Семінарське заняття № 2 Тема: Модерністська проза на початку XX ст. План

1. Загальна характеристика модернізму в мистецтві та літературі на поч. ХХ ст.

2. Засновники європейської модерністської прози (М. Пруст, Дж. Джойс, Ф. Кафка); їх найзначніші художні досягнення.

3. Головні шляхи оновлення європейської прози: експресіонізм (Ф. Кафка), „потік свідомості” (М. Пруст), інтелектуальна проза (Т. Манн, Г. Гессе).

Франц Кафка

1. Ф. Кафка – австрійський письменник-модерніст. Життєвий і творчий шлях письменника.

2. Головні конфлікти життя, що визначили проблематику творчості: драматичні взаємини з батьком, суперечливе ставлення до одруження, двоїсте ставлення до власної творчості.

3. Відчуження людини і дегуманізація світу – провідна тема творчості письменника. Міфологізм Ф. Кафки як літературна міфотворчість. Своєрідність світобачення і його художнього вираження в оповіданні „Перевтілення”.

4. Зображення трагедії відчуження особистості в оповіданні. Образ Грегора Замзи як гротескний літературний „автопортрет” письменника, символічне уособлення типу „маленької людини” XX ст. та вираження тотальної самотності і відчуження людини. Сутність конфлікту Грегора із родиною.

5. Особливості стилю Ф. Кафки, поєднання реальності і міфотворчості („Перевтілення” як оповідання-міф), „протоколу” й фантасмагорії.

6. Символічний код оповідання. Розкриття сенсу центральної метафори; поєднання фантастичного та натуралістичного, трагічного та іронічного начал. Гротеск як ерзац трагіки.

7. Місце Ф. Кафки у світовій літературі.

„Перевтілення”

Томас Манн

1. Життєвий і творчий шлях письменника, його активно-гуманістична життєва позиція.

2. Напруженість передвоєнної ситуації в Європі, пройнятої нацистськими ідеями, і тривожний настрій повісті „Маріо і чарівник” (авторське жанровизначення „експромтом народжена повість”) .

3. Алегоричність і паралелізм у творі. Зображення ситуації „маніпулювання натовпом”. Гіпнотична влада чарівника над натовпом і маніпуляції тоталітарними режимами свідомістю людей.

4. Втілення в образі „чарівника” „сильної особистості”, котра має гіпнотичну владу над людьми; викриття антигуманної сутності цієї влади.

5. Віра письменника в здатність особистості до збереження свого „я”. Перемога людського розуму та гідності – сенс бунту Маріо. Бунт Маріо як провістя звільнення народів світу від загрози тоталітаризму. Художні особливості повісті.

„Маріо і чарівник”

Література

История зарубежной литературы ХХ века / Под ред. Л.Г.Андреева. – М., 1998. 2-е вид. – М., 2000.

Франц Кафка

Днепров В. Метафорический роман Франца Кафки // Днепров В. Идеи времени и форми времени. – Ленинград, 1980.

Затонский Д. В. Франц Кафка и проблемы модернизма. – М., 1965.

Затонський Д. Франц Кафка, яким він був у дійсності // Всесвіт. – 1963. – №12.

Затонський Д. Франц Кафка // Всесвіт. – 1983. – № 7.

Сучков Б. Франц Кафка // Сучков Б. Лики времени. – М., 1976.

Сучков Б.Л. Франц Кафка // Сучков Б.Л. Собрание сочинений: В 3 т. – М., 1987. – Т. 2.

Набоков В. В. Лекции по зарубежной литературе. – М., 1998.

Набоков В. Франц Кафка // Всесвіт. – 1993. – № 3-4.

Ніколенко О. Духовні „перевтілення” героїв Ф. Кафки та М. Хвильового // Всесвітня література та культура. – 2000. – № 2.

Твори:

Кафка Ф. Собрание сочинений: В 4 т. – С-Пб., 1995.

Кафка Ф. Кочегар: Розд. з роману „Америка”. Перевтілення // Всесвіт. – 1963. – № 12.

Кафка Ф. Новели. – Мюнхен, 1972.

Кафка Ф. Оповідання. – Мюнхен, 1989.

Кафка Ф. [Оповідання] // Всесвіт. – 1993. – № 3-4;

Кафка Ф. Перевтілення // Вікно в світ. – 1998. – № 3.

Кафка Ф. Процес: Роман і оповідання. – К., 1999;

Кафка Ф. Щоденники 1910-1923. – К., 2000.

Кафка Ф. Из дневников. Письмо к отцу. – М., 1988.

Кафка Ф. Процесс. Замок. Новеллы и притчи. Из дневников. – М., 1989.

Кафка Ф. Дневники. – М., 1998.

Томас Манн

Волгина А. и др. Томас Манн. Биобиблиографический указатель. – М., 1979.

Адмони В.Г., Сильман Т.И. Томас Манн: Очерк творчества. – Ленинград, 1960.

Апт С.Е. Томас Манн. – М., 1972.

Апт С.К. Над страницами Томаса Манна. – М., 1980.

Виммер Р. „И конец мой безнадежен...” Последние годы жизни Томаса Манна // Вопросы философии. – 2001. – № 12.

Волощук Е. Труды и соблазны святого Себастиана ХХ века (три новеллы о художнике Т.Манна) // Вікно в світ. – 1999. – № 2.

Дирзен И. Эпическое искусство Томаса Манна: Мировоззрение и жизнь. – М., 1981.

Затонский Д.В. Томас Манн як представник епохи // Затонский Д.В. Шлях через ХХ століття. – К., 1978.

Затонский Д.В. Волшебные горы Томаса Манна // Литературное обозрение. – 1975. – № 6.

Кургинян М.С. Романы Томаса Манна. – М., 1975.

Лем С. Мифотворчество Т. Манна // Новый мир. – 1970. – № 6.

Паси И. Талант и время: Т. Манн „Доктор Фаустус” // Паси И. Літературно-философские етюды. – М., 1974.

Русакова А. Томас Манн. – Ленинград, 1975.

Скуратовський В.Л. Мистецькі проблеми в німецькому романі ХХ ст. – К., 1972.

Федоров А.А. Томас Манн: Время шедевров. – М., 1981.

Ященко Є. Велич Томаса Манна // Всесвіт. – 1992. – № 5-6.

Генрих Манн / Томас Манн: Эпоха, жизнь, творчество. Переписка, статьи. – М., 1988.

Твори:

Манн Т. Будденброки. – К., 1973.

Манн Т. Трістан. – К., 1975.

Манн Т. Собрание сочинений: В 10 т. – М., 1960.

Манн Т. Иосиф и его братья: В 2 т. – М., 1987.