Органи державного регулювання:

1. Верховна Рада:

• створює законодавчу базу в сфері ЗЕД;

• затверджує головні напрямки ЗЕД;

• розглядає, затверджує та змінює структуру органів державного регулювання;

• укладає і ратифікує міжнародні договори України;

• встановлює правові режими на території України.

2. Кабінет Міністрів:

• відповідно до прийнятого законодавства здійснює координацію зовнішньоекономічних звязків;

• затверджує нормативні акти управління з питань ЗЕД;

• веде переговори та укладає міжнародні договори;

• забезпечує складання платіжного балансу.

3. НБУ:

• реалізує валютну політику держави;

• регулює курс національної валюти;

• здійснює облік та розрахунки по одержаних кредитах та позиках;

• здійснює зберігання та використання золотовалютного резерву України;

• представляє інтереси держави у відносинах з центральними банками інших країн;

• видає ліцензії на здійснення комерційними банками операцій в іноземній валюті.

4. Міністерство економіки:

• забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики;

• здійснює контроль за державними субєктами зовнішньоекономічної діяльності, законами України.

5. Антимонопольний комітет – здійснює контроль за додержанням субєктами ЗЕД антимонопольного законодавства.

6. Міжвідомча комісія:

• здійснює оперативне державне регулювання ЗЕД;

• приймає рішення про порушення і проведення антидемпінгових, антисубсидиційних або соціальних розслідувань та застосування відповідно антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів.

7. Державна митна служба:

• здійснює митний контроль на території України;

• затверджує акти з питань митної політики держави.

8. Органи місцевого управління ЗЕД:

• здійснюють реєстрацію субєктів зовнішньоекономічної діяльності (як субєктів господарської діяльності);

• контроль функціонування субєктів зовнішньоекономічної діяльності на регіональному рівні.

Для проведення певних видів зовнішньоекономічної діяльності Міністерство економіки застосовує їх ліцензування та квотування. Існують наступні види ліцензій: антидемпінгова, компенсаційна, спеціальна, генеральна, відкрита (індивідуальна), разова (індивідуальна). Існують наступні види квот: компенсаційні, спеціальні, глобальні, індивідуальні, Групові

Особливе місце у системі заходів державного регулювання належить валютному контролю, основною метою якого є дотримання валютного законодавства при проведенні операцій в рамках зовнішньоекономічної діяльності.

Основними задачами валютного контролю є:

• контроль за надходженням виручки за експортовані товари;

• контроль за проведенням обов'язкового продажу валютної виручки експортерами;

• контроль за надходженням товарів в Україні за імпортними операціями;

• контроль за надходженням товарів за бартерними контрактами.

Валютний контроль проводиться за наступними напрямками:

1. Визначення відповідності валютних операцій, що здійснюються, чинному законодавству України і наявність необхідних ліцензій та дозволів на них.

2. Перевірка виконання резидентами зобов’язань в іноземній валюті перед державою, а також зобов’язань по продажу іноземної валюти на внутрішньому ринку.

3. Перевірка обґрунтованості платежів в іноземній валюті.

4. Перевірка повноти та об’єктивності обліку та звітності за проведеними операціями, а також за операціями нерезидентів у валюті України.

Такий контроль в більшості випадків проводиться на підставі зовнішньоекономічних контрактів та первинних документів.

Вторинними документами валютного контролю є:

• паспорти угод. що оформлюються за кожним експортним або імпортним контрактом та підписуються банком, який буде здійснювати розрахунки за контрактами;

• облікові картки, що складаються на кожний вид товару в кожній вантажній митній декларації;

• картки платежу, що оформлюються для обліку та контролю виконання умов контрактів.