3.Роль заохочення та стягнення в ефективності мотивації.

Вміння керівника користуватися заохоченнями та стягненнями завжди розглядалося як основний мотиваційний момент поведінки підлеглих. Ще акад..

І.П. Павлов звернув увагу на те, що під впливом багатьох факторів, і особливо, доброго слова, у людини створюється добрий настрій, а це, у свою чергу, стимулює організм, зменшує втому та підвищує працездатність.

Заохочення за правильну поведінку посилює бажання продовжувати рід значений спосіб поведінки, тобто діє позитивно. У свою чергу,стягнення утримує від поведінки, яка може привести до покарання, але може привести до покарання, але одночасно покарання викликає негативну реакцію по відношенню до караючого.

Техніка заохочень полягає в наступному. Якщо ми заохочуємо працівника, то повинні уникати невизначених похвал. Похвала повинна конкретно вказувати н роботу, або її частину, яка заслуговує відзначення. Будь-яке заходження діє тим результативніше, чим коротший розкрив у часі між вчинком і винесеним заохоченням.

У даний час необхідно рішучіше віддати перевагу заохоченням, а не стягнення.

На значенні заходження,винагороди,мотивації працівників побудований зміст основного принципу менеджменту (Greatest Management Principle (GMP), який означає буквально наступне: у сфері бізнесу робиться те,що винагороджується. Даний принцип був відкритий американським професором Мішелем Ле Бефомі дає відповідь на питання: «Що слід винагороджувати в процесі трудової діяльності?» Можливі відповіді згрунтовані в 10 стратегіях GMP:

Стратегія 1: Винагороджуйте перспективні рішення замість постійного «латання дір».

1.1. Розробляти довготермінові плани її дотримуватися їх.

1.2. Регулярно переоснащувати своє підприємство її вкладати кошти в нову технологію.

1.3. Вкладати кошти у формування перспективного й добре навченого персоналу.

1.4. Розвивати її покращувати продукцію її послуги, адже нововведення с основним капітальним ресурсом будь-якої компанії.

1.5. Вдосконалювати систему обслуговування клієнтів, тому що не стимулює повторні замовлення.

1.6. Підгримувати ціни на розумному стабільному рівні, бо це викликає довіру замовників.

1.7. Братися тільки за ту справу,для виконання якої с необхідні навички та ресурси.

1.8. Винагороджувати підлеглих,насамперед, за виконання перспективних програм.

1.9. Надавати особливого значення якості праці – важливому показнику підвищення її продуктивності.

1.10.Усвідомити, що безпосередній виробник, звичайно, розуміється на своїй роботі краще за всіх і прагнути використати ці знання. \

Стратегія 2. Винагороджуйте тих, хто ризикує, а не тих, хто уникає ризику.

Д. Карнегі писав: «Ризикуйте,човен на 100% … далеко від берега не відпливає». Взагалі, існує прийнятті і неприйнятий ризик. Нерозумно ризикувати, якщо невідома мета. Інколи мета виправдовує ризику.

Стратегія 3. Винагороджуйте творчість та ініціативу замість бездумного дотримання встановлених правил.

Дуже рідко ідея може біти відразу реалізована й оцінена, але, незважаючи на це, винагороджуйте людей з розумними новаціями.

Стратегія 4. Винагороджуйте рішуче дії, а не безцільний аналіз.

Стратегія 5. Винагороджуйте ефективну роботу, а не метушню.

Головне не рух, а напрямок. Людей, які працюють напоказ, не потрібно заохочувати. Це не патріоти фірми. Англійці пропонують, щоб кожний 2,5 години працівників протягом 10 хвилин аналізував,осмислював, що зроблено за цей проміжок часу. Дуже небезпечно, коли ваш підлеглий не працює.

Якщо секретарі не працюють, займаються балачками – це явна ознака того, що установа перебуває в стані загнивання.

Лі Якокка

Стратегія 6. Винагороджуйте спрощення в роботі замість непотрібного її ускладнення.

Американці вважають, що ускладнення будь-якої системи – це шлях до бездіяльності.

Стратегія 7. Винагороджуйте сумлінних працівників.

Письменник Уильям Уілкерсон писав, що на підприємстві є такі працівників:

• ті,хто перекладає свою роботу на інших;

• ті, хто дуже багато говорить, але мало родить;

• ті, хто псує те,що роблять інші;

• ті, хто дійсно працює.

Коли керівник заохочує поганих працівників, кращі працівники стають і гіршими. Слід критикувати наслідки виконаної роботи, а не працівників.

Стратегія 8. Винагороджуйте якісну, а не спішну роботу.

Та фірма, де звертається увага на якість, ніколи не «прогорить».

Стратегія 9. Винагороджуйте відданість працівників фірмі, а не плинність кадрів.

Необхідно гарантувати роботу працівникам, зміцнювати довіру до них.

Стратегія 10. Винагороджуйте взаємодопомогу, а не протиборство. Основний принцип менеджменту пропонує такі форми винагороди (заохочення) працівників у їх діяльність.