- •Моніторинг та аналіз виникнення і розвитку надзвичайних ситуацій
- •2.1 Надзвичайні ситуації.
- •2.1.1 Основні визначення та класифікація надзвичайних ситуацій.
- •2.1.2 Класифікатор надзвичайних ситуацій
- •2.1.3 Потенційно небезпечні об’єкти народного господарства.
- •Радіаційно-небезпечні об’єкти
- •2.2.1 Аварії на радіаційно-небезпечному об’єкті
- •Наслідки радіаційних аварій
- •Характер впливу уражаючих чинників радіаційних аварій на людину і довкілля.
- •2.3 Хімічно- небезпечні об”єкти
- •2.3.1 Аварії з викидом небезпечних хімічних речовин
- •Пожежо- та вибухонебезпечні об’єкти
- •2.4.1.Аварії на пожежо-вибухонебезпечних об’єктах
- •2.4.2 Аварії на газо-, нафто- продуктопроводи та базах і сховищах
- •2.4.3 Основні небезпечні фактори, що виникають при відмові магістральних газопроводів
- •Вплив ударної хвилі
- •Термічний вплив
- •Забруднення атмосферного повітря
- •Механічний вплив фрагментів при відмові газопроводів
- •Прогнозування динамічних параметрів витоку газу при корозійних дефектах труб
- •Прогнозування динамічних параметрів витоку газу при відмові трубопроводів на повний переріз
- •Загальна маса газу (Мr), яка може бути викинута при розриві трубопроводу до повного закриття запірної арматури, можна визначити за формулою:
Наслідки радіаційних аварій
Наслідки радіаційних аварій обумовлені їх уражаючими факторами. Основними уражаючими факторами радіаційних аварій є вибухова ударна хвиля, іонізуюче та теплове випромінювання, радіоактивне забруднення та електромагнітний імпульс. Аварії можуть починатися та супроводжуватися вибухами і пожежами.
Наслідки радіаційних аварій в основному оцінюються масштабами і ступенем радіаційного впливу і радіоактивного зараження, а також складом радіонуклідів і кількістю радіоактивних речовин у викидах.
У ході і після аварії на рівень і довговічність наслідків,а також радіаційну обстановку значний вплив здійснюють природний розпад радіоактивних речовин, міграція цих речовин у навколишньому середовищі, метеорологічні і кліматичні фактори, результативність робіт з ліквідації наслідків аварії, у тому числі дезактивація і водоохоронні заходи.
У початковий період після аварії найбільший внесок у загальну радіоактивність вносять радіонукліди з коротким періодом піврозпаду (до 2-х місяців). Потім спад активності визначається нуклідами з великим періодом піврозпаду – від кількох сотень діб до тисяч років.
З них довгий час роль у динаміці радіаційної обстановки відіграють біологічно небезпечні радіонукліди: цезій -137, стронцій-90, плутоній-239.
Радіаційному впливу піддаються люди, тварини, рослини, пристрої та прилади чутливі до випромінювання.
Радіоактивному забрудненню піддаються споруди, комунікації, транспортні засоби, устаткування, майно, матеріали і продукти , сільськогосподарські угіддя і природне середовище.
Характер впливу уражаючих чинників радіаційних аварій на людину і довкілля.
.
Місцевість, що забруднюється внаслідок радіаційної аварій, за щільністю забруднення радіонуклідами умовно поділяють на зони: зону відчуження, зону безумовного (обов’язкового) відселення, зону гарантованого (добровільного) відселення і зону підвищеного радіоекологічного контролю (табл. 2.1.).
Характеристика зон радіоактивного забруднення місцевості при аваріях на РНО за щільністю забруднення радіонуклідами
Таблиця 2.1
Зона З забруднення |
Щ ільність забруднення ґрунту довгоживучими р радіонуклідами (понад доаварійного рівня, Кі/км2 |
Е Ефективна доза опромінення населення в рік із урахуванням коефіцієнту міграції радіонуклідів у рослини |
|||
Це Цезію Сs |
Ст Строн- цію Sr |
П Плуто- нію Pu |
|||
Зона відчуження – це територія з якої проводиться евакуація населення негайно після аварії і на ній не здійснюється господарська діяльність. |
|||||
Зона Зона безумов- ного відселення |
15,0 |
3,0 |
0,1 |
>5,0 мЗв (0,5 бер) |
|
Зона гаранто- ваного відселення |
5 5,0- 15,0
|
0 0.15- 3,0 |
0,01- 0,1 |
>0,5 мЗв (0,05 бер) |
|
Зона підвище- ного радіооколо- г гічного контролю |
1–5
|
0, 02- 0 0,15 |
0,005- 0, 01 |
<0,5 мЗв (0,05 бер) |
|
За дозами опромінення заражену територію поділяють на наступні зони: надзвичайно-небезпечного забруднення (зона Г), небезпечного забруднення (зона В), сильного забруднення (зона Б), помірного забруднення (зона А) і зону радіаційної небезпеки (зона М) (табл. 2.2.). Їх зображують на картах і на схемах у вигляді правильних еліпсів (рис 2.3.).
Таблиця 2.2 .
Характеристика зон можливого радіоактивного забруднення місцевості
при аваріях на АЕС
Назва зон |
Індекс зон |
Доза опромінювання за 1-й рік після аварії, рад |
Потужність дози Опромінювання через 1 годину після аварії, рад/год |
||
На зовнішній межі зони |
На внутрішній межі зони |
На зовнішній межі зони |
На внутрішній межі зони |
||
Радіа- ційної небез- пеки |
М |
5 |
50 |
0,0014 |
0,14 |
Помір- ного забруд- нення |
А |
50 |
500 |
0,14 |
1,4 |
Сильного забруд- нення |
Б |
500 |
1500 |
1,4 |
4,2 |
М Небезпеч- ного забруд- нення |
В |
1500 |
5000 |
4,2 |
1,4 |
Надзви- чайно небезпеч- ного ного забруднення |
Г |
5000 |
- |
14 |
- |
У ході радіаційної аварії, як результат градації її наслідків, утворюються зони , що мають різний ступінь небезпеки для людей і характеризуються можливими дозами випромінювання.
Зона М - зона радіаційної небезпеки – ділянка забрудненої місцевості, в межах якої доза випромінювання на відкритій місцевості буде становити від 5 до 50 рад на рік. Рівень радіації на зовнішній межі зони 0.014 рад/год. У межах зони необхідно перебування людей, які залучаються до ліквідації радіаційної аварії. На карті межі зони наносять червоним кольором літеру М.
Зона А - зона помірного радіоактивного забруднення (зона проживання з правом на відселення) – ділянка місцевості, у межах якої доза випромінювання становитиме 50 до 500 рад на рік,рівень радіації на зовнішній межі 0.14 рад/год. Виходячи з умов обстановки, у межах зони треба намагатися скорочувати перебування особового складу невоєнізованих формувань, при здійсненні РіНР у засобах захисту органів дихання, з використанням бронетехніки. На картах межі зони А позначаються синім кольором.
Зона Б - зона сильного радіоактивного забруднення(зона проживання з правом на відселення)- ділянка забрудненої місцевості , в межах якої доза випромінювання на відкритій місцевості буде становити від 500 до 1500 рад/рік. Рівень радіації на зовнішній межі 1.4 рад/год. У зоні Б люди повинні бути у захисних спорудах, формування здійснюють РіНР у броньованих об’єктах техніки і розміщуються в захисних спорудах. На картах межі зони наносять зеленим кольором.
Зона В - зона небезпечного радіоактивного забруднення(зона відселення) – ділянка забрудненої місцевості, у межах якої доза випромінювання на відкритій місцевості буде становити від 1500 до 5000 рад/рік. Рівень радіації 4.2 рад/год. Перебування людей можливе тільки в дуже захищеній техніці протягом кількох годин. Межі хони на картах наносять коричневим кольором.
Зона Г – зона надзвичайно небезпечного забруднення (зона відчуження)- ділянка забрудненої місцевості, на зовнішній межі якої доза випромінювання на відкритій місцевості становитиме понад 5000 рад на рік, рівень радіації – 14 рад/год. В зоні Г навіть короткочасне перебування людей недопустиме. На картах межі зони наносять чорним кольором.
Рис.2.3. Зображення прогнозованих зон радіоактивного забруднення місцевості.
При ліквідації наслідків повинні виконуватися основні заходи захисту: радіаційний і дозиметричний контроль, захист органів дихання, профілактичне використання препаратів йоду, санітарна обробка людей, дезактивація одягу, техніки. В зоні А при виконанні рятувальних і інших робіт переміщення людей потрібно проводити з використанням броньованої техніки. У зонах Б, В, Г ніякі роботи в мирний час, як правило, виконуватись не повинні.
Висновки з оцінки радіаційної обстановки дозволяють завчасно вжити заходи, спрямовані на захист людей від радіаційного ураження, включно до евакуації (відселення) населення з районів можливого небезпечного радіоактивного забруднення.
Такими основними заходами повинні бути:
– оповіщення населення про можливу загрозу радіоактивного забруднення місцевості;
– перевід об‘єктів господарства на режим роботи в умовах радіоактивного забруднення;
– підготовка протирадіаційних укриттів (сховищ) до розміщення в них людей;
– розгортання пунктів видачі засобів індивідуального захисту;
захист продуктів харчування, води, фуражу, вододжерел від можливого радіоактивного забруднення;
герметизація житлових і службових приміщень та інші заходи.
