Іі.2. Оборотні кошти підприємства

Оборотні фонди – це частина виробничих фондів підприємства, яка повністю споживається в кожному технологічному циклі виготовлення продукції і повністю переносить свою вартість на вартість цієї продукції.

Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, а також деякі засоби праці (які мають вартість, меншу. Ніж 100 одиниць національної валюти або термін служби менше одного року).

Поруч з оборотними фондами існують фонди обігу, тобто ті, які функціонують у сфері обігу (реалізації продукції). До них відносяться:

1. Готова продукція на складах підприємства.

2. Готова продукція, яка відвантажена і знаходиться в дорозі.

3. Грошові кошти на розрахунковому та інших рахунках.

4. Грошові кошти у незавершених розрахунках.

5. Готівка в касі.

Сукупність оборотних фондів та фондів обігу підприємства становлять його оборотні засоби (або оборотні кошти).

Оборотні засоби поділяються на нормовані і ненормовані. До нормованих належать всі оборотні фонди та готова продукція на складах підприємства. До ненормованих відносяться відвантажена готова продукція та готівкові і безготівкові грошові кошти підприємства.

Норма витрат матеріальних ресурсів – це гранично допустима кількість сировини, матеріалів, палива, енергії, яка може бути використана для виробництва одиниці продукції визначеної якості.

Основні та деякі допоміжні матеріали нормуються на одиницю продукції, допоміжні матеріали для обслуговування нормуються на одиницю часу його роботи.

Структура оборотних засобів характеризується співвідношенням їх окремих елементів у загальному обсязі оборотних засобів, яке виражається у відсотках. Ця структура, може бути досить різною в залежності від галузі, до якої належить підприємство, але в цілому по промисловості 2/3 оборотних засобів - це оборотні фонди, а 1/3 - фонди обігу.

Джерелом формування оборотних засобів підприємства є власні і залучені засоби. До власних належать виділені підприємству при його утворенні кошти (якщо підприємства державні), статутні фонди недержавних підприємств, а також поповнення цих фондів. Поповнення може відбуватись за рахунок прибутку підприємства, а також за рахунок залучення в оборот стійких пасивів (заборгованості по заробітній платі, внесків на соціальне страхування, резервів майбутніх платежів); додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, фонд накопичення, цільове фінансування із бюджетів.

Залученими оборотними засобами є кредити банків, якими покривається нестача власних оборотних засобів: довгострокові кредити банків, довгострокові займи, короткострокові кредити банків, короткострокові займи, комерційні кредити, інвестиційний податковий кредит, інвестиційний внесок робітників.

Додатково залучені це кредиторська заборгованість:

- поставщикам та підрядникам;

- по оплаті праці;

- по страхуванню;

- з бюджету;

- з іншими кредиторами.

Значна частка в оборотних фондах підприємства належить виробничим запасам (матеріальним ресурсам), тому від ефективності їх використання залежать показники використання оборотних засобів взагалі.

Ефективність використання матеріальних ресурсів характеризується системою показників, основним з них є матеріаломісткість.

Розрізняють абсолютну, питому (відносну) та загальну матеріаломісткість.

Абсолютна матеріаломісткість показує витрати основних видів сировини і матеріалів за абсолютними значеннями на фізичну одиницю виготовленої продукції.

Питома матеріаломісткість - це витрати основних видів сировини і матеріалів на одиницю експлуатаційної характеристики продукції.

Загальна матеріаломісткість (Мм) відображає вартість всіх матеріальних затрат на одиницю виробу або на одну гривню виготовленої продукції, її можна обчислити:

де: Мз - загальна сума матеріальних затрат, грн;

Q, N - обсяг виготовленої продукції в грошовому і натуральному вимірниках відповідно.

Оберненим показником до матеріаломісткості є матеріаловіддача (Мв)

В практичній роботі підприємства важливе значення мають показники:

1. Коефіцієнт використання матеріалів. Він може бути плановим (відношення чистої ваги виробу до норми витрат сировини або матеріалів) і фактичним (відношення чистої ваги виробу до фактичних витрат матеріалів).

Коефіцієнт використання окремих видів матеріалів (Квик.матер) може визначатись не лише по певних видах продукції, а й по підприємству в цілому:

де т - кількість видів продукції, при виробництві яких використовується даний вид матеріального ресурсу;

Nі - обсяг випуску продукції і-го виду в натуральних одиницях;

Мі - чиста вага (площа) одиниці готової продукції і-го виду;

Мзаг - загальні витрати матеріалу на випуск продукції за певний період у фізичних одиницях.

2. Розмір відходів характеризується коефіцієнтом, що показує відношення величини відходів до величини загальних витрат матеріалу.

3.Коефіцієнт вилучення готової продукції із одиниці переробленої сировини. Цей коефіцієнт має певну межу - вміст у вихідній сировині корисних компонентів, що вилучаються.

Відносна економія матеріальних затрат (Ематер) обчислюється:

Ематер = Мбаз х Кq - Мпл , грн

де Мбаз, Мпл - відповідно сума матеріальних затрат в базовому і плановому періодах, грн;

Kq - індекс обсягу випуску продукції в плановому періоді.

Процес нормування оборотних засобів - це встановлення нормативів їх запасів. Основним методом нормування оборотних засобів є метод прямого рахунку, тобто розрахунок запасів по кожному елементу оборотних засобів в умовах досягнутого організаційно-технічного рівня виробництва.

Норматив власних оборотних засобів у виробничих запасах (Нвир.зап) визначається шляхом множення денної потреби у певному виді матеріальних ресурсів (Д) на норму запасу в днях (Здн):

Нвир.зап = Д х Здн

Денна потреба визначається за формулою:

натур. один.,

де Мзаг - загальна річна потреба в даному виді ресурсів, натур. одиниць,

де q_і - маса (площа) заготовки однієї деталі (виробу) і-го виду, натур. одиниць.

Маса (площа) заготовки знаходиться виходячи із коефіцієнта використання матеріалу (Квик.матер) і чистої ваги деталі (виробу) (Мі):

Норма запасу матеріальних ресурсів в днях включає транспортний, підготовчий, технологічний, поточний і страховий запаси, представлені в днях.

Поточний запас певного виду матеріальних ресурсів в натуральних одиницях (Зпоточн) можна обчислити із залежності:

Зпоточн = Д х Тпост

де Тпост - період поставки даного матеріального ресурсу в днях,

Д – денна потреба у певному виді матеріальних ресурсів.

Мінімальний запас (Зmin) дорівнює страховому запасу (Зстрах), а останній визначається як добуток денної потреби в ресурсі на період зриву поставки (Тзрив.пост):

Зстрах = Д х Тзрив.пост

Максимальний запас (Зmах) можна визначити як суму мінімального (страхового) і поточного запасів:

Зmах = 3min+ Зпоточн

Середній запас певного виду матеріального ресурсу (Зсер) можна обчислити за формулою:

Зсер = 3min+ 0,5 х Зпоточн

Знаючи нормативну величину виробничих запасів у натуральних вимірниках можна перейти до його представлення у грошовому виразі і обчислити загальний норматив оборотних засобів у виробничих запасах.

Норматив власних оборотних засобів у незавершеному виробництві (Ннзв) визначається за формулою:

, грн

де Ср - собівартість річного випуску продукції, грн;

Тц - тривалість циклу виготовлення продукції, днів;

Кнз - коефіцієнт наростання затрат.

Норматив оборотних засобів на готову продукцію (Нгп) визначається як добуток одноденного випуску продукції за виробничою собівартістю (Вд) на норму запасу готової продукції на складі в днях (Здн):

Нгп = Вд х Здн , грн

Норматив оборотних засобів у витратах майбутніх періодів (Нмайб.пер) розраховується виходячи із залишків коштів на початок періоду (Впоч) і суми витрат, які слід буде зробити в плановому році (Впл), за мінусом суми для майбутнього погашення витрат за рахунок собівартості продукції (Впогаш.пл):

Нмайб.пер = Впоч + Впл - Впогаш.пл , грн

Оборотні засоби підприємства знаходяться у безперервному русі, переходячи із однієї стадії кругообороту в іншу. Оборот оборотних засобів, виміряний в часі, називається їх оборотністю.

Економічне значення оборотності полягає в тому, що від неї залежить величина необхідних підприємству сум грошових коштів для здійснення процесу виробництва і реалізації продукції.

Показниками оборотності оборотних засобів є:

• коефіцієнт оборотності;

• коефіцієнт завантаження;

• тривалість одного обороту.

Коефіцієнт оборотності (Кобор) показує кількість оборотів за рік і визначається відношенням реалізованої за рік продукції (РП) до середньорічного залишку нормованих оборотних засобів (Sноз):

, оборотів

Коефіцієнт завантаження (Кзав) - величина, обернена коефіцієнту оборотності:

Цей показник показує, скільки оборотних коштів підприємства припадає на одну гривню реалізованої продукції.

Тривалість обороту (Тоб) показує тривалість одного обороту оборотних засобів в днях і визначається:

, дні

Середньомісячний залишок нормованих оборотних засобів (Зноз.міс) обчислюється:

, грн

де Sn, Sк - відповідно залишок нормованих оборотних засобів на початок і кінець місяця, грн.

Оборотність оборотних засобів безпосередньо впливає на кінцеві результати роботи підприємства, зокрема, приріст прибутку та рівень рентабельності.

Сума приросту прибутку (збитків) (ДП), одержаного за рахунок зміни оборотності оборотних засобів може бути розрахована за формулою:

де Пр.баз - прибуток від реалізації продукції у базовому році, грн;

S_баз, Sзв - відповідно середньорічні залишки нормованих оборотних засобів у базовому і звітному роках, грн;

РПбаз - обсяг реалізації у базовому році, грн.;

РПзв - у звітному році.

Вплив використання оборотних засобів на рівень рентабельності визначається за формулою:

де Р - зміна рівня загальної рентабельності за рахунок зміни середніх залишків нормованих оборотних засобів, %;

Пбаз.зв - балансовий прибуток у звітному році, грн;

Sсер.зв - середньорічна вартість основних виробничих фондів у звітному році, грн;

Рзв - загальна рентабельність виробництва у звітному році, %;

Sноз – середньорічний залишок нормованих оборотних коштів.

Приклад 1

Розрахувати коефіцієнт виходу готової продукції і виявити резерви росту випуску продукції за рахунок більш повного використання сировини. Фактична вага сировини, що надійшла у виробництво 840 т. Вага готової продукції – 315 т. Коеф. виходу готової продукції в попередньому році – 0,350; середній по галузі коеф. виходу готової продукції – 0,380.

Розв’язування

Коефіцієнт виходу готової продукції розраховується як відношення ваги готової продукції до ваги сировини: . Із даного розрахунку видно, що в порівнянні з значенням цього коефіцієнту за попередній рік, у звітному році він є вищим на 25 пунктів (0,375 – 0,350).

З наявної сировини можна додатково одержати продукції 0,025 х 840 = 21 т.

Порівняння цього показника з середньогалузевим дозволяє зробити висновок про те, що досягнутий рівень виходу готової продукції нижчий середньо галузевого на 5 пунктів (0,380 - 0,375).

Якщо б на підприємстві був досягнутий середньо галузевий показник, то вихід продукції збільшився б на 0,005 х 840 = 4,2 т.