Тема 2: Модерністська проза XX ст.

Марсель Пруст

1. М. Пруст – французький письменник-модерніст. Біографія і особистість письменника, його творчий шлях.

2. Роман „В пошуках втраченого часу” як „суб'єктивна епопея”. Вставна новела „Кохання Сванна” – своєрідна прелюдія до багатоголосого роману, вираження в ній провідних мотивів (зокрема, любові і мистецтва) і колізій.

3. Повість як драматична історія кохання духовно багатої, витонченої особистості до жінки, негідної такого почуття. Одухотворення почуття любові, роль мистецтва в цьому процесі. Крах Сванна як наслідок „зради мистецтва”.

4. Особливості нарації в творі: зближеність автора й наратора (оповідача), суб’єктивізація романного світу. Присутність об’єктивного світу, своєрідність його репрезентації. Аналітичний струмінь в романі. Провідні мотиви й особливості композиції твору.

5. Глибина і витонченість психологічного аналізу. Тема мистецтва.

6. Особливість художнього часу і художнього простору роману. Образ автора у творі.

7. Місце М. Пруста у світовій літературі.

„Кохання Сванна”

Джеймс Джойс

1. Дж. Джойс – ірландський письменник, представник модерністської та постмодерністської прози. Новаторство в сфері поетики, способів письма, в яких художня форма займає місце змісту, кодуючи в собі ідейні, психологічні та ін. виміри.

2. Особливості художнього методу Дж. Джойса: використання „потоку свідомості”, пародії, стилізації, комічних прийомів, міфологічних і символічних площин зображення; створення нової експериментальної мови (аналітичне членування мови і тексту) та образності (руйнування цілісності).

3. Становлення Дж. Джойса („Дублінці”, „Портрет художника замолоду”). Джойс та Ірландія, складність позиції письменника.

4. Роман „Улісс” – „Євангеліє від модернізму”. Сприйняття та інтерпретація сучасності як панорама абсурду. Міфічні (гомерівські) паралелі, їхня роль в організації структури твору.

5. Основні персонажі, їхня співвіднесеність на різних рівнях. Натуралістична докладність оповіді й „потік свідомості”. Імітація різних стилів прози від давнини до сучасності, елементи пародіювання.

6. Інтелектуальний характер текстів Дж. Джойса, їхня насиченість ремінісценціями та алюзіями (натяками), яскраво виражена інтертекстуальність

7. Мовне багатство й словотворчість Дж. Джойса. Його вплив на подальшу прозу і теорію літератури.

„Улісс”

Герман Гессе

1. Г. Гессе – один із найвидатніших німецьких письменників, найоригінальніший і найхимерніший митець митець ХХ сторіччя. Життєвий і творчий шлях письменника. Нобелівська премія 1946 р.

2. Проблема драматичної незлитності і нероздільності творчого духу і суєтного буття в інтелектуально-філософському романі „Гра в бісер”. Спроба письменника вибудувати в романі справжню утопію світлого майбутнього культури та її творців.

3. Віднесеність подій, що відбуваються в романі, в далеке майбутнє, у фантастичну країну інтелектуальної еліти – утопічну Касталію. Глибинний філософський зміст роману. Символіка гри вбісер, її сутність та різнотлумачення.

4. Гра в бісер як творчі експерименти з чудовими, довершеними скарбами людського духу, творення комбінацій, асоціацій, порівнянь тощо з них і на їх основі. Повна відреченість членів ордену від звичного людського життя.

5. Образ Йозефа Кнехта, Магістра Гри, члена Ордену Гравців у бісер, головного героя роману. Три варіанти його життєпису, які відбуваються в різні проміжки часу. Постать Йозефа Кнехта як сміливе узагальнення долі творчої людини, яка незалежно від історичних і соціальних обставин, розвивається в певному напрямі.

6. Прагнення Йозефа Кнехта, невдоволеного своїм життям і творчістю, до кардинальних змін. Втеча з Касталії і випадкова безглузда смерть. Символічний сенс загибелі головного героя.

7. Складність сюжету, композиції та стилю роману. Синтез форм, характерних для різних романних жанрів, їх цілісність і гармонійність.

8. „Гра в бісер” – найвище досягнення у творчості Г. Гессе. Велика популярність роману.

„Гра в бісер”