Література

История зарубежной литературы ХХ века / Под ред. Л.Г.Андреева. М., 1998. 2-е вид. М., 2000.

Ясунарі Кавабата

Алексеев В. П. Кавабата Ясунари: Биобиблиографический указатель. – М., 1973.

Герасимова Н. П. Бытиё красоты. Традиции и современность в творчестве Кавабата Ясунари. – М., 1979.

Григорьева Т. П. Красотой Японии рожденный. – М., 1994.

Федоренко Н. Т. Кавабата Ясунари.– М., 1978.

Федоренко Н. Т. Кавабата Ясунари // Федоренко Н. Т. Краски времени. – М., 1982.

Яценко Б. Пам’яті Кавабата Ясунарі // Всесвіт. – 1972. – № 8.

Твори:

Кавабата Ясунарі. Танцівниця з Ідзу. Подяка // Всесвіт. – 1971. – № 8.

Кавабата Ясунарі. Країна снігу. – К., 1976; 2000.

Кавабата Ясунари. Стон горы. – М., 1975.

Кавабата Ясунари. Избранные произведения. – М., 1993.

Кавабата Ясунари. Тысячекрылый журавль. Старая столица: Новеллы, рассказы. – М., 1971.

Кавабата Ясунари. Старая столица. – М., 1984.

Кавабата Ясунари. Тысячекрылый журавль. – С.-Пб., 1999.

Кавабата Ясунари. Избранные произведения. – С.-Пб., 2002.

Кобо Абе

Анцыферов М. Функция фантастики в произведениях Кобо Абэ 50-х годов // Вопросы национальной специфіки призведений зарубежной литературы ХІХ – ХХ веков. – Иваново, 1979.

Гривнін В. Новий роман Кобо Абе // Всесвіт. – 1975. – № 6.

Гривнин В. Кобо Абэ – списатель и драматург // Кобо Абэ. Пьесы. – М., 1975.

Гривнин В. Трилогия Кобо Абэ // Иностранная литература. – 1969. № 10.

Гривнин В. Творческий поиск Кобо Абэ // Абэ К. Женщина в песках. – М., 1987.

Дзюб І. Післямова // Абе Кобо. Жінка в пісках. – К., 2004.

Злобин Г. Дорога к другим – дорога к себе // Кобо Абэ. Женщина в песках. Чужое лицо. – М., 1969.

Рехо К. Современный японський роман. – М., 1977.

Федоренко Н. Т. Кобо Абэ. Кобо Абэ. Впечатления и мысли // Кобо Абэ. Избранное. – М., 1988.

Твори:

Кобо Абе. Спалена карта. – К., 1969.

Кобо Абе. Людина-коробка // Всесвіт. – 1975. – № 6.

Кобо Абе. Прірва часу // Всесвіт. – 1980. – № 6.

Кобо Абе. Жінка в пісках. – К., 2004.

Кобо Абэ. Избранное. – М., 1988.

Кобо Абэ. Пьесы. – М., 1975.

Абэ К. Женщина в песках. – М., 1987.

Кобо Абэ. Женщина в песках. Чужое лицо. – М., 1969.

Кобо Абэ. Женщина в песках. Чужое лицо. – М., 2000.

Кобо Абэ. Четвертый ледниковый период. – М., 2000.

Кобо Абэ. Собрание сочинений: В 3 т. – М.; С.-Пб., 2000.

Література постмодернізму

1. Втілення рис постмодернізму в творах М. Павича, У. Еко, І. Кальвіно, Дж. Фаулза, М. Кундери, П. Зюскінда, К. Рансмайра та ін. письменників.

Милорад Павич

1. Милорад Павич – сербський письменник, найвідоміший літератор третього тисячоліття. Всесвітня популярність його творів. Улюблені художні засоби письменника (розгорнуті, „необарокові” метафори із квазісимволістичними вкрапленнями, парадоксальні портрети та пейзажі, каталогізація, „плетення словес”, афористичність мови тощо).

2. Втілення в оповіданні „Дамаскин” рис постмодернізму: боротьба за читача та її засоби. Можливість вибору шляхів читання твору на двох його „перехрестях” (в т. ч. на комп’ютері) як вияв характерної для постмодерністської літератури гри письменника з текстом і читачем, „відмови від монопольного права автора на істину”. Інтенсивне використання фактів візантійської і поствізантійської культури („віртуальний історизм”). Засоби відтворення „місцевого колориту” (балканські топоніми й антропоніми, побутові деталі тощо).

3. Найвідоміший твір М.Павича „Хозарський словник” – роман-лексикон на 100 000 слів. „Хозарський словник” як яскравий приклад гіпертексту. Три складові (християнська, мусульманська і юдейська) хозарської полеміки і три хронологічних шари (Середньовіччя, 17 і 20 століття) в художній структурі твору.

4. Концепція „Хозарського словника”: пересторога розчиненню народів у вирі глобалізації сучасного світу; невміння або небажання людини, народу, релігійної конфесії зрозуміти інших як „метафора нашого світу” (М.Павич).

„Дамаскин”, „Хозарський словник”

Патрік Зюскінд

1. Патрік Зюскінд – німецький письменник, світове визнання якому приніс фантасмагоричний роман „Запахи”.

2. Схрещення елементів класичної та масової літератури в романі. Парфуми як гротескно-іронічна метафора мистецтва.

3. Образ митця Гренуя. Символічний сенс детективної інтриги. Проблеми співвідношення краси і зла, влади митця та мистецтва над натовпом, мистецтва і моралі.

„Запахи”