образів їх; новизна, оригінальність продукту діяльності.

Творча обдарованість розуміється у психології як індивідуальний когнітив-ний, мотиваційний і соціально-особистісний потенціал, що дозволяє отримати ви­сокі результати в одній (або більше) із таких сфер: інтелект, творчість, соціальна та духовно-культурна компетентність, художні та психологічні можливості.

У цьому зв'язку метою виховання має бути саме розвиток і формування зга­даних якостей відповідно до вікових можливостей дітей, молоді, дорослих.

На думку зарубіжних психологів, обдаровані діти найбільш яскраво виявля­ють себе у інтелектуальній, академічній, креативній, руховій сферах, у спілку­ванні, художній діяльності.

6

ЧАСТИНА І. Розділ І.

В інтелектуальній сфері обдарована дитина вирізняється хорошою пам'яттю, жвавим мисленням, допитливістю. Вона добре розв'язує рипі завданпя, зв'язно викладає думки, може мати здібності до практичного застосування знань. У сфері академічних досягнень вона виявляє успіх в опануванні читання, ненов наук Об­дарована дитина дуже допитлива. їй притаманні незалежність думки, винахідли­вість, вона продукує оригінальні ідеї. У сфері спілкування добре пристосовується до нових ситуацій, легко знаходить спільну мову з дорослими і дітьми, в іграх — лідер, бере на себе відповідальність. Великий інтерес до візуальної інформації ви­являє у сфері художньої діяльності. Захоплюється художніми заняттями, цікавить­ся музикою, легко запам'ятовує мелодії, із задоволенням співає, намагається сама творити. Її праці є оригінальними.

У руховій сфері для обдарованої дитини характерна тонка і точна моторика, чітка зорово-моторна координація, широкий діапазон рухів, добре володіння своїм тілом, високий рівень розвитку основних рухових павичок. Моделі інтелекту роз­робляються зарубіжними вченими у структурному плані як сума певних здібнос­тей, якостей, процесів (Ч.Спірмен, Д.Гілфорд, А.Біне та ін.). Але жоден з існуючих нині підходів коректної характеристики структури інтелекту не дає. Педагогам доводиться працювати з цим поняттям методом "чорного ящика".

Педагогічні шляхи формування інтелектуально-розвиненої особистості (а це є для нас головним) визначаються, виходячи з ідей інтеграції змісту освіти, розви­ваючого та проблемного, особистісно-зорієнтованого навчання, саморозвитку уч­нів, що відображається у новому чи оновленому змісті освіти, у відповідній сис­темі принципів, форм і методів навчання, співтворчості вчителя і учня. Зміст осві­ти має будуватися на моделях загальнонаукового чи культурнознавчого характеру і слугувати розвитку здібностей учня, універсальних способів діяльності; забезпе­чувати умови для самовизначення особистості; закладати фундамент для майбут­ньої спеціалізації; створювати основи неперервної освіти; враховувати перспекти­ви розвитку науки, техніки, економіки.

Переорієнтація освіти з академічних досягнень на особистість учня вимагає адекватних принципів організації навчально-виховного процесу, які найбільш пов­но втілюються у закладах нового типу.

1. Гуманізації, що передбачає антропоцентристський погляд на людину, її сутність і місце у природі, суспільстві, переорієнтацію стратегії виховання на роз­виток обдаровань, здібностей, інтересів, нахилів дитини. Гуманізація освіти долає відчуження вчителя і учня від навчальної діяльності, дає змогу звернутися до надбань світової культури, збагатити навчальні предмети ідеями людяності, миру, милосердя, толерантності. Реалізувати цей принцип може лише вчитель-гуманіст.

2. Єдності загальнолюдського і національного, що має на меті сформувати високу духовну культуру людини, гуманістичне мислення категоріями "вічних" цінностей, які засвоюються крізь призму національного. Здійснюється це всією системою навчально-виховної роботи. Але пріоритетна роль у реалізації цього прин­ципу належить предметам гуманітарно-естетичного циклу, курсам, які дають дітям змогу краще пізнати себе. Народознавчий компонент освіти розкриває багатогран-

/./. Концептуальне резюме

7

ність духовного досвіду народу, його традицій, творчості, особливості побуту, тру­дової діяльності тощо Навчальні заклади мають сприяти відродженню національ­ної культури на тлі надбань світової цивілізації, формуванню в дитини почуття громадянської, національної та особистої гідності. Єдність загальнолюдського і національного у навчанні й вихованні допомагатиме у виявленні і розвитку її твор­чих здібностей.

3. Розвиваючого характеру навчання, спрямованого на розвиток і саморо­ звиток особистості, що вимагає переорієнтації процесу навчання з предметного на процесуальні й мотиваційні аспекти освіти. Розвиваючим є навчання, що забезпе­ чує- якісні зміни в інтелектуальній, емоційно-вольовій і дійово-практичній сферах особистості. Відоме положення психології "навчання веде за собою розвиток" тре­ па доповнити зворотним принципом — "повноцінний розвиток сприяє і повноцін­ ному навчанню".

Загальний розвиток учня забезпечується новим і оновленим змістом освіти, цілеспрямованим формуванням способів діяльності, загальнонавчальних умінь та павичок. Різні методи навчання слугують розвиткові різних психічних функцій і

якостей особистості

Варто враховувати, що ро питати творчі здібності учня треба, орієнтуючись на його індивідуально психологічні особливості та психологічну готовність педаго-га до реалізації методів роооти з обдарованими дітьми.

Інтелект учнів формується за такими етапами: нагромадження (аку­муляція) досвіду інтелектуально-творчої діяльності; мотивація, діагности­ка; усвідомлення; застосування; практика; узагальнення; перенесення у нові умови. Вибір методів творчої роботи залежить від віку учнів, їхнього розвитку, інтересів, характеру навчального матеріалу, а також від майстерності вчителя.

У молодшому шкільному віці найбільш адекватними меті і завданням альтер­нативної освіти є ігрові методи і форми навчання, вправи; в підлітковому — еври­стичні, проблемні у парній та груповій роботі і тренінгу. У старшому віці — дослі­дницькі, конструкторські, орієнтовані на майбутню професію, робота в бібліоте­ках, лабораторіях, на спеціальних полігонах, у вузах.

Саморозвиток учнів забезпечується створенням оптимальних умов режиму найбільшого сприяння (педагогічного, психофізіологічного, медичного, ергономіч­ного) цьому процесу. Всебічний розвиток природних обдарувань, нахилів та інте­ресів дає учневі змогу вільно пересуватися у потоках навчання різних рівнів скла­дності.

4. Співробітництва, співтворчості вчителя і учня, спрямованих на опану- • вання останнім усіх складових культури: знань, досвіду діяльності, людських взає­ мин. Педагог і вихованці — активні співучасники процесу навчання в усіх його компонентах: від планування мети до одержання і контролю результатів. Взаємо­ проникнення в духовний світ один одного передбачає взаємозбагачення духовними цінностями при провідній ролі вчителя-гуманіста. Співробітництво і співтворчість діалектично поєднуються з індивідуальною творчістю на основі суспільно-розподі­

8

ЧАСТИНА І. Розділ І.

5 Диференціація та індивідуалізація навчання, що повніше забезпечує творчий розвиток кожного учня, враховуючи особливості його інтелектуальної, емоційно-вольової та дійово-практичної сфер, фізичного та психічного стану. Цей принцип реалізується найбільш повно в закладах нового типу через профільне і спеціалізоване навчання, створення альтернативних програм і підручників різної складності, зменшення наповнюваності класів і поділ їх на групи, достатнє матері­альне забезпечення, розгалуженість соціально-психологічної служби на різних рі­внях навчання. Для диференціації та індивідуалізації навчання необхідне визначен­ня специфіки обдарованості дітей.

На різних етапах варіюється навчання учня за часом, обсягом, складністю опрацьованого матеріалу. Для учнів середнього і старшого шкільного віку змісто­ва, "предметна" диференціація доповнюється процесуальною, методичною, при­скореним вивченням окремих тем, курсів Індивідуальні потреби саморозвитку за­довольняються також через різноманітні гуртки, факультативи, клуби, пошукову роботу, винахідництво.

Індивідуалізація навчання завершує диференціацію і означає перехід обдаро­ваної дитини на власний план і програму роботи, відповідні їм навчальні посібни­ки. Школи нового типу мають передбачити також "зони вільного розвитку", коли дитина навчається за власним планом із застосуванням пошуково-дослідницьких методів. Це — майбутнє гімназії.

Диференціація та індивідуалізація навчання вимагають широкого використан­ня різноманітних методів, форм і засобів, нових навчальних технологій, а це потре­бує створення шкільної індустрії, оновлення видавничої справи в галузі освіти.

6. Оптимізації навчально-виховного процесу, що передбачає досягнення ко­жним учнем найвищого саме для нього рівня розвитку творчих здібностей, обдаро­ваності, знань, умінь і навичок, психічних функцій, способів діяльності, можливих у даному віці для даної особистості в даних умовах, за рахунок добору найдоціль-них форм і методів навчання при найменших витратах часу. Принцип оптимізації систематизує всі дидактичні принципи (міцність, доступність, систематичність, свідомість, активність тощо), надаючи процесу навчання цілісності і системності.

7. Відкритості навчально-виховного закладу щодо інноваційних перетво­рень, трансформацій у руслі розвитку соціуму і власного саморозвитку, щоб дося­гти високої культури особистості.

Як же діагностувати інтелектуальний розвиток учня? У зарубіжній педагогіці і школі діагностика базується на тестах інтелектуального розвитку, виходячи із декларованої структури інтелекту (в основному, через "ай-к'ю", тобто визначен­ням співвідношення між розумовим та істинним віком за формулою

де Р — розумовий вік a J — істинний вік учня. Ця діагностика є умовною, оскільки IQ виводиться на основі штучних тестів, розв'язання яких не дає уявлен­ня про інтелектуальний розвиток.

1.2. Програма формування інтелектуальних умінь в учнів.

9

Вважаємо для цього більш придатними педагогічні критерії, коли такий роз­виток визначається за ступенем опанування програмою формування інтелектуаль­них умінь (див. далі Програму) + академічні досягнення учнів.

Але це не є абсолютом, а тільки одним з можливих підходів розв'язання цієї складної проблеми.

Видатний педагог К.Д.Ушинський зауважував: тільки система дає нам владу над нашими знаннями.

Інтелект — системне утворення, що формується всією системою життєдіяль­ності учня, в який школі належить провідна роль.

1.2. Програма формування інтелектуальних умінь в учнів.

Розум людський має три ключі, які все відкривають: знання, думку, уявлення.

Віктор Гюго

Відродження інтелектуального потенціалу України вимагає систематичного, цілеспрямованого розвитку у школярів усіх типів навчальних закладів загально-навчальних умінь і павичок Пропонується програма розвитку інтелектуальних умінь в учнів 5-11 класів за такими блоками:

І. Сприймання і осмислення інформації.

1. Аналіз і виділення головного.

2. Порівняння.

II Узагальнення, систематизація, оцінка.

1. Узагальнення і систематизація.

2. Визначення понять, оцінка.

3. Конкретизація.

4. Доведення і спростування. III. Творчі уміння.

Інтелектуальні уміння і навички удосконалюються у віковому аспекті в про­цесі міжпредметного, цілеспрямованого, активного формування в умовах мо­тиваційного забезпечення, випереджального навчання, операційно-системно­го формування, поетапності, особистісно-зорієнтованого навчання.

У віковому аспекті уміння розрізняються за ступенем складності, обсягом, структурно. Якщо в молодших класах уміння формуються практично, то у стар ших класах — на теоретичній основі, перетворюючись у методи наукового пізнан­ня. У програмі передбачені різні види діяльності: навчально-пізнавальна, ігрова, трудова, суспільна. Програма 4 (3) класу наводиться як базова для наступних класів. У закладах нового типу програма може реалізуватись у випереджальному темпі, диференційовано, індивідуально. В цілому програма має глобальний харак­тер, оскільки побудована на базових, глобальних закономірностях функціонування людського мислення. За формою вона звернена до учнів, але застосовує її у навчанні — вчитель.

10

ЧАСТИНА І. Розділ 1.