14.3. Культурні епохи: стилі життя і художні стилі європейського поступу (морально-естетична характеристика).

Послідовність розвитку і зміни художніх стилів у мистецтві і етичних теорій в європейській культурі. Стійкість типів художньої творчості і зміна типу художника-митця. Світоглядна невиразність моральної культури і художнього стилю ХХ ст. Постмодернізм. Мораль і мистецтво на ринку цінностей.

Неповторність художніх епох. "Вічність і "тимчасовість" життя художніх цінностей. Абсолютне і відносне у змісті й формі та цінності художнього твору. Ідея "золотого віку". Попереду чи вже позаду "золотий вік"? Ідея незмінності людської природи – змінюється лише оснащеність життя. Апокаліптичні прогнози щодо мистецтва. Прогрес через регрес.

Зміна рівня і стилю художнього образного мислення і художньої "картини" світу. Розвиток і "вічне повернення до витоків". «Резонанс» і «зняття» як форми зв’язку в часі. Роль традиції у розвитку мистецтва.

Що ж було на зорі людського естетичного розвитку? Здавна існувало чимало суперечок про те, яким чином первісна людина, а потім всі наступні покоління людей відкривали красу у світі й у самих себе. Основним предметом суперечок дотепер є питання, чи має людина вроджену схильність до виникнення в неї естетичного почуття, чи це почуття є придбаним, формованим соціальним середовищем, оточенням, старшими поколіннями. Відповісти на це питання намагалися видатні філософи і натуралісти (Ч. Дарвін, М. Сєченов), прославлені літературні й художні критики, лінгвісти ХІХ ст.

Однак ці спроби були інтуїтивними, оскільки відповідні археологічні відкриття були зроблені тільки в середині XX ст. У Франції – Пеш-Мерль в 1922 р., Монтеспан в 1923 р., Ля Бом Латрон і Ляско в 1940 р. Англь сюр Англен в 1949 р., Ля Мадлен в 1952 р., Руфіньяк в 1956 р.; у Росії – Кам'яна могила в Приазов'ї в 1939-1940 р., розкопки в селі Шишкіно на березі Лени в 1948 р., Капова печера на р. Білій в Башкирії в 1960-1964 р.; відкриття в Грузії, на Україні, у Молдові, в Узбекистані й ін. Ці відкриття остаточно переконали дослідників у тім, що людям, що жили в найглибшій стародавності й вели стадний і природно-адаптивний або пристосувальний спосіб життя, уже були властиві високорозвинені естетичні почуття – про це свідчать знайдені знаряддя полювання, предмети побуту, прикраси й численні малюнки на стінах печер і на скелях. Ці ж знахідки дають всі підстави стверджувати, що вже в первісному суспільстві жінки намагалася створити сприятливі естетичні умови для вирощування дітей. Всі статуетки, що зображують мадонн кам'яного віку, підкреслюють основне призначення жінки – бути продовжувачкою роду. Дитина вимагала не лише їжі, уваги, питва, тепла, але й рухів, барв, звуків. Різкі барви ракушок і камінці, відшліфовані хвилями моря, – притягували значніше.

Культурні епохи і художні стилі. Художній стиль. Тип художньої творчості – поняття більш широке, ніж напрям: охоплює всю суму рис, принципів, особливостей, модифікацій і трансформації на різних етапах художнього розвитку (“внутрішньо цілісна система естетичних понять і уявлень, специфічне почуття і розуміння форми, які складаються в різних регіонах світу на ранніх стадіях розвитку художньої культури і залишаються в різних модифікаціях певним ядром, стійкою динамічною єдністю художнього мислення на останніх стадіях розвитку”. Це думка Наливайка Дмитра (див., с.31)..поняття ввів Тимофєєв Л.І., розрізняючи реалістичний (“мистецтво відтворення життя”) та романтичний (“мистецтво пере-відтворення життя”) типи творчості. У Мейлаха (див.) класицизм, романтизм, і реалізм – динамічні системи і водночас типи художньої творчості. Послідовність розвитку і зміни художніх стилів у мистецтві європейської культури.

Стійкість типів художньої творчості та зміна типу художника-митця. Світоглядна невиразність художнього стилю ХХ ст. Мистецтво на ринку цінностей сьогодні.

Антимистецтво як явище “контркультури” ІІ половини ХХ ст. та причини його виникнення.

Естетичні засади "контркультури" і "антимистецтва", "поп-мистецтва", "рок" і "панк-культури" у молодіжному середовищі. Модернізм і традиціоналізм у мистецтві ХХ ст. Сподівання на "збільшення кількості" краси у майбутньому. Наростання етноцентричних і "загальнолюдських" цінностей естетичної культури.

Зміна естетичних знань, поглядів і теорій протягом великого історичного часу.

Моральні засади "контркультури" і "антимистецтва", "поп-мистецтва", "рок" і "панк-культури" в молодіжному середовищі. Модернізм і традиціоналізм в мистецтві і моралі ХХ ст. Сподівання на "збільшення кількості" добра і краси в майбутньому. Наростання етноцентричних і "загальнолюдських" цінностей культури.