Ііі. Разом з усіх спеціальностей фахівців

Директор _________________________________________________________________ Прізвище, ім’я, по-батькові «__» ___________ 200__ р.

Складові елементи додаткової потреби у персоналі відбиваються в лівій частині балансового розрахунку, а джерела її забезпечення — у правій частині балансового розрахунку. Додаткова потреба в робітниках вказується у графах 6—11 балансового розрахунку додаткової потреби організації в розрізі професій робітників професійно-технічних навчальних закладів першого, другого та третього атестаційних рівнів.

Додаткова потреба в робітниках на приріст їх чисельності у плановому періоді розраховується як різниця між чисельністю робітників на кінець і початок поточного року. Аналогічно розраховується додаткова потреба в фахівцях на приріст їх чисельності.

Іншим елементом балансового розрахунку додаткової потреби у робітниках є заміщення вільних робочих місць. Визначення поточної додаткової потреби в робітниках на заміщення вакантних робочих місць здійснюється на основі даних статистичної та оперативної звітності організації. Таким же чином розраховується додаткова потреба у фахівцях на заміщення вакантних посад фахівців.

Додаткова потреба в робітниках і фахівцях на призов до лав Збройних Сил України, вибуття жінок у декретну відпустку й відпустку з нагляду за дітьми на рівні організації виникає тому, що ці втрати персоналу не погашаються за рахунок демобілізації з лав Збройних Сил, повернення жінок з декретної відпустки й відпустки з нагляду за дитиною. В організації обсяги вибуття працівників за власним бажанням та іншими причинами плинності кадрів, як правило, відрізняються від обсягів прийому персоналу на роботу шляхом набору службою управління персоналу.

В умовах незначного збільшення або відсутності приросту чисельності персоналу компенсація їх втрат внаслідок природних причин є важливим елементом додаткової потреби у робітниках і фахівцях. Природні втрати персоналу з причин виходу на пенсію, смерті або інвалідності розраховується на плановий період окремо з кожної із зазначених причин на базі даних статистичної та оперативної звітності підприємства про їх вибуття до 10 років ретроспективного періоду, вибіркових соціологічних обстежень, очікуваних змін в плановому періоді.

Розповсюдження відсотку втрат персоналу у зв’язку з виходом на пенсію на плановий період здійснюється з врахуванням коректив, що обумовлені змінами в статевому складі працюючих, заходами з розширення (зменшення) чисельності працівників пенсійного віку, дострокового виходу на пенсію персоналу. При вибутті персоналу внаслідок смерті враховуються зміни коефіцієнтів тривалості життя для різних вікових і статевих груп працюючих та інші.

Додаткова потреба у фахівцях відображається у графах 6—12 балансового розрахунку додаткової потреби організації в фахівцях у розрізі спеціальностей та джерел їх забезпечення. Вона на відміну від робітників в певній мірі обумовлена необхідністю часткової заміни практиків без вищої освіти, які зайняті на посадах фахівців. При визначенні вказаного елементу додаткової потреби у фахівцях враховується те, що в плановому періоді відбудеться втрата практиків за природними причинами. Кількість цієї втрати встановлюється за результатами аналізу даних обліку особового складу про статево-віковий склад практиків. Крім того, із загального числа практиків у звітному періоді вираховується та їх частина, що в плановому періоді підвищить рівень кваліфікації через систему заочного та вечірнього навчання у вищих навчальних закладах і після закінчення навчання залишиться на своїх посадах вже в якості дипломованих фахівців.

Додаткова потреба організації у робітниках виникає в зв’язку з їх вступом у вищі навчальні заклади. Тому у витратній частині балансового розрахунку додаткової потреби організації в робітниках передбачається стаття «На компенсацію втрат робітників у зв’язку з їх вступом у вищі навчальні заклади та заклади післядипломної освіти». Визначення обсягів додаткової потреби в робітниках внаслідок їх вступу до вищих навчальних закладів здійснюється на основі аналізу статистичних даних організації до 10 років ретроспективного періоду, а також з врахуванням перспектив розвитку вищої освіти.

На відміну від магістрів потреба організації у молодших спеціалістах додатково виникає у зв’язку з вступом молодших спеціалістів в університети, академії чи інститути, закінченням ними зазначених вищих навчальних закладів без відриву від виробництва. Виходячи з цього у витратній частині балансового розрахунку додаткової потреби в фахівцях розробляється стаття «На компенсацію втрат фахівців в зв’язку із їх вступом у вищі навчальні заклади більш високого рівня акредитації та заклади післядипломної освіти».

Загальний обсяг додаткової потреби у робітниках й фахівцях визначається окремо шляхом сумування зазначених елементів додаткових потреб підприємства. Вони можуть бути додатною чи від’ємною величиною. У випадку, коли сума елементів додаткової потреби складає від’ємне число, то це означатиме, що замість додаткової потреби в персоналі у плановому періоді буде надлишок персоналу, відбудеться вивільнення персоналу внаслідок зменшення його чисельності на кінець планового періоду.

Джерела забезпечення додаткової потреби в робітниках містяться у графах 12—19 балансового розрахунку додаткової потреби організації в робітниках у розрізі професій та джерел її забезпечення. Додаткова потреба в робітниках у першу чергу забезпечується за рахунок випускників середніх навчальних закладів та інших груп молоді в професійно-технічних навчальних закладах. Водночас значення такого джерела забезпечення додаткової потреби у робітниках, як підготовка працівників безпосередньо на виробництві, має тенденцію до зниження.

Забезпечення додаткової потреби в робітниках здійснюється й за рахунок перепідготовки за числа зайнятого населення за направленнями організації чи за власні кошти громадян, а також з числа незайнятих громадян за направленнями місцевих центрів зайнятості у професійно-технічні навчальні заклади. Ці джерела забезпечення додаткової потреби у робітниках відіграють помітну роль під час структурної перебудови галузей економіки.

До основного джерела забезпечення додаткової потреби у робітниках відноситься прийом на роботу робітників організацією самостійно, які мають професію і певний досвід роботи. Значення такого джерела, як прийом на роботу організацією робітників за направленнями центру зайнятості, визначається ступеню активності політики зайнятості держави на ринку праці. Нарешті організація задовольняє додаткову потребу у робітниках за рахунок демобілізованих з лав Збройних Сил, повернення жінок з декретної відпустки й відпустки з нагляду за дитиною.

Джерела забезпечення додаткової потреби в фахівцях містяться у графах 13—20 балансового розрахунку додаткової потреби організації в фахівцях у розрізі спеціальностей та джерел її забезпечення. Серед джерел забезпечення додаткової потреби виділяють підготовку фахівців за рахунок випускників середніх навчальних закладів або зайнятого населення у вищих навчальних закладах за вечірньою і заочною формою навчання. В певній мірі додаткова потреба у фахівцях задовольняється за рахунок підготовки випускників професійно-технічних навчальних закладів у вищих навчальних закладах.

Суттєвим джерелом забезпечення додаткової потреби організації у фахівцях є перепідготовка зайнятого населення за направленнями підприємства чи за власні кошти у вищих закладах післядипломної освіти, а також перепідготовка фахівців з числа незайнятих громадян за направленням місцевих центрів зайнятості.

Основним джерелом забезпечення додаткової потреби організації у фахівцях є прийом їх на роботу організацією самостійно. Відчутну допомогу їй в цій сфері можуть надати біржі праці, державний центр зайнятості, приватні агентства з працевлаштування тощо.

Забезпечення додаткової потреби у фахівцях може бути здійснено за рахунок більш ефективного використання персоналу, зокрема, шляхом переведення на посади фахівців працівників, які використовуються в організації не за призначенням на робочих місцях, що не вимагають від виконавців вищої освіти. Створення сприятливих умов для організації нових робочих місць і підвищення оплати праці сприятимуть задоволенню потреб підприємства у фахівцях за рахунок демобілізованих з лав Збройних Сил, повернення жінок з декретної відпустки й відпустки з нагляду за дитиною.

Підсумовані дані по всіх джерелах забезпечення додаткової потреби організації в робітниках і фахівцях містяться відповідно у графі 20 табл. 4.1 та в графі 21 табл. 4.2. Водночас у графі 21 табл. 4.1 і в графі 22 табл. 4.2 відображається недостача або надлишок відповідно робітників або фахівців.

Наприклад, коли сума показників балансового розрахунку додаткової потреби організації в фахівцях у розрізі спеціальностей та джерел її забезпечення по графам 13—20 не забезпечує додаткову потребу у фахівцях з конкретної спеціальності, то тоді в організації має місце дефіцит персоналу з цієї спеціальності. Навпаки, коли сума показників по графах 13—20 більше додаткової потреби в фахівцях з конкретної спеціальності, то у такому випадку на підприємстві в плановому періоді матиме місце надлишок фахівців з цієї спеціальності.

4.5. Визначення обсягів професійного навчання в професійно-технічних і вищих навчальних закладах

Визначення обсягів та напрямів професійного навчання кадрів у професійно-технічних і вищих навчальних закладах здійснюється на державному й регіональному рівнях управління виходячи з додаткової потреби в працівниках з врахуванням здібностей, професійних інтересів, нахилів громадян, стану ринку праці у межах асигнувань на заходи з професійного навчання в державних навчальних закладах, можливостей недержавних навчальних закладів і платоспроможного попиту населення на освітні послуги, організацій, фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття тощо.

Для розрахунку очікуваних поточних та перспективних обсягів випуску робітників і фахівців, відповідних контингентів учнів та студентів на прогнозований період визначаються коефіцієнти відсіву. Їх розрахунок проводиться на основі аналізу динамічних рядів показників відсіву учнів та студентів з професійно-технічних і вищих навчальних закладів за минулі 10 років по формах та курсах навчання. Ці коефіцієнти визначаються окремо по усіх роках навчання і у середньому по кожному з курсів навчання за усі роки навчання.

На основі коефіцієнтів відсіву за весь термін навчання, що встановлений навчальним планом та на окремих курсах на основі даних статистичних спостережень за просуванням учнів і студентів по курсах навчання від прийому до випуску, розраховують повні коефіцієнти випуску як відношення тих, хто закінчив у визначений термін навчальний заклад, до числа прийнятих на навчання та курсові коефіцієнти переходу як відношення числа тих, хто перейшов на наступний курс, до числа тих, хто навчався на попередньому курсі.

Для зручності розрахунків прогнозних показників прийому, випуску і контингенту студентів за допомогою коефіцієнтів переходу і випуску доцільно застосовувати матричну форму розрахунку, в якій рух студентів представлено як марківський ймовірний процес переходу з одного курсу на інший [14].

План прийому учнів та студентів у професійно-технічних і вищих навчальних закладах розробляється на основі планів випуску робітників й фахівців. План прийому розраховується шляхом ділення плану випуску на повний коефіцієнт випуску. В навчальних закладах план прийому розробляється у розрізах професій та спеціальностей.

У плані прийому передбачається прийом учнів і студентів лише на І курс. При цьому чисельність однієї навчальної групи І курсу, як правило, визначається в межах 25—30 осіб. Для підвищення якості підготовки робітників та фахівців, більш економного використання коштів, що виділяються на професійно-технічну і вищу освіту, прийом на денну форму навчання проводиться у навчальному закладі в кількості 50—60 осіб, або не менше 2 навчальних груп. Планова чисельність учнів та студентів у професійно-технічних і вищих навчальних закладах складає основу для планових розрахунків за допомогою нормативних методів чисельності викладачів, забезпеченості учнів і студентів житловою площею, науково-навчальним обладнанням, навчально-методичними посібниками тощо.

Однією з найважливіших сторін планування підготовки робітників та фахівців є раціональне розміщення професійно-технічних і вищих навчальних закладів в територіальному розрізі. Підготовка кадрів, як правило, повинна проводитися у районах безпосередньої додаткової потреби в робітниках та фахівцях. Доцільність такого підходу пояснюється наступними причинами [14]:

• по-перше, підготовка кадрів з місцевої молоді значно скорочує їх плинність, створює умови стабільності персоналу, більш правильної розстановки працівників на підприємстві, їх використання і професійного розвитку;

• по-друге, більш ефективно використовуються кошти суспільства на навчання учнів та студентів, які прийняті з числа місцевого населення, оскільки зменшуються витрати на гуртожитки (в цих випадках багато учнів і студентів проживають разом з батьками), на оплату проїзду до місця навчання і т. д.;

• по-третє, особи, які поступають на денну форму навчання у професійно-технічні та вищі навчальні заклади, у переважній більшості ще неповнолітні. Тому як з виховної, так і з економічної точок зору недоцільно їх відривати від сім’ї на тривалий час;

• по-четверте, у місцях безпосередньої потреби в кадрах створюються більш кращі умови для підвищення якості підготовки робітників та фахівців завдяки більш тісної співпраці між навчальними закладами і організаціями, органами місцевої влади щодо навчання учнів та студентів, навчальні заклади можуть більш повно враховувати попит і вимоги регіонального ринку праці.

Разом з тим розміщення професійно-технічних та вищих навчальних закладів по території держави не повинне виключно орієнтуватися на райони безпосередньої потреби у кадрах. При цьому важливо враховувати ступінь розвитку наукових і педагогічних шкіл в конкретному регіоні, місті. За цих умов передислокація професійно-технічних та вищих навчальних закладів доцільна лише на основі ґрунтовних маркетингових досліджень.

Передислокація навчальних закладів у місця потреби в робітниках і фахівцях не повинна зруйнувати сформовані великі науково-педагогічні центри та окремі педагогічні колективи. Крім того, відкриття навчальних закладів у регіонах, де відсутні в достатній кількості висококваліфіковані педагогічні кадри, належна навчально-матеріальна база, навчально-методичні посібники, може суттєво знизити якість підготовки робітників і фахівців.

Тому необхідно забезпечувати оптимальне поєднання принципів наближення підготовки кадрів до районів потреби в робітниках та фахівцях з принципом міжрегіонального кооперування у їх підготовці. При розробці плану прийому визначаються раціональні співвідношення підготовки кадрів по формам навчання: денна, вечірня і заочна. Наближенню підготовки робітників та фахівців до районів додаткової потреби в персоналі сприяє широке впровадження у навчальних закладах дистанційної і кореспондентської форм навчання.

З метою вирівнювання освітнього потенціалу суспільства по регіонах держави і зменшення міграційних потоків молоді оптимізація мережі професійно-технічних та вищих навчальних закладів повинна здійснюватися в напрямку усунення їх делокалізації. При цьому оптимізація мережі системи професійно-технічної і вищої освіти повинна супроводжуватись реорганізацією мережі мало чисельних неефективних навчальних закладів у напрямку їх об’єднання.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає неспроможність ринку в сфері професійного навчання персоналу?

2. Яким чином здійснювалось визначення поточної і перспективної потреби у робітниках та фахівцях за часів адміністративно-командної системи?

3. Розкрийте сутність першого і другого підходів щодо визначення поточної та перспективної потреби в робітниках й фахівцях на мікро- і макрорівні.

4. Покажіть роль органів виконавчої влади, центрів зайнятості, навчальних закладів і роботодавців у визначенні поточної та перспективної потреби в кадрах.

5. Перерахуйте і охарактеризуйте основні методи визначення загальної чисельності робітників в організації.

6. Що представляє собою технологія планування професійно-кваліфікаційної структури робітників організації?

7. В чому полягає сутність двох підходів стосовно планування професійно-кваліфікаційної структури робітників організації?

8. Назвіть та дайте характеристику методам розрахунку професійно-кваліфікаційного складу робітників підприємства.

9. Дайте визначення загальної і додаткової потреби у фахівцях. На які періоди розраховується додаткова потреба в фахівцях?

10. Визначить сутність основних методів визначення загальної потреби у фахівцях в організації на плановий період.

11. За якими методами здійснюється розрахунок складу фахівців в розрізах спеціальностей та освітньо-кваліфікаційних рівнів в організації?

12. Чому при визначенні перспективної потреби у фахівцях необхідно встановлювати раціональні співвідношення між молодшими спеціалістами, бакалаврами, спеціалістами і магістрами?

13. На який термін здійснюється розробка балансових розрахунків додаткової потреби в робітниках і фахівцях та джерел її забезпечення в організації?

14. Проаналізуйте складові елементи додаткової потреби у персоналі на рівні організації.

15. Перерахуйте та охарактеризуйте джерела забезпечення додаткової потреби в робітниках і фахівцях організації.

16. Що Ви розумієте під недостачею та надлишком персоналу в організації? При яких умовах вони можуть виникнути?

17. На основі чого проводиться прогнозування і планування обсягів та напрямів професійного навчання кадрів?

18. Яким чином розраховуються випуск робітників і фахівців з навчальних закладів в прогнозованому періоді?

19. Як здійснюється розрахунок плану прийому учнів та студентів у професійно-технічних і вищих навчальних закладах?

20. Обґрунтуйте необхідність раціонального розміщення професійно-технічних та вищих навчальних закладів в територіальному розрізі.