1.2. Маркетинговий підхід до політики розподілу

Маркетингова політика розподілу – це діяльність фірми щодо планування, реалізації та контролю за фізичним переміщенням сировини, матеріалів, готових виробів та виробництва до місць використання з метою задоволення попиту і отримання відповідного прибутку.

Рис. 1.2. Схема інтегральної функції маркетингової політики розподілу

Складові частини маркетингу можна розділити на категорії: у відповідності зі стратегією маркетингу (збір, аналіз і планування) і його тактикою (діяльність зі встановлення контактів і обслуговування клієнтів).

Оскільки посередники можуть забезпечити виконання великої кількості маркетингових функцій, план маркетингу фірми залежатиме, наприклад, від вибраної структури каналу розподілу (прямий чи опосередкований), кількості посередників тощо.

Часто вибір каналу товароруху стає одним з найважливіших рішень фірми. Звичайно для створення міцних, надійних відносин з каналами збуту потрібен тривалий час. У плануванні і реалізації стратегії, як правило, задіяні всі учасники каналів збуту; якщо вони досить впливові, то маркетингові можливості виробників збільшуються. Враховується й та обставина, що споживачі не змінюють часто місць і способів придбання товарів чи послуг.

Корисність маркетингової політики розподілу полягає а забезпеченні своєчасного пропонування товару (корисність часу), доставки товарів до місць попит (Корисність місця) змінах форми і вигляду товарів з метою досягнення більшої привабливості для споживачів (корисність форми), можливості придбання товарів (корисність власності).

Маркетингова діяльність має бути спрямована на постійне збільшення кількості своїх споживачів, піклуватися про те, щоб налагодити з ним міцні стосунки. Важливо зберегти старого споживача. Залучити нового споживача в багато разів дорожче, ніж зберегти наявного. За оцінки ринку збуту необхідно визначити межі ринку, на якому має намір працювати продавець. Ці межі встановлюються шляхом аналізу і сполучення продуктових меж товарного ринку і географічних меж, зумовлених можливостями підприємства-продавця.

Рис. 1.3. Визначення меж ринку збуту

На рис. 1.3 схематично показано формування ринку збуту, виходячи зі сполучення товарних і географічних меж. Як бачимо, продуктові межі ринку збуту визначаються на основі маркетингових досліджень шляхом, наприклад, з'ясування думок експертів, покупців і споживачів як даного товару, так і товарів-субститутів. Дослідження проводяться з метою встановлення ставлення респондентів до товарної пропозиції, можливостей його збереження і використання. Для споживчих товарів враховуються місцеві традиції споживання, тип субкультури споживачів, вплив кліматичних умов на споживання товару і т.п. Географічні межі визначаються, насамперед, економічними міркуваннями. Зокрема, витрати на транспортування і проміжне збереження не повинні приводити до неконкурентоспроможних цін у місці споживання товару.