Контрольні питання

1. Назвіть основну мету і завдання гігієнічної експертизи.

2. Дайте визначення плановій гігієнічній експертизі.

3. Дайте визначення позаплановій гігієнічній експертизі.

4. Які показники при проведенні позапланової гігієнічної експертизи вважаються спеціальними санітарно-епідемічними?

5. Які продукти в СЕС не підлягають гігієнічній експертизі?

Лабораторна робота № 5 Тема: Ветеринарна експертиза

Мета роботи: вивчення особливостей і основних положень проведення гігієнічної експертизи

Завдання 1. Визначити мету та основні завдання ветеринарно-санітарної експертизи.

Державна ветеринарно-санітарна експертиза - це діяльність, спрямована на запобігання завезенню з товарами, сировиною та матеріалами в Україну особливо небезпечних (у тому числі карантинних) хвороб тварин, а також хвороб, спільних для тварин і людей.

Згідно з визначенням Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» державна ветеринарно-санітарна експер­тиза - «комплекс лабораторних та спеціальних досліджень, які проводяться спеціалістами ветеринарної медицини державних установ ветеринарної медицини, стосовно визначення безпечності та якості харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, подальшої переробки або іншого використання, аналізу виробничої технології та технологічного обладнання, яких повинен дотри­муватися виробник і постачальник для забезпечення безпечності харчового продукту». Проводиться експертиза регіональною службою держав­ного ветеринарного контролю на державному кордоні та транспорті Державного департаменту ветеринарної медицини (далі - регіональна служба держветконтролю) відповідно до Закону України «Про ветеринарну медицину». Регіональну службу держветконтролю очолює головний державний інспектор ветеринарної медицини - начальник регіональної служби держветмедицини.

Основними завданнями ветеринарної експертизи є:

• запобігання завезенню на територію України з територій інших держав особливо небезпечних хвороб, спільних для тварин і людей;

• здійснення державного ветеринарного контролю за дотриманням ветеринарних вимог під час міжнародних і внутрішньодержавних перевезень усіх видів тварин, продуктів тваринного походження, сировини тваринного походження, кормів, ветеринарних препаратів, біологічних, мікробних, вірусних культур та грибів, предметів колекціонування тваринного походження, засобів ветеринарної медицини, а також предметів і матеріалів, які можуть бути носіями збудників інфекційних захворювань тварин, та інших вантажів підконтрольних службі державної ветеринарної медицини затверджених Державним департаментом ветеринарної медицини;

• з'ясування ступеня дотримання юридичними та фізичними особами ветеринарно-санітарних вимог під час імпорту, експорту та транзиту через територію України підконтрольних вантажів;

• контроль разом з іншими службами у пунктах пропуску через державний кордон України ручної поклажі пасажирів і туристів з метою недопущення перевезення ними через державний кордон заборонених продуктів тваринного походження;

• контроль за ветеринарно-санітарним станом автомобільного транс­порту, суден, літаків, вагонів, контейнерів, складських приміщень, карантинних баз, навантажувально-розвантажувальних майдан­чиків та інших спеціальних споруд, дезінфекційних і промивних комплексів, а також за накопиченням та утилізацією сепарацій у міжнародних повітряних, морських портах і міжнародній пошті, на прикордонних залізничних станціях та автошляхах;

Завдання 2. З’ясувати, що обов’язково підлягає ветеринарно-санітарній експертизі.

Згідно з Законом «Про безпечність та якість харчових продуктів» державній ветеринарно-санітарній експертизі підлягають:

• харчові продукти тваринного походженні, підконтрольні ветеринарній службі;

• проекти потужностей (об'єктів) та потужності для вироб­ництва та обігу харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі;

• потужності (об'єкти) для виробництва та обігу харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, для імпорту в Україну та експортні потужності з метою відповідної реєстрації;

• системи забезпечення якості та безпечності на цих потуж­ностях.

Регіональна служба держветконтролю відповідно до покладених на неї завдань, а також через підпорядковані їй підрозділи, терміново доповідає Державному департаменту ветеринарної медицини, органам ветеринарної медицини на місцях у закріпленій зоні про всі випадки виявлення серед тварин, які перевозяться, хворих, підозрілих на захворювання і тих, що вмерли від інфекційних захворювань, затримку підконтрольних вантажів, а також виникнення осередків інфекційного захворювання тварин або їх масового отруєння під час транспортування.

Служби держветконтролю проводять перевірку:

• ветеринарних документів,

• клінічний огляд тварин,

• ветеринарно-санітарну експертизу сировини та продуктів тваринного і рослинного походження,

• кормів і препаратів, призначених для цілей ветеринарної медицини, під час імпорту, експорту та транзиту через територію України.

Служба держветконтролю надсилає приписи управлінню залізниці, автомобільного транспорту, аеропорту, морському чи річковому пароплавству у разі виявлення в регіоні обслуговування карантинних заразних хвороб тварин на підставі рішень місцевих органів влади про закриття станцій, аеропортів, портів, причалів для навантаження, розвантаження підконтрольних вантажів у зв'язку з накладанням карантину, а також видає дозволи на відкриття зазначених станцій, аеропортів, портів, причалів після зняття з них карантину.

Завдання 3. Ознайомитись з документацією, яка використовується при проведенні ветеринарно-санітарної експертизи.

До ветеринарних документів відносяться:

• міжнародний ветери­нарний сертифікат;

• ветеринарне свідоцтво;

• ветеринарна картка та довідки, видані державними інспекторами ветеринарної медицини.

Міжнародний ветеринарний (санітарний) сертифікат - сертифі­кат, форма якого відповідає рекомендаціям відповідних міжнародних організацій та видається лікарям державної ветеринарної медицини в країні експорту згідно з інструкціями відповідних міжнародних організацій і засвідчує стан здоров'я тварин та (або) вимоги охорони здоров'я людини, яким повинен відповідати харчовий продукт, що експортується. До таких документів відносяться стандарти, інст­рукції, рекомендації, що розроблені та прийняті Комісією Кодекс Аліментаріус, ФАО/ВООЗ, МЕБ та іншими організаціями, пов'язаними із захистом здоров'я та життя людей від харчових ризиків.

Головний державний інспектор ветеринарної медицини - начальник регіональної служби держветконтролю у межах своєї компетенції видає приписи і розпорядження, що є обов'язковими для виконання під час транспортування підконтрольних службі державної ветеринарної медицини вантажів.

У разі виникнення спорів щодо продукції в ролі «третьої сторони» для арбітражних досліджень залучаються так звані Референс-лабораторії.