
Лабораторна робота 6
Дослідження природного освітлення
Мета роботи:
Практично визначити коефіцієнти прородного освітлення (КПО) в точках характерного перерізу приміщення лабораторії.
Визначити нормоване значення коефіцієнта природного освітлення лабораторії.
Визначити площу світлових отворів в стінах, що забезпечують нормоване значення коефіцієнта природного освітлення.
Теоретична частина.
Загальні положення. Світло забезпечує зв’язок організму людини з оточуючим середовищем і має високу біологічну і тонизуючу дію. Більше 90% всієї інформації про зовнішній світ людини отримує завдяки органам зору. Раціональне виробниче освітлення поліпшує умови функціонування органів зору, знижує стомлення, сприяє підвищенню продуктивності праці, зменшенню кількості брака, знижує виробничий травматизм і потенційну небезпеку багатьох виробничих чинників, позитивно впливає на психологічний настрій працюючих.
Недостатня освітленість призводить до перенапруги і швидкої втомлюваності органів зору. Через несвоєчасне бачення місць потенційної виробничої небезпеки підвищується виробничий травматизм, діє гнітюче на організм і психічний стан людини.
Для освітлення виробничих приміщень використовують:
природне освітлення, що створюється сонячним світлом (прямим і відбитим);
штучне освітлення, створюване електричними джерелами світла;
сполучене освітлення, при якому у світлий період доби недостатне за нормами природне освітлення доповнюють штучним.
Природне освітлення за своїм спектральним складом є найсприятливішим для органів зору, чинить оздоровлюючу і тонизуючу дію на організм людини. За конструктивними особливостями природне освітлення підрозділяють на:
бокове, що забезпечується через світлові отвори в зовнішних стінах (вікна);
верхнє, що забезпечується через світлові отвори в плитах перекриття та фонарі;
комбіноване – поєднання бокового і верхнього природного освітлення.
Норми природного освітлення. Одним із основних кількісних показників, що характеризують виробниче освітлення, є освітленість.
Освітленість Е (лк) – це щільність світлового потоку на освітлюваній поверхні і визначається як відношення світлового потоку Ф (лм) до площі освітлюваної ним поверхні S (м2).
(1)
Суттєвим недоліком природного освітлення є значні коливання освітлення залежно від пори року, доби, хмарності і ступеню відбиття світла поверхнєю землі. Така непостійність природного освітлення не дозволяє характеризувати і нормувати його абсолютними значеннями освітленості в лк. Саме тому природнє освітлення стали характеризувати і нормувати коефіцієнтом природної освітленості КПО (е).
КПО – це відношення освітленості точки всередині приміщення Евн до одночасної зовнішньої горизонтальної освітленості, що створюється розсіяним світлом повністю відкритого неба,%
(2)
Нормовані значення КПО встановлені СНіП ІІ-4-79 залежно від характеристики зорової роботи, вида освітлення, розміщення споруди на території України і орієнтації вікон за сторонами горизонту.
Нормоване значення КПО для споруд, розміщених у 1,2, 3, 4 і 5 поясах клімату України, визначають за формулою:
(3)
де
-
значення КПО для споруд, розміщених в
ІІІ поясі світлового клімату, визначається
залежно від характеристики зорової
роботи і виду природного освітлення по
таблицям 1 і 2;
m – коефіцієнт світлового клімату, визначається залежно від поясу світлового клімату по таблиці 3;
С – коефіцієнт сонячності клімату, визначається залежно від поясу світлового клімату і орієнтації вікон за сторонами горизонту по таблиці 4.
При боковому освітленні нормують мінімальне значення КПО (емін) : при односторонньому освітленні – точці, розміщеній на відстані 1 м від стіни, найвіддаленішої від вікон; при двосторонньому освітленні – в точці посередині приміщенняна висоті умовної робочої поверхні. При верхньому і комбінованому освітленні нормують середнє значення КПО. Під умовною поверхнєю приймають умовна горизонтальна поверхня, розміщена на висоті 0,8 м над рівнем полу.
Розрахунок площі світлових отворів. Попередній розрахунок площі світлових отворів відповідно вимог СНіП ІІ-4-79 полягає у встановленні відношення площі світлових отворів до площі полу приміщення у відсотках, що забезпечує нормоване значення КПО.
При боковому освітленні приміщення таке співвідношення визначають за формулою:
(4)
де So – площа світлових отворів (вікон), м2;
SП – площа пола приміщення, м2;
ен – нормоване значення КПО, %;
Кз – коефіцієнт запаса, приймають по таблиці 5;
r1 – коефіцієнт, що враховує підвищення КПО за рахунок відбиття світла при боковому освітленні, приймають по таблиці 8;
Кзд – коефіцієнт, що враховує затінення вікон будівлями, які знаходяться напроти, визначають по таблиці 9;
-
світлова характеристика вікон,
визначається по табл.6;
τо – загальний коефіцієнт світлового пропускання, визначається за формулою:
(5)
де
1
– коефіцієнт світлового пропускання
матеріалу, визначається по таблиці 7;
2 – коефіцієнт, що враховує втрати світла в перехрестях вікон, визначають по таблиці 7;
3 - коефіцієнт, що враховує втрати світла в конструкціях приміщення, визначають по таблиці 7, (при боковому освітленні 3 = 1;
4 – коефіцієнт, що враховує втрати світла в сонцезахисних пристроях. При відсутності таких пристроїв τ4 =1.
5 - коефіцієнт, що враховує втрати світла в захисній сітці, що встановлюється під фонарями, приймають рівним 0,9.
При верхньому освітленні:
(6)
де Sф – площа світлових отворів при верхньому освітленні, м2;
ή ф – світлова характеристика фонаря або світлового лтвору в площині покриття;
r2 – коефіцієнт, що враховує підвищення КРО за рахунок відбиття світла при верхньому освітленні;
Кф – коефіцієнт, що враховує тип фонаря.