3.2. Колективні дії і суспільні блага.

Виробництво суспільних благ повинно слугувати не абстрактним інтересам держави, а інтересам конкретних індивідів, що їх споживають.

Витрати на отримання суспільних благ можуть здійснюватися між члена суспільства у різних формах:

Форми витрат членів суспільства на виробництво суспільних благ

Таким чином виробництво суспільних благ повинно бути пов‘язано з суспільними діями.

Колективні дії

Колективна рівновага для чистих суспільних благ передбачає що споживачі не приховують інформацію про свої граничні корисності. Але існують досить могутні стимули щодо ненадання інформації про свою індивідуальну граничну корисність від суспільних благ.

При цьому споживачі отримують вигоду від суспільних благ незалежно від того, чи вносять вони вклад менший, ніж та гранична корисність, яку вони отримують. Вони мають надію, що інші внесуть суму достатню для виробництва цього блага.

Таким чином, проблема «безквиткового пасажира» займає основне місце в теорії колективних дій і принципово важлива для економіки державного сектору.

3.3. Проблема «безквиткового пасажира» при наданні суспільних благ та механізми її вирішення.

Споживання чистих суспільних благ відбувається колективно, проте індивідуальна корисність від такого споживання є різною. Оскільки споживачі отримують вигоди від «чистого» суспільного блага незалежно від того, чи платять вони за нього чи ні, то виникає бажання позбутися виплат і отримати це благо безкоштовно. Така ситуація отримала назву проблеми «безквиткового пасажира» або фри-райдера.

Проблема «безквиткового пасажира» виникає:

• коли люди намагаються користуватися вигодами суспільних благ, уникаючи власного податкового внеску на їх фінансування;

• у великих групах споживачів, оскільки там найважче отримати необхідну інформацію про стан платників.

До основних факторів, які заважають великим групам реалізовувати свої власні інтереси та викреслюють проблему «безквиткового пасажира», можна віднести:

• _________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________;

• _________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________;

• _________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________;

Остаточного подолання проблеми «безквиткового пасажира» не існує.

Принципова неможливість «порятунку» від «безквиткового пасажира» приводить до висновку про необхідність втручання держави в процес надання і фінансування суспільних благ. Примусовий характер оподатковування може бути виправданий вигодою індивідів від споживання суспільних благ, які вони не могли б одержувати за відсутності державного втручання.