Література

История зарубежной литературы ХХ века / Под ред. Л.Г.Андреева. – М., 1998. 2-е вид. – М., 2000.

Андреев Л. Послесловие к роману Ж.-П. Сартра „Тошнота” // Иностранная литераура. – 1989. – № 7.

Анд­реев Л.Г. Жан-Поль Сартр: Свободное сознание и XX век. – М., 1994.

Бачелис Т. Интеллектуальные драмы Сартра // Современная зарубежная драма. – М., 1962.

Бачелис Т. Воспоминания о Сартре: (Легенда, философия, встреча) // Современная драматургия. – 1989. – № 6.

Білоцерківець Н. Сартр допоможе вам зробити вибір // Тижневик „Зарубіжна література”. – 1998. – № 20.

Великовский С. Путь Сартра-драматурга // Сартр Ж.-П. Пьесы. – М., 1967.

Великовский С. Путь Сар­тра-драматурга // Сартр Ж.-П. Пьесы. – М., 1999. – Кн. 1.

Великовский С. Сартр – литературный критик // Сартр Ж.-П. Ситуация. – М., 1997.

Гуревич П.С. Философская антропология Сартра // Философские науки. – 1989. – № 3.

Долгов К.М. Эстетика Ж.-П. Сартра. – М., 1990.

Косиков Г.К. Жан-Поль Сартр: искусство как способ экзистенциальной коммуникации // Вестник МГУ. – М., 1995. – № 3.

Кузнецов В.Н. Жан-Поль Сартр и экзистенциализм. – М., 1970.

Мунье Э. Надежда отчаявшихся. – М., 1995.

Сартр Ж.-П. Моя перемога є чисто вербальною // Антологія світової літературно-критичної думки XX ст. – Львів, 2001.

Токарев Л. От переводчика // Сартр Ж.-П. Фрейд: Сценарий. – С.-Петербург, 2000.

Твори:

Сартр Ж.-П. Некрасов: П'єса на 8 карт. – К., 1956.

Сартр Ж.-П. Нудота. Мур. Слова. – К., 1993.

Сартр Ж.-П. Мухи // Французька п’єса XX століття. Театральний авангард: Збірник. – К., 1993.

Сартр Ж.-П. Дитячі роки одного підприємця. Інтимне // Всесвіт. 1994. № 1.

Сартр Ж.-П. Герострат // Всесвіт. – 1994. – № 3.

Сартр Ж.-П. Мур та інші твори. – К., 1998.

Сартр Ж.-П. Буття і ніщо. – К., 2001.

Сартр Ж.-П. Тошнота. Стена. – Харьков, 1999.

Сартр Ж.-П. Пьесы: В 2 кн. – М., 1999.

Сартр Ж.-П. Слова. – С.-Петербург, 2003.

Тема 5 : „Драма абсурду”. Творчість Семюела Беккета

1. Семюел Беккет – видатний драматург-новатор, один із основоположників драми абсурду. Сутність театру абсурду С. Беккета: безпорадність логічного, раціонального мислення людини, нездатність її зрозуміти навколишній світ, двозначність людського спілкування, неможливість адекватного розуміння людини людиною за допомогою мови, що символізують фатальну приреченість людини в цьому світі.

2. Проблеми людської самотності, смерті та страждань, духовне спустошення сучасної людини як провідні теми драматургії С. Беккета.

3. Показ безрадісного (і водночас сміховинно заплутаного) шляху людського життя, сповненого трагічних помилок і відчаю у трагікомедії С. Беккета „Чекаючи на Годо”.

4. Владімір і Естрагон – герої, що позбавлені минулого, сумнів щодо існування їхнього майбутнього; теперішнє як химерне дійство, в якому їхня роль пасивна і полягає в продовженні існування.

5. Драматургічні засоби і сценічна техніка п’єси, що мають на меті вразити читача. Цілковите ігнорування класичних єдностей місця, дії і часу: невизначеність місця дії (дія розгортається на дорозі, якою персонажі йдуть і водночас залишаються на місці), час „зависає”, вони перебувають в постійному очікуванні, безпорадному блуканні, дія як така відсутня взагалі). Алогічність дії персонажів.

6. Підкреслення драматургом невпорядкованості, невлаштованості людини у світі (персонажі перебувають в самій початковій ситуації буття і не знають, з якою метою вони опинилися в цьому світі; постійно тісні черевики персонажа). Трагізм їхнього становища, що виливається у напади сліпої жорстокості (сцени з Поццо і Лакі).

7. Специфічність антуражу п’єси, який спрямований на відтворення відчуття абсурду (персонажі перебувають в ситуації, начисто позбавленій мети, світ персонажів представлений порожньою сценою з самотнім деревом, відсутність очевидних доказів того, що Годо призначив їм зустріч і що він взагалі існує; їх терпляче і пасивне очікування контрастує з безглуздими і безцільними блуканнями, які заповнюють існування другої пари персонажів).

8. Міфічність обстановки драми. Символічне дерево у п’єсі як символ самих основ міфологічного існування (трансформація міфічного образу дерева життя?).

9. Довготривалий театральний успіх п’єси.

„Чекаючи на Годо