7.4. Системи видалення осаду

У водоприймальних камерах насосних станцій I-го підйому заглибленого типу, суміщених з водозабором влаштовують приямки, де розташовують всмоктувальні труби водоструминних насосів чи насосів для стічних вод типу СМ, встановлених у машинній залі станції чи на перекритті водоприймальних камер. Також можна застосовувати заглибні насоси для забруднених вод (ГНОМ, ЦМК 16/27, Grundfos), які опускаються в затоплений приямок. Підлогу камери виконують з ухилом 0,05 - 0,1 в бік приямку.

Витрату осаду приймають від 3 до 8 л/с.

Типи і монтажні розміри насосів для системи видалення осаду приймаються із каталогу [6] або довідників [11, 12].

7.5. Контрольно-вимірювальні прилади

Правилами технічної експлуатації насосного устаткування передбачається обов'язкова установка на кожному насосі наступної контрольно-вимірювальної апаратури:

- вакуумметра або мановакуумметра на всмоктуючому патрубку;

- манометра на напірному патрубку, амперметра, вольтметра і ватметра;

- покажчиків рівня масла в підшипниках, що мають рідинне мастило;

- манометрів, що показують тиск мастила перед підшипниками, і термометрів, що показують температуру мастила, яке поступає в підшипник і виходить з нього;

- водомірів (вказуючих і таких, що записують) на кожній напірній лінії насосної станції.

Для водопровідних насосів з діаметром напірного патрубка більше 200 мм повинен бути передбачений, окрім водоміру загального обліку, поагрегатний облік поданої води.

У машинній будівлі насосної станції встановлюють також покажчики рівня води в резервуарах, з яких відкачується і в які подається вода, телерівнеміри або сигналізація та телефонний зв'язок з вказаними спорудами.

Типи і монтажні розміри контрольно-вимірювальної апаратури приймаються з довідкової літератури.

7.6. Системи пневматичного господарства (спг)

Конструктивне виконання системи постачання стислим повітрям залежить, головним чином, від типу основного устаткування та призначення станції. Так, на середніх і великих насосних станціях, де не передбачені системи регулювання і пневмогідроприводу, можна застосувати спрощену систему, що складається з компресорів низького тиску і повітропроводів із штуцерами для приєднання пневмоінструменту та сопел для обдування обмоток електродвигунів та іншого електроустаткування.

Основні споживачі стислого повітря в малих і середніх насосних станціях:

- пневматичний інструмент (тиск 0,3...0,8 МПа, витрата повітря, споживаного різними інструментами, змінюється від 0,7 до 2,6 м³/хв);

- обдування устаткування від пилу (тиск 0,3...0,8 МПа, витрата повітря 1...3 м³/хв);

Типи і монтажні розміри компресорів низького тиску приймаються із довідкової літератури.

8. Конструктивний опис будівлі насосної станції

У цьому розділі проекту приводиться короткий опис конструкцій і стандартних розмірів частин будівлі насосної станції, особливості зведення будівлі в залежності від призначення станції і типів основного устаткування.

Верхня будова, або наземна частина будівлі, складається з машинної зали, приміщень для електричних пристроїв, адміністративних і побутових приміщень. і допоміжних. Основним приміщенням будівлі насосної станції є машинний зал. У наземних будівлях станції в машинному залі розташовуються насосні агрегати, а в заглиблених будівлях при вертикальній компоновці агрегатів - приводні електродвигуни насосів. Машинна зала, зазвичай, має форму прямокутника і може досягати великої довжини. Проектується цей зал одноповерховим двосвітним.

Для поєднання з підземною частиною будівлі в підлозі машинного залу влаштовуються сходи і люки. У торці машинного залу, з боку в'їзних воріт, зазвичай влаштовують монтажний майданчик, розміри якого в плані визначаються габаритами устаткування або транспорту і максимальним наближенням гаків підйомно-транспортних механізмів.

Верхня будова водопровідної насосної станції є, як правило, звичайною промисловою будівлею, яка в залежності від розмірів і вантажопідйомності підйомно-транспортних засобів може бути безкаркасної або каркасної конструкції.

Безкаркасну конструкцію найчастіше виконують з цегляної кладки, а іноді зі збірних бетонних або цегляних монолітних блоків. При висоті стін до 6 м і масі найважчої деталі до 3000 кг товщина стін приймається в дві цеглини. Монорейки тельферів (талів) і подовжні шляхи кран-балок підвішують до балок перекриття.

Якщо в будівлі насосної станції встановлюється важке устаткування (маса монтажної одиниці до 5000 кг), стіни виконують в дві цеглини з виступаючими всередину будівлі на півтори цеглини пілястрами, які служать опорами для підкранових балок. На рівні опирання підкранових балок і вище стіну викладають в півтори цеглини, з тим щоб можна було розмістити підкранові балки.

Каркасну конструкцію верхньої будови застосовують в будівлях крупних насосних станцій, коли маса найважчої деталі перевищує 5000 кг. Несучий каркас будівлі (Рис. 4. а) складається з системи колон, на які спираються ферми перекриття і підкранові балки. Балки і колони можуть бути виконані тільки з металу, монолітного чи збірного залізобетону або з їх різних поєднань. Відстань між колонами залежить від розмірів будівлі і вантажопідйомності крана і вибирається з урахуванням вимог СНіП. Необхідно, щоб довжина підкранових балок була постійною по всій довжині будівлі. Обов’язкова також установка колон в кутах будівлі. Покрівлю верхньої будови виконують, як правило, із збірних залізобетонних плит завтовшки до 300 мм з утепленням з шлаку або з пінобетону.

Верхнє рулонне покриття укладають по цементній стяжці товщиною 20 - 30 мм. Підлоги влаштовують з різним покриттям: у машинній залі - з метлахської плитки або асфальтові, на монтажному майданчику - асфальтові, в приміщеннях розподільних пристроїв - цементні або ксилолітові, в службових приміщеннях - дерев’яні.

Вікна в стінах верхньої будови крупних насосних станцій влаштовують зазвичай в два ряди - вище і нижче за підкранові балки. Згідно діючим санітарним нормам проектування промислових підприємств загальна площа віконних отворів повинна складати не менше 1/8 площі підлоги машинного залу.

Розмір воріт для в'їзду на монтажний майданчик призначають залежно від габаритів транспортних засобів і деталей, що транспортуються. Ворота повинні бути утеплені. Для проходу в будівлю насосної станції в воротах передбачають двері, оскільки ворота зазвичай закриті. Інших входів в будівлю насосної станції робити не рекомендується, за винятком окремих входів в приміщення електричного господарства.

У верхній будові будівлі насосної станції для проведення дрібного ремонту слід передбачати майстерню або місце для установки верстака і необхідного механічного устаткування. Необхідно також влаштовувати приміщення для експлуатаційного персоналу (чергових, ремонтних бригад), шафки для зберігання одягу і санітарний вузол.

Протипожежні вимоги. Всі приміщення стаціонарних насосних станцій повинні мати не менше чим II ступінь вогнестійкості. Будівельні конструкції будівель виконують з матеріалів, що не згорають або важкоспалимих, межа вогнестійкості яких повинна бути не менше: несучих і самонесучих стін - 2 год; міжповерхових покриттів - 0,75 год. Верхнє рулонне покриття покрівлі, вікна, двері, підлоги і оздоблення стін можна виконувати з матеріалів, що згорають.