2. Радіаційно-небезпечні об’єкти

Особливу небезпеку для населення і навколишнього середовища становлять радіаційно небезпечні об’єкти.

До РНО належать атомні електростанції(АЕС), підприємства з виготовлення і переробки ядерного палива, підприємства поховання радіоактивних відходів, науково-дослідні організації, які працюють з ядерними реакторами, ядерні енергетичні установки на об’єктах транспорту та інш.

На території України діють (крім Чорнобильської) АЕС, 2 дослідних атомних реакторів та більше 8 тисяч підприємств і організацій, які використовують і виробництві, науково-дослідній роботі та медичній практиці різноманітні радіоактивні речовини, а також зберігають та переробляють радіоактивні відходи.

З усіх можливих аварій на РНО найбільш небезпечними є радіаційні аварії на атомних електростанціях з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище.

2.2.1 Аварії на радіаційно-небезпечному об’єкті

Радіаційні аварії – це аварії з викидом радіоактивних речовин або іонізуючих випромінювань за межі, не передбачені проектом для нормальної експлуатації РНО в кількостях понад установлену межу їх безпечної експлуатації.

Найбільшою потенційною небезпекою для України є можливі аварії на власних АЕС та АЕС інших держав з викидом радіоактивних продуктів, або транскордонним переносом.

Виробництво, транспортування, зберігання і використання радіоактивних матеріалів суворо регламентовані спеціальними правилами. Проте при аваріях на атомних реакторах можуть виникати пошкодження конструкцій, технологічних ліній, пожежі , викиди у навколишнє середовище радіоактивних речовин, а також опромінення людей.

Аварія з повним руйнуванням ядерного реактора може відбутися в результаті стихійного лиха, вибуху боєприпасів, падіння повітряного транспорту на споруди АЕС та інш. Така аварія може бути з розривом трубопроводів із теплоносієм, ушкодженням реактора і герметичних зон, виходом з ладу систем керування і захисту, що може привести до миттєвої втрати герметичності конструкцій реактора, сплавлення тепловиділяючих елементів і викиду радіоактивних речовин з парою в навколишнє середовище, можливе розкидання радіоактивних осколків, уламків конструкцій паливних елементів.

Під час аварії на Чорнобильській АЕС з 26 квітня по 6 травня1986р. з ядерного палива вийшли всі благородні гази, приблизно 10-20% летючих радіоізотопів йоду, цезію і телуру і 3-6 % більш стабільних радіонуклідів барію, стронцію, цезію, плутонію тощо.

На 6 травня 1986 р. було викинуто близько 1,9х10¹³ Бк, або 63 кг радіонуклідів, що відповідає 3.5% кількості радіонуклідів у реакторі на момент аварії. А при вибуху атомної бомби потужністю 20 кілотонн, скинутої на Хіросіму в 1945р. утворилося 740 г радіоактивних речовин.

Під час Чорнобильської катастрофи і відразу після неї від радіоактивного ураження загинуло щонайменше 29 осіб, а з 30-кілометрової зони евакуйовано 115 тисяч осіб. Великі площі сільськогосподарських угідь і лісу забруднені радіоактивними речовинами, що зробило неможливим їх подальше використання для сільсько- і лісогосподарського виробництва.

Чорнобильська катастрофа істотно вплинула на установлений радіаційний фон багатьох країн Європи. Найбільшого радіаційного забруднення зазнали Україна, Білорусія, Росія. У перші дні і місяці після аварії радіаційна ситуація значною мірою визначалася такими короткоживучими радіоактивними елементами(ізотопами), як ксенон, йод, телур і молібден.

Нині радіоекологічна ситуація на радіоактивно забруднених територіях визначається переважно цезієм-137, стронцієм-90, ізотопами плутонію та америцієм-241(останні два характерні для зони відчуження).

На території Укрвїни розташовані біля 8 тисяч різних установ та організацій, діяльність яких призводить до утворення радіоактивних відходів(РАВ).

Основними виробниками радіоактивних відходів і місцями їх концентрації на сьогодні є:

1.АЕС (накопичено 70 000 м³ РАВ),

2. Урановидобувна і переробна промисловість (накопичено 65.5 млн. м³ РАВ),

3. Медичні, наукові, промислові та інші підприємства і організації. Виконання

робіт із збирання, транспортування, переробки і тимчасового зберігання

радіоактивних відходів та джерел іонізуючого випромінювання(ДІВ) від усіх

цих підприємств і організацій, незалежно від їх відомчої підпорядкованості

здійснює Українське державне об”єднання “Радон” (накопичено5 тис. м³)

4. Зона відчуження Чорнобильської АЕС(понад 1.1 млрд. м³ РАВ).

Всі підприємства і організації (крім АЕС) незалежно від відомчої належності передають радіоактивні відходи на міжобласні спеціалізовані комбінати (МСК)державного об”єднання “Радон”, яке має в своєму складі 6 спецкомбінатів”: Киівський, Львівський, Донецький, Одеський, Дніпропетровський і Харківський.

Поховання джерел іонізуючого (гамма-)та нейтронного випромінювання (ДІВ) має проводитися тільки у спеціалізованих сховищах без контейнерного розвантаження джерел, проте в Україні ДІВ ховають здебільшого у захисних контейнерах. На сьогоднішній день сховища для твердих ДІВ заповнені майже повністю або 80-90 % на більшості спец підприємств, крім Харківського та Львівського спец комбінатів.

На Киівському і Харківському державних міжобласних спец комбінатах через недосконалі конструкції старих сховищ для радіоактивних відходів виникло забруднення підземних вод поза межами сховищ радіонуклідами тритію. Міграція радіонуклідів із сховищ відбувається внаслідок порушення гідроізоляції. У сховищах радіоактивних відходів й джерел іонізуючого випромінювання накопичується вода, яка проникає з атмосферними опадами та утворюється внаслідок конденсації.

На території України розташовані 2 дослідних реактори( у містах Києві та Севастополі) та одна критична збірка у м. Харкові, яку на цей час зупинено. Можливі аварії на цих реакторах з радіоактивним забрудненням є загрозою насамперед містам, у яких вони розташовані. Небезпекою є те, що реактори знаходяться в зоні польотів повітряного транспорту. На Київському реакторі були аварії у 1968, 1969 і 1970 р. В 1969 р. у навколишнє середовище було викинуто 40 кюрі радіоактивного йоду, що перевищувало в 400 разів допустиму норму. 4 лютого 1970 р. в результаті аварії на реакторі було опромінено 17 осіб.

Потребують особливої уваги як потенційно небезпечні об’єкти 21 підприємство з видобутку і переробки уранових руд, розташованих у Кіровоградській, Миколаївській та Дніпропетровській областях. Видобування уранової руди головним чином проводиться на Жовтоводському, Смолінському та Кіровоградському рудниках. Характерним для урановидобування є те, що майже всі його відходи є джерелами радіоактивного забруднення навколишнього середовища.

Умовами проживання і трудової діяльності населення без обмеження за радіаційним фактором є одержання додаткової дози за рахунок забруднення навколишнього середовища радіоактивними ізотопами, що не перевищує доз опромінення, які встановлені Державними гігієнічними нормативами “Норми радіаційної безпеки України(НРБУ-97)”

Наслідки аварії на атомній електростанції оцінюється в основному масштабом та ступенем радіаційного впливу і радіоактивного забруднення, а також складом радіонуклідів та кількістю радіоактивних речовин у викидах.

Радіаційному впливу піддаються люди, сільськогосподарські тварини, рослини і прилади, чутливі до випромінювання.

Радіоактивному забрудненню піддаються споруди, комунікації, майно, техніки, продовольство, сільськогосподарські угіддя і природне середовище.

Небезпека ураження людей вимагає швидкого виявлення та оцінки радіаційної обстановки. Оскільки процес формування радіоактивного середовища після аварії триває кілька годин , попередньо проводять оцінку радіаційної обстановки за результатами прогнозування радіоактивного зараження місцевості. Це дозволяє завчасно, тобто до підходу радіоактивної хмари, провести заходи щодо захисту населення. Метод прогнозування дозволяє змоделювати можливі аварійні ситуації на об’єкті і завчасно розробити й реалізувати ефективну систему захисту робітників та службовців, населення, що проживає поблизу АЕС.

Надзвичайні ситуації виникають, як правило, на потенційно техногенно-небезпечних виробництвах і об’єктах, особливе місце серед яких займають радіаційно-небезпечні об’єкти (РНО).

До типових РНО відносяться: об’єкти, що використовують ядерні енергетичні установки, підприємства з виготовлення, переробки і захоронення джерел іонізуючого випромінювання, ядерного палива, а також наукові, проектні, виробничі, транспортні і медичні організації та установи, які безпосередньо і опосередковано працюють з джерелами іонізуючого випромінювання.

На всіх типах РНО можливі аварії, які становлять загрозу для людей і навколишнього середовища. Радіаційні аварії – це аварії з викидом (виходом) радіоактивних речовин (РР) (радіонуклідів) або іонізуючих випромінювань за межі, непередбачені проектом для нормальної експлуатації РНО, у кількостях більше встановленої межі їх безпечної експлуатації.

Радіаційні аварії на РНО можуть бути 2-ох видів:

– коли вихід радіонуклідів у навколишнє середовище відбувається внаслідок аварії або теплового вибуху та руйнування РНО;

– коли аварія відбувається внаслідок вибухової ядерної реакції. Причинами цих викидів можуть бути: дія непереборної сили, халатність персоналу, злочинні наміри.

Наслідки аварій і руйнування об’єктів із ядерними компонентами характеризуються, насамперед, масштабами радіоактивного забруднення навколишнього середовища і опромінення населення.

Найнебезпечнішими зі всіх аварій на РНО, є аварії на АЕС. В ядерних реакторах на теплових нейтронах, як паливо, використовується ізотопи урану-235 і урану-238. При аварії на АЕС відбувається викид радіонуклідів в атмосферу, гідросферу і літосферу, що обумовлює ураження біосфери. Характер і масштаби радіоактивного забруднення місцевості при аварії на АЕС залежить від характеру вибуху (тепловий чи ядерний), типу реактора, кількості викинутих РР, ступеня його руйнування, метеоумов і рельєфу місцевості