1.Суть процесу керівництва та лідерства

Центральною фігурою в менеджменті будь-якої організації є менеджер-керівник, який керує нею, або окремим її підрозділом. Процес керівництва є неодмінною умовою функціонування організації.

Керівництво – це цілеспрямований вплив осіб, наділених функціями й компетенцією керівників, на колективи, тобто взаємодія керівників і виконавців.

Керівництво – не лише необхідний, але й основний елемент процесу управління. Зміст процесу керівництва розкривається через його функції: планування, організацію, контроль, мотивацію й виховання. Перші чотири розкривають міст процесу керівництва в системі «керівник-виробництво», а остання – одну з важливих сторін керівництва – формування особливості у сфері трудової діяльності.

Цікавим є розподіл затрат робочого часу лінійними керівниками різних рівнів управління на основі функції керівництва. Витрати часу на розробку різних планів зменшується в міру зниження рівня управління. Функція організації вимагає порівняно однакової уваги з боку керівників усіх рівнів управління. Основне навантаження щодо реалізації функції контролю припадає на вищу та середню ланку управління. Реалізація функції стимулювання здійснюється на низових рівнях, рівнозначно як і функції виховання.

Стадії процесу керівництва колективом:

• визначення цілей, які повинні бути досягнуті за певний відрізок часу;

• інформування колективу про завдання, методи їхнього виконання,ресурси тощо;

• проведення аналітичної роботи з метою вивчення резервів підвищення ефективності трудової діяльності колективу.

Таким чином, враховуючи зміст основних стадій керівництва, можна сказати, що керівництво – це процес неперервного обміну інформацією між його суб’єктом та об’єктом із метою впливу один на одного, тобто це «робота з людьми».

Лідерство – це здатність індивіда впливати на інших людей з метою досягнення деяких цілей.

Основні якості, які характеризують лідера та менеджера.

Лідер:

• Душа

• Не байдужість

• Творчість

• Вміння надавати поради

• Новаторство

• Схильність до експериментів

• Володіння особистою владою

Менеджер:

• Розум

• Раціональність

• Схильність давати поради

• Наполегливість

• Вміння вирішувати проблеми

• Творчість мислення

• Аналітичний склад розуму

• Застосування структурного підходу

• Обережність

• Владність

• Вміння стабілізувати ситуацію

• Володіння посадовими повноваженнями

В останні роки з’явилося багато публікацій про відмінності між управлінням і керівництвом. І менеджмент, і лідерство однаково важливі для організацій. Так як правило керувати випливає з організаційної структури, воно сприяє стабільної, порядку її вирішенню проблем всередині організації. З іншої сторони, право лідерства витікає з таких особистих якостей індивідів, як зацікавленість, цілі та цінності й сприяє розвитку бачення перспектив, креативності й змін в організації. На рис. 9.1 перераховані різні якості, які властиві керівникам і менеджерам, хоча необхідно пам’ятати, що деякі індивіди володіють і тими й іншими.

Важливе значення в менеджменті має співвідношення керівництва та лідерства. Лідерство має місце у всіх сферах професійної діяльності керівника будь-якого рангу. Менеджер, займаючи певну посаду на відповідному рівні управління, стає формальним лідером колективу, оскільки отримує повноваження керувати ним. Однак, він може й не бути дійсним лідером колективу, якщо не володітиме відповідними якостями.

У такому випадку функція лідерства може перейти до неформальних керівників-лідерів, найбільш авторитетних членів колективу. За такої ситуації лідерство стає процесом стихійного, спонтанного керівництва колективом і може носити негативний вплив на нього, якщо формальний керівник не звертатиме на це уваги. Неформальними лідерами стають найбільш ініціативні, енергійні, інформовані працівники. Урізних ситуаціях життєдіяльності колективу лідерами можуть бути різні працівники.

Безлідерні колективи менш ефективні. Найбільшої ефективності у своїй діяльності досягають ті колективи, де керівник є одночасно й лідером. Керівник повинен уміти впливати на колектив через його неформальних лідерів, а не протиставляти себе їм і боротися з ними.

Одним із методів діагностики, яка дозволяє виявити дійсного лідера колективу, є метод соціометрії. Він полягає в тому, що член колективу виражають своє ставлення один до одного, заповнюючи спеціально створену таблицю-шахматку (соціоматрицю (див. рис.2). Роблять вони це інкогніто. Число рядків та стовпчиків у соціоматриці дорівнює числу членів групи. По горизонталі відзначається ставлення певного члена колективу до колективу в цілому, а по вертикалі – ставлення інших членів колективу до даного члена колективу. При цьому позитивні оцінки таких взаємин позначаються знаком «+»,негативні – «–», відсутність оцінок позначається «0». Самовибір не передбачається, тому клітки по діагоналі не заповнюються.

		А	Б	В	Г	Д	Є	Віддано оцінок (голосів)
								+	-	всього
А		*	-	+	+	-	-	2	3	5
Б		0	*	0	+	0	+	2	0	2
В		+	-	*	+	0	0	2	1	3
Г		0	0	+	*	0	+	2	0	2
Д		0	-	0	+	*	0	1	1	2
Є		+	+	+	+	0	*	4	0	4
Отримано оцінок (голосів)	+	2	1	3	5	0	2	13
	-	0	3	0	0	1	1		5
	всього	2	4	3	5	1	3			18

Рис.2.Соціоматриця

Всі найбільші досягнення людства – результат діяльності великих особливостей; послідовники ж, що складають переважну більшість, тільки наслідують великих людей.

Г.Тард і Г.Лєбон

Для спрощення обробки даних соціоматриць прізвища членів групи шифрують ся, у найпростішому випадку – кодуються номером згідно зі списком групи, або їм відповідає певна буква (див. соціоматрицю).

За результатами обробки даних соціоматриці можна встановити вступні характеристики членів досліджуваного колективу:

• лідер – «зірка» - член групи, який отримав максимальну кількість позитивних оцінок (найбільш популярний);

• «бажаний» - член групи, який отримав не менше половини позитивних оцінок «лідера-зірки»;

• «відокремлений» - член групи, який отримав всього одну-дві позитивні оцінки;

• «ізольований» - член групи, який не отримав ні позитивних, ні негативних оцінок і одночасно залишався байдужим до решти членів групи;

• «ігнорований» - член групи, який отримав лише негативні оцінки.

Для того, щоб керівника вважали лідером колективу, він повинен володіти певним якостями.

Якості, якими повинен володіти керівник:

• діловими ( компетентність, економічне мислення, знання основ науки управління);

• організаторськими (компактність, психологічний такт, емоційно-вольова стриманість);

• особовими (енергійність, ініціативність, вимогливість, рішучість, оптимізм);

• морально-політичними (відданість інтересам держави, трудового колективу, інтелігентність,широко коло захоплень).

Лідер в ім’я прогресу повинен боротися з відсталістю юрби.

Г.Тард

Важливими характеристиками керівника-лідера є його висока інтелектуальна та емоційно-вольова стресостійкість. Інтелектуальна означає бажання керівника набувати нових знань, прагнути до них. Емоційно-вольова стресостійкість характеризує здатність особи приймати компетентні рішення в умовах нестачі інформації, дефіциту часу, ділових протиріч і власних конфліктів.

Перераховані властивості створюють авторитет керівника, його модель, приклад якої може бути наступним:

• уміння організовувати діяльність колективу з дотриманням вимог господарського, адміністративного й трудового права;

• націлювати колектив на все нове, прогресивне;

• користуватися наділеною владою в керівництві колективом таким чином, щоб інтереси підприємства та особливості та інтереси працюючих забезпечувалися в однаковій мірі;

• контролювати й володіти власними емоціями;

• намагатися бути справедливим і доброзичливим;

• чітко викопувати обіцянки,дані колективу чи окремим працівникам.

Отже, в основі керівництва лежать такі категорії менеджменту, як лідерство, вплив та влада.

Лідерство – це здатність впливати на окремих працівників та їхні групи з метою зосередження зусиль на досягненні цілей організації.

Лідером стає людина не в силу своїх рис, а в силу ситуації.

Р. Стогділп

Група сама вибирає лідера, який здатний задовольнити її інтереси, потреби; лідер виступає в ролі певного інструмента при досягненні групою певної мети.

Г. Хоманс

Вплив – це будь-яка поведінка одного індивіда, яка вносить зміни в поведінку іншого індивіда.

Уміння змінити стан речей – основна властивість керівника. А змінювати його раніше від інших є ознакою творчої особливості

Перший закон керівництва Джея

Сильне та ефективне керівництво сприяє створенню атмосфери участі та колективної підтримки цілей діяльності організації, в якій її члени отримують стимул для усунення перепон і досягнення максимальних результатів.

Р. Блейк і Дж. Моутоп

Влада – це можливість впливати на поведінку інших людей згідно певних повноважень.

Джерело влади знаходиться не в людях, що її мають чи віддають накази, а у прийняття чи неприйнятті влади підлеглих.

Ч. Бернард