Типові помилки при проведенні експертизи

При підготовці та проведенні товарної експертизи іноді можуть бути допущені помилки, які надалі впливають на її результативність і причиною виникнення незгод між експертами та замовником, а також підставою для відміни результатів експертизи та призначення повторної експертизи. Нижче наведено найбільш типові помилки, які допускають експерти:

1. При неповних та неясних формулюваннях завдання у заявці та/чи наряді експерт не вимагає його уточнення та доповнення.

2. Товарна експертиза проводиться експертом без письмового оформ­лення заявки, переданого телефоном.

3. Проведення експертизи без достатніх підстав.

4. За наявності незгод між постачальником і одержувачем експерт не вимагає від замовника виклику постачальника.

5. Використання застарілих і/чи відмінених (скасованих) норматив­них чи технологічних документів при проведенні товарної експер­тизи чи написанні висновку .

6. Згода та підпис висновку експерта представниками зацікавленої сторони.

7. Використання неповної або недостатньої інформації, наданій однією з зацікавлених сторін без всебічної перевірки технічних документів.

8. Передача частини своїх повноважень представнику однієї із зацікав­лених сторін (наприклад, зважування чи відбір зразків без участі експерта).

9. Орієнтація в експертній оцінці на думку інших експертів або представників зацікавлених сторін.

10. Неправильне (неточне або неповне) оформлення актів експертизи, актів відбору зразків тощо без вказівки всього необхідного переліку відомостей про товар, його виробника, постачальника, одержувача та інше.

Контрольні питання

1. Назвати основні етапи організації проведення експертизи.

2. Які документи необхідні для призначення експертизи?

3. Зазначте найважливіші операції основного етапу проведення експертизи.

4. Як оформляється завершальний етап проведення експертизи?

5. Назвати типові помилки при проведенні експертизи.

6. Вимоги до складання «Висновку експерта».

МОДУЛЬ 2. ВИДИ ЕКСПЕРТИЗ

Лабораторна робота № 3

Тема: Санітарна експертиза

Мета роботи: вивчення основних положень державного санітарного нагляду у торгівлі, сутності проведення санітарної експертизи продуктів.

Основне завдання державного санітарного нагляду у торгівлі полягає у забезпеченні населення нешкідливими і доброякісними товарами шляхом здійснення постійного (попереджувального) конт­ролю за виконанням ветеринарно-санітарних, санітарно-гігієнічних вимог і правил при їх виробництві, транспортуванні, переробці, зберіганні та реалізації.

Санітарно-епідеміологічну експертизу продуктів проводять органи державного санітарного нагляду системи Міністерства охорони здоров'я України. Крім органів державного санітарного нагляду проводять санітарну експертизу за визначеними показниками, повсякденну експертизу харчових продуктів здійснюють відомчі санітарні служби.

Завдання 1. З’ясувати головні завдання санітарної експертизи товарів та методи, якими ці завдання вирішуються.

Головне завдання санітарної експертизи товарів – встановлення їх доброякісності та нешкідливості.

Органи державного санітарного нагляду в плановому порядку здійснюють санітарну експертизу якості продуктів, що швидко псуються. При цьому не виникає необхідності досліджувати зразки у повному обсязі вимог нормативної документації. Санітарно-епідеміо­логічні станції досліджують головним чином ті показники, що мають санітарно-епідеміологічне значення і можуть впливати на здоров'я людини; визначають наявність шкідливих домішок, ступінь бакте­ріального забруднення продукту і характер мікрофлори, вміст патогенної мікрофлори, гельмінтів та ін.

Позапланову санітарну експертизу товарів проводять за наяв­ності підозри на харчове отруєння або кишкову інфекцію, бакте­ріальне або хімічне забруднення продуктів у процесі виробництва, зберігання, а також транспортування.

Слід зазначити, що в обов'язки органів санітарного нагляду не входить визначення сортності продуктів або виробів.

Органи державного санітарного нагляду беруть участь в санітарній експертизі продуктів тваринного походження разом з ветеринарною службою у випадках виникнення спалахів харчових отруєнь, пов'язаних із вживанням в їжу м'яса примусово забитих тварин, м'яса, субпродуктів та інших продуктів, інфікованих мікро­бами роду сальмонел; спільно вирішуються також питання про використання м'ясних і молочних продуктів при виникненні інфекційних захворювань серед тварин.

В.Д. Ванханен і К.С. Петровський, виходячи з сучасних Досягнень науки про харчування, рекомендують оцінювати якість харчових продуктів за показниками, що характеризують їх з точки зору повноцінності і санітарно-епідеміологічної нешкідливості.

Згідно з їхніми уявленням при оцінюванні харчової цінності продуктів визначають можливість приготування з них високоякісної їжі у різноманітному асортименті, з хорошими смаковими якостями, високим засвоєнням. Біологічну цінність продукту встановлюють шляхом з'ясування хімічного складу з точки зору здатності задовольняти потреби організму в енергетичному, пластичному матеріалі та каталітичних речовинах, що забезпечують нормальний обмін речовин.

Важливим показником якості товарів є санітарно-епідеміо­логічна оцінка, яка дає уявлення про ступінь їх нешкідливості і доброякісності, а саме - відсутність патогенних мікроорганізмів чи їх токсинів та інших шкідливих речовин органічної та неорганічної природи чи про наявність ознак псування.

Державній санітарно-епідеміологічній експертизі підлягають:

• нові харчові продукти;

• харчові продукти для спеціального дієтичного споживання, функціональні продукти, дієтичні та харчові добавки, ароматизатори та допоміжні матеріали для переробки з метою їх затвердження для реєстрації і використання в Україні;

• допоміжні засоби та матеріали для виробництва та обігу, що вводяться в обіг;

• проекти потужностей (об'єктів) для виробництва та обігу харчових продуктів;

• системи забезпечення якості та безпечності на об'єктах для виробництва та обігу харчових продуктів;

• технології, що раніше не використовувались в Україні;

• харчові продукти, які вперше ввозяться в Україну і на які у постачальника немає дійсного висновку державної санітарно-епіде­міологічної експертизи або виданої цьому постачальнику декларації виробника.

Порядок, методи та обсяг необхідних досліджень державної санітарно-епідеміологічній експертизи повинні враховувати ступінь ризику об'єктів цієї експертизи для здоров'я людини, а також факт схвалення відповідними міжнародними організаціями об'єктів, систем забезпечення якості та безпечності технологій, що підлягають Державній санітарно-епідеміологічній експертизі, для використання у, на або разом із харчовими продуктами.

У деяких випадках харчові продукти в процесі отримання, переробки, зберігання і реалізації, особливо при порушенні санітар­них правил, можуть заражатися збудниками інфекційних захворювань (.кишкових інфекцій, харчових отруєнь, гельмінтозів) і забрудню­ватися побічними домішками (отруйними речовинами органічної і неорганічної природи), які загрожують здоров'ю людини.

Завдання 2. Заповнити таблицю 3.1, спираючись на нижче подану інформацію.

Таблиця 3.1 – Характеристика харчових продуктів за якістю

№ п/п	Види харчових продуктів	Ознаки видів харчових продуктів
1.	Недоброякісні продукти
2.	Доброякісні продукти
3.	Стандартні продукти
4.	Нестандартні продукти
5.	Фальсифіковані продукти
6.	Сурогати

За якістю харчові продукти прийнято поділити на недоброякісні (неїстівні) і на доброякісні (їстівні). Недоброякісні (неїстівні) харчові продукти можуть представляти загрозу для здоров'я людини за складом (містять патогенні мікроорганізми та їх токсини, отруйні речовини) чи мають виражені ознаки псування, незадовільні органолептичні показники. Для харчо­вих цілей такі продукти є непридатними. Їх знищують або переробляють для технічних цілей, чи з дозволу ветеринарного нагляду направляють на годування тварин.

Доброякісні харчові продукти відповідають всім гігієнічним і санітарним вимогам і використовуються для харчових цілей без обмежень. Вони можуть бути стандартними чи нестандартними.

До стандартних відносять продукти, які за поживною цінністю та нешкідливістю відповідають вимогам стандарту.

Нестандартні продукти не відповідають нормам за харчовою цінністю, чи за санітарно-епідеміологічними показниками, чи за обома групами показників. До цієї групи можуть бути віднесені умовно-неїстівні продукти, у яких є дефекти, які можна уникнути відповідною обробкою. Наприклад, м'ясо заражене фінами, знешкоджується заморожуванням чи проварюванням.

До нестандартних їстівних відносяться продукти, які характери­зуються зниженою харчовою цінністю. Недоліки, які виявлено у цих продуктах, знижують їх харчову цінність, але не мають загрози для здоров'я людини. Такі продукти підлягають реалізації (наприклад, хліб з підвищеною порівняно з вимогами ДСТУ вологістю, молоко заниженої жирності).

До продуктів, обмежено придатних, відносяться сурогати, тобто продукти, що імітують якість (смак, консистенцію тощо), тради­ційних продуктів. Сурогати можуть випускатися за спеціальним дозволом замість натуральних харчових продуктів, наприклад ячмінна кава, фруктовий чай. Вони не повинні містити яких-небудь шкідливих для людини речовин.

Продукт, в якому дефекти і вади замасковані з метою надання йому ознак доброякісності або має місце інформаційне ошукування споживача, має назву фальсифікований. Наприклад, молоко з додаванням соди для маскування підвищеної кислотності, горілка низької, порівняно з вимогами нормативних документів, міцності тощо.