Тема 3: Розвиток світової драматургії в і пол. Хх ст. План

1. Розвиток драми в І пол. ХХ ст. Пошуки оновлення у царині форми та змісту драматичних творів: екзистенціалістська драма (творчість А. Камю і Ж.-П. Сартра), драма-притча (творчість Ф. Дюрренматта і М. Фріша), психологічний театр (драми А. Міллера, Т. Вільямса), „драма абсурду” (творчість С. Беккета, Е. Йонеско).

Фрідріх Дюрренматт

1. Художнє дослідження феномена влади – філософсько-етичне підґрунтя драматургії автора. Викриття „законів” конформістського мислення, показ розриву між науково-технічним прогресом та моральним станом людства.

2. „Гостина старої дами” – один з найкращих творів Ф. Дюрренматта, своєрідний підсумок спостережень письменника над суспільною психологією. Алегорично-моральний сенс сюжету драми.

3. Художня майстерність твору (гротеск, фантастика, умовність, символіка, парадокси).

4. Гротескно-сатиричне зображення сучасної моралі в трагікомедії.

5. Проблема ціни життя окремої людини, спокутування боргів минулого, права сили у світлі духовного досвіду повоєнної Європи в контексті загальнолюдських проблем твору: боротьба добра і зла і неминуча перемога останнього, що підкреслюють буденність зла, зиску, безчестя, на які піддається людина. Правдивість п’єси, художня й психологічна переконливість викладу.

6. Моральне зубожіння Клер Цаханесян, її прагнення помсти, що приводять до вбивства.

7. Трагізм комедій Ф. Дюрренматта. Парадоксальні моделі буття драматурга (ненадійність, крихкість очевидного, хибність і помилковість дій, щастя і безнадійність, сенс і безглуздість людського існування). Критика влади грошей у конформістському суспільстві.

„Гостина старої дами”

Макс Фріш

1. Провідні теми драматургії М. Фріша (цінності приватного життя; пошук сенсу буття; проблема ідентичності особистості, критичне осягнення позиції „нейтральної” Швейцарії в історичних потрясіннях XX ст.; трагічне протистояння „чужого я” стереотипам загалу та ін.). Художня своєрідність театру М. Фріша.

2. П’єса „Бідерман і палії” як одна з найгостріших сатиричних комедій М. Фріша. Політичний підтекст твору.

3. Жанрова своєрідність твору, означена автором як „повчальна п’єса без моралі”. Морально-етична проблематика драми. Повчальність і мораль як основна проблематика сатиричної комедії.

4. Критика конформістських, філістерських поглядів міщанина в творі. Образ Бідермана, поступове перетворення його душі під впливом драматичних обставин. Моральна ницість героя, який прагне забезпечити власну безпеку ціною загибелі інших.

5. Моральна деградація Бідермана, що здатна служити виразом власного підходу М. Фріша до проблем, що хвилюють його, а разом з тим і виразом авторських уявлень про стан сучасного світу.

„Бідерман і палії”

Теннессі Вільямс

1. Втілення страждання самотньої, недолугої, але поетичної натури в черствому, прагматичному і нетерпимому оточенні у п’єсі Теннессі Вільямса „Скляний звіринець”, творі, що приніс його авторові визнання.

2. Виразне окреслення у творі провідних тем драматургії Т. Вільямса: самотність людей, їх взаємне нерозуміння, прагнення сховатися від жорстокості життя у вигаданому світі, беззахисна вразливість краси.

3. Автобіографічний характер п’єси. Особливість композиції: побудована на спогадах головного героя Тома Вінфілда. Показ атмосфери спогадів (примарна, сповнена ностальгії та поезії). Відтворення болісної спроби вирватися з-під влади матері Аманди Вінфілд.

4. Образ Аманди як один з найвиразніших жіночих образів у творчості Т. Вільямса (твереза практичність, наповненість химерними ілюзіями, згубний вплив на доньку Лауру).

5. Лаура Вінфілд та її скляний звіринець. Втілення в образі Лаури ідеалу беззахисної краси, надто нежиттєздатної у жорстокому світі.

6. Втеча героїв від дійсності. Неприйняття ними того, як облаштований світ, і намагання втекти від нього.

7. Подальше розгортання теми гріха і покути в п’єсі Т. Вільямса „Трамвай “Бажання”.

8. Головна героїня п’єси Бланш Дюбуа як жертва власної трагічної провини і брутальності світу, втіленої в її антагоністі Стенлі Ковальської.

9. Зображення в драмі руйнівної сила часу, що позбавляє життя вартості та сенсу. Зверненість героїв у минуле, розгляд минулого як єдиної реальності, наповнення сьогодення примарним минулим.

10. Втілення у п’єсі концепції „пластичного театру”. Пластичний образ спектаклю, вплив його на глядача. Пластичні образи-символи у драмі, їх емоційна виразність

11. Світове визнання драми Т. Вільямса

„Скляний звіринець”, „Трамвай “Бажання”

Артур Міллер

1. „Смерть комівояжера” Артура Міллера – сімейна драма з соціальним звучанням про згубність безоглядної віри в матеріальний успіх.

2. П’єса як наслідок високого натхнення драматурга, у якій продемонстровано найкращі якості митця: здатність до співчуття, новизну манери, психологічну проникливість, почуття гумору.

3. Головний герой, комівояжер Віллі Ломен – складний, багатогранний образ, сповнений загальнолюдської значимості. Розкриття світу ілюзій і марних сподівань Віллі.

4. Оригінальність композиції п’єси (переплетення минулого і сучасного, реальний час і спогади героя, особливий характер „зовнішнього” сюжету).

5. Тематична неоднозначність п’єси. Вразливість „американської мрії”, віри в неминучість удачі у суспільстві рівних можливостей. Складність родинної проблематики п’єси, що втілена в нелегких стосунках Віллі Ломена і двох його синів, Біфа і Хеппі. Трагічна розв’язка конфлікту.

6. Гамма емоційних відтінків (трагічне і комічне) у п’єсі. Природа різнотлумачень і оцінок драми.

7. Міжнародне визнання, величезний сценічний успіх п’єси.

„Смерть комівояжера”