IV. Національна належність капіталу підприємств:

• національні (капітал підприємств належить підприємцям своєї країни);

• іноземні (капітал підприємств повністю є власністю іноземних громадян);

• змішані (капітал підприємств належить громадянам різних країн).

V. Галузево-функціональні види діяльності: промислові; сільськогосподарські; будівельні; транспортні; торговельні; лізингові; банківські та ін.

VI. Розміри підприємств за чисельністю працівників:

• малі, до яких належать (за чисельністю працюючих):

1) у промисловості та будівництві – до 200 чол.; 2) у інших галузях виробничої сфери – до 50 чол.; 3) у науці і науковому обслуговуванні – до 100 чол.; 4) у галузях невиробничої сфери – до 25 чол.; 5) у роздрібній торгівлі – до 15 чол.;

• середні;

• великі.

Розміри середніх і великих підприємств за чисельністю працюючих законодавчо не регулюються.

Види та організаційно-правові форми об’єднань підприємств.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України (ГКУ) об’єднанням підприємств є господарська організація, утворена в складі двох або більше підприємств з метою кооперації їх виробничої , наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань[1].

Діюче законодавство України дозволяє створити різні види та організаційно-правові форми об’єднань. Їх класифікація за ознаками наведена табл.1.

За порядком господарські об’єднання поділяються на дві групи: добровільні та за рішенням державного або комунального власника. Перша група об’єднань утворюється за ініціативою підприємств не залежно від їх організаційно-правової форми і форми власності. Друга - з ініціативи та за рішенням державних органів: Кабінету Міністрів України, міністерств, відомств і місцевих органів влади.

Добровільні господарські об’єднання підприємств згідно з вимогами законодавства мають наступні види: асоціації, концерни, консорціуми, корпорації, промислово-фінансові групи (ПФГ), технопарки. У зарубіжній практиці – трести та їх типи, синдикати, транснаціональні компанії, альянси. До видів об’єднань підприємств, що створюються за рішенням державних органів, відносяться: корпорації, консорціуми, концерни, комбінати, трести тощо.

Господарські об’єднання підприємств діють на основі установчого договору або статуту. Статут об’єднань підприємств,утворених на добровільних засадах, затверджується їх засновниками, а статут державних(комунальних) господарських об’єднань – органом, що прийняв рішення про заснування об’єднання.

За терміном функціонування об’єднання підприємств підрозділяються на тимчасові і створені на невизначений строк. До тимчасових відносяться об’єднання підприємств виду «консорціум», а також інші види об’єднань, для яких засновниками встановлений кінцевий строк діяльності. Усі останні види об’єднань підприємств функціонують постійно.

Характерною рисою державного або комунального об’єднання є те, що підприємства, які входять до його складу,не мають прав без згоди об’єднання виходити з його складу, а також об’єднувати на добровільних засадах свою діяльність з іншими суб’єктами господарської діяльності.

За територіальною ознакою об’єднання підприємств можуть бути національними і транснаціональними. Для національних об’єднань підприємств характерним є те, що засновники, місце розташування та межа функціонування обмежуються територією однієї країни. Для транснаціональних об’єднань характерно те, що підприємства діють у різних країнах; до складу засновників входять вітчизняні та юридичні особи.

Зо правовою основою створення і функціонування об’єднання підрозділяються на статутні, договірні й ті, які можуть приймати установчу або договірну форму. До об’єднань підприємств, які створюються і діють на основі статуту й установчого договору, належать концерни, консорціуми, трести та їх типи.

Договірні об’єднання підприємств створюються і діють на основі договору. До видів таких об’єднань відносять асоціації та корпорації. Деякі за волею засновників можуть примати форму договірного або статутного. Представником таких об’єднань є ПФГ. Особливе місце серед об’єднань підприємств замають холдингові компанії та асоційовані підприємства. Материнські фірми цих об’єднань керують дочірніми підприємствами згідно з розміром частки в їх статутному фонді.

Сьогодні до товариств з додатковою відповідальністю відносять договірні, а до товариств з повною відповідальністю – ломбардні.

Усі види об’єднань згідно з вітчизняним законодавством приймають організаційно-правові форми: державне, приватне підприємство, акціонерне товариство (АТ) (відкрите або закрите), товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ).

Можливі й такі організаційно-правові форми, як товариство з додатковою відповідальністю,при умові, якщо до складу об’єднання входять організації і підприємства цих організаційно-правових форм

Таблиця 1. Класифікація об’єднань підприємств

Класифікаційні ознаки	Групи об’єднань підприємств	Характерні риси групи об’єднань підприємств	Види об’єднань	Організаційно-правові форми об’єднань
За порядком заснування	Добровільні	Утворюються за ініціати- вою підприємств не залежно від їх орга - нізаційно-правові форми зокрема	асоціації, кон-церни, консор-ціуми, корпорації, (ПФГ), техно-парки,трести,синдикат, картель, комбінат	Державні, приватні підприємства; товариства
	За рішенням власника	Утворюються за рішенням державних органів: Кабінету Міністрів України, міністерств, відомств і місцевих органів влади	корпорації, концерни, комбінати, ПФГ, група юридичних осіб, і форми участі у статутному фонді: холдингові компанії, асоційовані підприємства	Державні підприємства, акціонерні товариства
За строком функціонування	На не визначений строк	Діють постійно, або до моменту самоліквідації, або у зв’язку з банкротством	Усі вище перераховані види за включенням «консорціуму»	Державні, приватні підприємства; товариства
	тимчасові	Функціонує протягом строку,встановленого засновником	Консорціуму, картель	Акціонерні товариства
За територіальною ознакою	Національні	Засновники, місце розташування та межа функціонування обмежуються територією однієї країни	Усі види об’єднань підприємств	Державні, приватні підприємства; товариства
	Транснаціо-нальні	Підприємства діють у різних країнах; до складу засновників входять вітчизняні та іноземні юридичні особи	Корпорації , холдингові компанії, асоційо-вані підприємства альянси	Акціонерні товариства
За правовою основою створення і функціонування	Статутні	Створюються та діють на основі статуту	Консорціум, концерн,трест	Державні підприємства; товариства
	Договірні	Діють на основі договору	Асоціації, корпо-рації,пул,синдикат	Державні підприємства; товариства
	Статутні або договірні(за вибором засновника)	Створюються і діють на основі договору або статуту	Промислово-фінансові групи	Державні підприємства, акціонерні товариства
	На основі участі мате- ринської фірми в ста-тутному фон-ді дочірніх підприємств	Керують дочірніми підприємствами згідно з розміром частки в їх статутному фонді	Холдингові компанії, асоційовані підприємства	Акціонерні товариства

В Україні найбільш поширеними формами об'єднання підприємств є:

• Асоціація – найпростіша форма договірного об'єднання підприємств з метою постійної координації господарської діяльності; асоціація не має права втручатись у виробничу і комерційно-фінансову діяльність своїх членів.

• Корпорація – договірне об'єднання господарських суб'єктів на засадах інтеграції та виробничих інтересів з делегуванням їй окремих повноважень. У закордонній практиці до них відносяться акціонерні товариства. Корпорації підрозділяють на некомерційні і комерційні.

Некомерційні корпорації – це державні, штатні, міські, муніципальні, політичні утворення, благочинні, релігійні, просвітницькі тощо.

Комерційні корпорації поділяються на закриті і відкриті.

Відкриті – це крупні корпорації, які вільно продаються для притягнення додаткового капіталу.

По типу відповідальності:

• з відповідальністю, обмеженою акціями;

• з відповідальністю, обмеженою гарантіями;

• з необмеженою відповідальністю.

• Консорціум – тимчасове статутне об'єднання промислового і банківського капіталу для реалізації певної підприємницької ідеї, інвестиційного проекту.

Характерні риси:

• учасники консорціуму зберігають свою господарську самостійність;

• мають право приймати участь в діяльності інших асоціацій, спільних підприємств тощо;

• після реалізації певної підприємницької ідеї консорціум припиняє свою діяльність чи перетворюється в інший вигляд договірного об’єднання;

• за межами консорціуму його учасники залишаються конкурентами.

Консорціуми поширені в банківській справі, в будівництві, в добутку корисних копалин.

Джерело виживання: кошти виділяються централізовано засновниками, які надаються на поповнення цільової програми.

• Концерн – об'єднання підприємницьких структур, що характеризується органічним поєднанням власності та контролю, найчастіше з використанням принципу диверсифікації виробництва.

Переваги:

• забезпечення єдності і багатоканальності використання сировинної бази та технологій;

• комплексність виготовлення, поставки і обслуговування кінцевого продукту;

• розвиток важливих спрямувань науково-технічного прогресу на міжгалузевій основі;

• підвищуються можливості для зміцнення територіальної могутності і єдності господарської і соціальної інфраструктури.

Концерни бувають галузевими та багатогалузевими. Вони створюються по принципу диверсифікації, тобто один концерн об’єднує підприємства зайняті в різних галузях економіки. Об’єднуються господарські структури, пов’язані єдиним технологічним процесом, починаючи з видобутку сировини і закінчує реалізацію готової продукції через власну світову мережу.

• Конгломерат – це компанія, яка діє в різних галузях економіки. Форма монополістичного об’єднання з єдиним фінансовим і організаційним контролем за фірмами, компаніями, які входять до його складу.

Характерні риси:

• поєднає широкий круг фірм, між якими відсутній якийсь зв’язок підприємницького чи функціонального характеру;

• високий рівень децентралізації управління;

• центральний апарат складається з малої кількості службовців;

• капітал направляється на улаштування контролю за фірмами, а не створення нових підприємницьких проектів.

В об’єднання входять підприємства, фірми, організації, банки, які об’єднуються загальністю фінансового контролю.

• Холдинг – організаційна форма об'єднання інвестиційних ресурсів; утворення, яке безпосередньо не займається виробничо-господарською діяльністю, а спрямовує свої фінансові кошти на придбання контрольного пакету акцій інших підприємств.

Фінансово-промислові групи – об’єднання юридично і економічно самостійних підприємств (фірм) різних галузей народного господарства. У чолі стає 1 чи 2 банка, які розпоряджаються капіталом підприємств, координують всі сфери їх діяльності. В Україні присутні такі фінансово-промислові групи: Приват; Інтерпайп; Фінанси та кредит; ІСД; Систем кепітал менеджмент; Динамо «Київ», Укрсиббанк.

Основними видами ринків за суб'єктивним складом є: ринок виробників; ринок споживачів; ринок посередників; ринок державних установ; ринок міжнародних установ, покупців і споживачів.

За елементно-технологічним складом ринки поділяються на: ринок засобів виробництва; ринок предметів споживання; ринок інвестицій; ринок фінансово-кредитних ресурсів; ринок інновацій та інформації; валютний ринок.

За територіальною ознакою ринки класифікуються на: місцевий; регіональний; національний; транснаціональний; світовий.

Функції ринкової інфраструктури виконують товарні і фондові біржі, страхові компанії, венчурні фірми, інформаційні центри, транспортні мережі, банки.

Галузева структура економіки України

Структура виробництва в будь-якому суспільстві формується під впливом суспільного поділу праці. Цей поділ праці призводить до виділення окремих виробництв і формування галузей. Розрізняють загальний, частковий і одиничний поділ праці. Загальний поділ праці призвів до виділення таких галузей народного господарства як промисловість, сільське господарство, зв'язок, транспорт, будівництво. Частковий поділ праці спричинив виділення галузей всередині промисловості, сільського господарства тощо. Одиничний поділ праці має місце безпосередньо на підприємствах.

Структура промислового виробництва формується під впливом, звичайно, часткового поділу праці.

Промисловість є основною ланкою народногосподарського комплексу України і вона являє собою велику галузь народного господарства, яка здійснює переробку сировинних ресурсів та випуск готових виробів. Провідна роль промисловості пояснюється її значенням у впровадженні в життя досягнень науково - технічного прогресу, у визначенні економічного потенціалу країни.

Галузь промисловості – це якісно однорідна сукупність підприємств, Об'єднань та інших господарських одиниць різних форм власності, що виконують однакові функції в системі суспільного поділу праці.

Основними ознаками, що впливають на формування галузей промисловості (і народного господарства), є:

• виробництво з значних масштабах однорідної або спорідненої продукції;

• наявність великої кількості підприємств-виробників цієї продукції;

• специфічні технологічні процеси і організація праці;

• однорідність споживаної підприємствами сировини;

• особливий склад спеціально підготовлених кадрів.

В практиці планування і управління використовують поняття господарської, чистої і комплексної галузі.

Господарська галузь – це сукупність підприємств, установ з одним органом управління;

чиста галузь – це сукупність підприємств, що випускають однакову продукцію, але знаходяться в підпорядкуванні різних відомств;

комплексна галузь – це ряд галузей, що об'єднані однорідними ознаками .

Визначальним фактором формування галузей і становлення їх оптимального розміру є попит на продукцію.

При віднесенні підприємств до тієї чи іншої галузі, перш за все. враховується економічне призначення продукції і промисловість ділиться на групу А і групу Б.

Основними факторами, що визначаюсь галузеву структуру виробництва в будь-якій країні є:

• рівень впровадження досягнень науково-технічного прогресу;

• рівень спеціалізації і кооперування на виробництві;

• розвиток електрифікації, механізації і автоматизації виробництва;

• наявність природних ресурсів та корисних копалин;

• суспільно-історичні умови та геополітичне становище держави;

• кліматичні умови держави;

• розвиток транспорту;

• ріст матеріального добробуту і культурного рівня населення.

Одним із найбільш перевірених практикою методів аналізу і планування галузевої структури і міжгалузевих зв'язків є міжгалузевий баланс, тобто економічний документ, який містить систему економічних показників, що відображають конкретні пропорції виробництва і споживання кожного виду продукції.

Метою складання міжгалузевого балансу є не нав'язування виробникам обов'язкових рішень щодо виробництва і розподілу продукції, а врахування обґрунтованої доцільності певних пропорцій, визначення можливої державної допомоги різного роду ресурсами.

Міжгалузеві баланси є двох типів: у натуральному і вартісному виразах. Вони складаються територіальними органами управління на плановий або за звітний період на основі бізнес-планів підприємств, матеріальних балансів (тобто балансів розподілу окремих видів матеріальних ресурсів).

Первинною ланкою процесу виробництва є підприємство. Держава на законодавчому рівні створює рівні умови для розвитку підприємств різних форм власності.

Економіка сучасних українських підприємств має ряд особливостей, які пов'язані із неузгодженістю рішень на державному рівні, розриві зв'язків, нестабільністю законодавчої бази, високим рівнем податків, затоваренням неходовими товарами, "втечею" кваліфікованих кадрів. Такі негативні моменти спричиняють низький рівень іноземного інвестування в економіку України, обертання значної маси грошових коштів поза банками, "перекидання" капіталів у сферу торгового бізнесу зі сфери виробництва через відсутність стимулів і пільг для вітчизняних товаровиробників тощо.

Усунення таких негативних явищ дало б можливість покращити роботу вітчизняних підприємств.