Підготовка дитини у сім'ї до вивчення математики /Консультація для батьків/

Деякі батьки помилково вважають, що підготувати сина чи доньку до оволодіння математичними знаннями у школі означає змусити їх запам’ятати порядок лічби предметів і результати елементарних арифметичних дій у межах десяти. Та слід зауважити, що механічне запам’ятовування незрозумілого матеріалу, як правило, призводить до втрати інтересу і до інертності, притуплює увагу і може на тривалий час позбавити потреби розуміти сутність навколишнього, загальмувати психічний розвиток.

Уміння лічити і виконувати найпростіші обчислення ще не є показником рівня готовності дитини до вивчення математики. То що ж є найголовнішим тут, з чого розпочинати та як розвивати математичні здібності?

Насамперед, доречно нагадати, що успішно засвоїти навчальний предмет неможливо без інтересу до нього, проявів допитливості, фантазії, без уміння мислити, зосереджуватись, бути наполегливим та посидючим. Якщо ви хочете допомогти малюку збагнути сутність простих математичних понять і полегшити йому подальше навчання у школі, спробуйте спочатку глибше розібратись, у чому полягає підготовка, що вміє ваша дитина, а що ні, чим захоплюється, до чого здатна.

Важливо пам’ятати: у формуванні початкових математичних уявлень не слід допускати неточностей, двозначності тощо. І аж ніяк не доцільні поспіх, передчасне подання і заучування інформації, яку ваша дитина поки що не може збагнути. Якщо дитині непосильне чи нецікаве якесь завдання, краще зачекати і запропонувати його трохи згодом, після відповідної підготовчої роботи. І взагалі - треба турбуватись не про те, скільки дитина знає, а що саме і як. Нехай привчається правильно сприймати, бачити, а не просто дивитися, навколишнє середовище - джерело усіх наших знань. З осмисленого пізнання малюка і треба починати заняття: що це?, де?, коли?,чому? і так далі.

Виконуючи разом із своїм малим помічником певні дії, радьтеся з ним, як краще розмістити іграшки на полиці, куди поставити вазу, скільки

наливати води у вазон тощо. /Що буде, коли налити багато води? А якщо зовсім мало? Найкраще, мабуть, виливати в кожний горщик ось цю чашечку. Домовились? А книжки ми завжди будемо класти на цю полицю, а поруч - великий м’яч і найбільшу машину. Всі солдатики будуть жити у цій великій та красивій коробці, їм буде весело тут. Треба лише стежити, щоб ніхто з них не заблукав. Великі іграшки давай поставимо вище, ось на цей столик, а всі маленькі покладемо у коробку. Звірят краще розмістити на верхній поличці, а ляльок на нижній. Ліворуч поставимо башточку, праворуч - жирафу і так далі./

Ознайомлення у доступній та цікавій формі з різними об’єктами та явищами надзвичайно важливе для розвитку у дітей допитливості, спостережливості, вмінні зосереджуватися на конкретних предметах, виділяти їх з-поміж інших, порівнювати і зіставляти, відкривати для себе щось нове, невідоме. Постійно задовольняти природну допитливість дошкільника, спрямовуючи увагу, розвиваючи пам’ять та уяву новим, незвичним - це є першорядним завданням дорослих наставників.

У пізнанні навколишнього усе важливо для загального розвитку: рослинний і тваринний світ, архітектурні будівлі, транспорт, предмети побуту тощо. Спостереження дає уявлення про форму, величину, розташування одних предметів стосовно інших, їх кількість, воно розвиває мислення. Спостерігаючи з дитиною, скажімо, рух транспорту, заохочуйте її до коментування /велика вантажна машина, зелений легковий автомобіль, дві однакові машини, один автобус тощо/, тобто до таких розумових дій як порівняння, класифікація, узагальнення. Можливості для їх виконання можна віднайти будь-де. Наприклад, на кухні: узагальнення - посуд, овочі; класифікація - окремо чашки, тарілки, ложки; порівняння - великі і малі предмети, різної форми чашки, багато картоплі, одна цибулина тощо.

Успіхи завжди кращі там, де це робиться весело, невимушено: “Принеси, будь-ласка, дві цибулини”, “Постав на стіл стільки тарілок, скільки нас буде обідати”, “Біля кожної тарілки поклади ложку” і так далі.

Завдання в ігровому куточку: “Постав за зростом звірят від найменшого до найбільшого”, “Відбери всі сині /червоні, зелені.../ круги /кільця, квадрати.../”, “Чи є у нас хоча б ще один такий самий кубик?”, “Хто з нас назве більше предметів, виготовлених зі скла /дерева, пластмаси/?”

Ілюстрації з журналів, книжок також дають багатий матеріал для розмов з дитиною, придумування гри, цікавої історії, запитань. Так, розглядаючи з нею малюнок, де зображені діти, які крихтами годують птахів на майданчику в парку, запропонуйте визначити пору року, кількість дітей, окремо дівчаток та хлопчиків, усіх пташок, дерев, іграшок. Потім нехай малюк порахує пташок, які злетіли, які сидять, які дзьобають, а також скаже, скільки чого “під...”, “над...”, “біля...”, “у...”. Вислуховуючи відповіді, слід частіше дивуватись, висловлювати сумнів: Невже однакові? Хіба немає? То скільки ж? Невже більше? тощо.

Подібні завдання доцільно поступово ускладнювати і урізноманітнювати, беручи до уваги властивий дитині темп міркування, набутий нею досвід, реальний рівень знань. Якщо спочатку, розглядаючи малюнки, вона лише називала зображені предмети, то з часом уже зможе описати їх, скласти речення.

При повторному розгляданні запропонуйте розповісти: Хто ще? Де? Хто більший? Для чого використовуються ці предмети? Чи є вони в тебе? Які саме? Чим відрізняються? та інші. Привчайте самостійно ставити запитання, придумувати коротенькі розповіді за малюнком. Доцільні також змагання типу: Хто з нас назве більше зображених предметів і правильно скаже про їх призначення?

З допомогою дорослих діти повинні порівнювати предмети, виділяти спільне й відмінне, робити висновки, обґрунтовувати свої міркування. Не менш важливе й уміння уважно слухати розповідь, зосереджуватися, стежити за ходом висловлюваних думок. Широке використання різноманітних іграшок значно пожвавлює бесіду з дитиною, розкриває великі можливості для розвитку її фантазії.

Всіляко заохочуйте навіть найменші спроби самостійно розповісти, придумати, скласти з деталей конструктора щось нове. Не поспішайте допомагати малюку - нехай сам шукає правильне рішення. Помилкову відповідь обов’язково проаналізуйте, спрямовуючи думку у потрібне русло, задаючи питання типу: Чому ти так гадаєш? Хіба...? Порівняй... Чим вони відрізняються? Знайди... Покажи... Коли так буває? і так далі. Тоді дитина поступово усвідомлюватиме, що треба не вгадувати, а думати. І що помилку завжди можна виправити. А щоб правильно виконати будь-яке завдання, треба дотримуватись таких головних вимог: зрозуміти, що саме ти повинен зробити; спробувати відповісти, як цього досягнути; продумати послідовність дій, які привели б до бажаного результату.

Отже, запорукою успіху у навчанні дитини є формування інтересу до того, що їй повідомлять. Радість від посильних дій, які заохочуються і доброзичливо оцінюються дорослими, - рушійна сила розумового та фізичного розвитку вашого малюка.