Література

История зарубежной литературы ХХ века / Под ред. Л.Г.Андреева. – М., 1998. 2-е вид. – М., 2000.

Елистратова А. Трагикомедия Беккета „В ожидании Годо” // Советская литература за рубежом. – М., 1971.

Лібман З.Я. Агонія сміху. – К., 1969.

Якимович Т.К. З художнього світу Франції. – К., 1981.

Якимович Т. К. Монодрами пізнього Беккета // Всесвіт. 1978. – № 10.

Якимович Т. К. Драматургия и театр современной Франции. – К., 1968.

Твори:

Беккет С. Чекаючи на Годо. Остання стрічка Краппа. – Мюнхен, 1972.

Беккет С. Остання стрічка Среча // Всесвіт. – 1988. – № 1.

Беккет С. Ендшпіль. Чекаючи на Годо // Французька п’єса ХХ століття: Театральний авангард. – К., 1993.

Беккет С. Изгнанник. – М., 1989.

Беккет С. Театр: Сборник основных драматических произведений. – М., 1992.

Беккет С. Три диалога // Как всегда – об авангарде: Антология французского театрального авангарда. – М., 1992.

Тема 6: Розвиток прози в хх ст. План Творчість письменників „втраченого покоління” (е. М. Хемінгуея, е. М. Ремарка)

1. „Втрачене покоління” – генерація письменників, що дебютували після Першої світової війни і в творах яких відбилися розчарування в цивілізації і втрата просвітницьких ідеалів, загострені трагічним досвідом війни.

2. Втілення пафосу стоїчного песимізму у творчості представників „втраченого покоління” Е. М. Хемінгуея, У. Фолкнера, Е. М. Ремарка, Р. Олдінгтона, Ф. С. Фіцджеральд.

Ернест Міллер Хемінгуей

1. Життєвий і творчий шлях американського письменника Е. Хемінгуея, вплив його особистості та доробку на сучасників. Нобелівська премія 1954 року.

2. Е Хемінгуей як письменник “втраченого покоління” („Фієста”, „Прощавай, зброє!”). Творча криза 1 пол. 1930-х рр. і нове піднесення в 2 пол. десятиліття. “По кому подзвін” – про трагізм історії, що втілився в іспанській громадянській війні. Особливості його поетики й стилю.

3. „Старий і море” – повість-притча про людину. „Життєподібний” сюжет і філософсько-символічний зміст твору.

4. Хемінгуеївський „герой кодексу” – сильна самотня людина; її здатність постояти за себе, прагнення незалежності й свободи, цінування дружби й кохання. Довершеність прологу, роль підтексту (“принцип айсбергу”) в творі.

5. Образ Сантьяго. Оспівування волі, мужності, героїзму буденного життя людини в творі. Показ драматичних суперечностей людського буття: його осмисленості й абсурдності, його перемог і поразок, величі й слабкості, його протистояння природі та єдності з нею. Сенс фіналу повісті.

6. Новаторство прози Е. Хемінгуея. Вплив Е. Хемінгуея на розвиток художньої прози XX століття.

„Старий і море”

Еріх Марія Ремарк

1. Е. М. Ремарк – німецький письменник, поява з його творчістю „втраченого покоління”. Антивоєнний пафос творчості.

2. Антифашизм і соціальна критика з гуманістичних позицій, прагнення „втраченого покоління” знайти опору в дружбі, фронтовому товаристві або любові в романах „На Західному фронті без змін” (1929), „Три товариші” (1938), „Тріумфальна арка” (1946), „Час жити і час вмирати” (1954).

3. Роман „На західному фронті без змін” як безпосередня і об'єктивна картина страшних військових буднів. Автобіографічний характер твору.

4. Особливості повістувальної манери письменника в романі, в якому (як майже у всіх творах Ремарка) розповідь ведеться від імені головного героя, це і свого роду щоденник, і хроніка військових подій, побачених очима їх очевидця.

5. Головний герой роману Пауль – рядовий німецької армії, що був мобілізований на війну безпосередньо з шкільної лави (як і сам автор). Закритість внутрішнього світу героя, викликана жахіттями воєнних буднів.

6. Страхітлива одноманітність повторення подій (про це наштовхує заголовок роману).

7. Особливості мови книги (мова автора проста, скупа, він небагатослівний в описах людей, деталей і картин природи, але вони передаються точно, яскравими фарбами з вражаючою натуралістичністю). Вплив експресіонізму у цих описах.

8. Вживання головним героєм замість займенника „я” його формою множини „ми”, (навіть в кінці роману, коли залишається зовсім один, коли втрачає всіх своїх товаришів), що дозволило сотням тисяч, кинутих, у вир війни, побачити себе самих в героєві роману.

9. Пацифістський пафос роману. Показ війни як безглуздого, нелюдяного діяння. Зображення Ремарком трагедії покоління, вимушеного вбивати собі подібних, щоб вижити, покоління, „кінця століття, що остаточно розчарувалося в ідеалах епохи”. Вічні цінності – дружба, любов, як опора для героїв твору в світі, що йде до загибелі.

10. Колосальний успіх роману (продано близько мільйона екземплярів лише в Німеччині, переклад його майже всіма європейськими мовами).

„На західному фронті без змін”