Передмова

В процесі становлення цивілізованих ринкових відносин в Україні виникають і отримують розвиток принципово нові організаційно-правові форми господарювання, змінюється система економічних відносин з державою, власниками, господарськими партнерами, представниками робітників, навчальними закладами та персоналом організації стосовно його розвитку.

Досвід роботи підприємств з персоналом, що накопичений у країнах з розвинутою ринковою економікою, не слід механічно переносити на управління процесами розвитку персоналу в Україні. Виникає потреба адаптації позитивного світового досвіду з врахуванням специфіки нинішнього стану розвитку економіки держави, менталітету господарюючих суб’єктів і самих працівників.

Сучасні підходи до вирішення економічних та соціальних проблем з розвитку персоналу визначають необхідність впровадження нової навчальної дисципліни «Управління розвитком персоналу» для підготовки фахівців з вищою освітою.

Планування, організація і контроль за процесами розвитку персоналу розглядаються як опорна підсистема стратегічного управління організації, засіб досягнення перспективних та поточних цілей організації шляхом формування освіченого, висококваліфікованого і тим самим конкурентоспроможного на ринку праці робітника, фахівця з вищою освітою та керівника, відповідальних за свою справу.

Особливе місце приділяється вивченню проблем конкурентоспроможності персоналу як об’єкта стратегічного управління організації. В першому розділі розвиток персоналу розглядається як засіб забезпечення його конкурентоспроможності, при цьому особлива увага приділяється саме взаємозв’язку стратегії розвитку персоналу і стратегії управління організації. Наступні розділи розкривають сутність та складові проекту розвитку персоналу, концепції адаптивного управління розвитком персоналу організації, ролі маркетингу персоналу у розвитку працівників організації в умовах ринкової економіки.

Розглянуті економічні аспекти розвитку персоналу в організації, методологічні і методичні підходи щодо прогнозування та планування потреби, організації у персоналі в професійно-кваліфікаційному розрізі як основи для визначення напрямів його подальшого розвитку, регламентації посадових обов’язків працівників, проведення атестації персоналу, професійно-кваліфікаційного просування робітників і фахівців, здійснення роботи з резервом керівників.

Рівень теоретичних знань, вмінь та практичних навичок працівників у вирішальний мірі визначаються рівнем розвитку систем освіти і професійної підготовки персоналу. Тому в навчальному посібнику ґрунтовно висвітлені питання управління загальною середньою, професійно-технічною та вищою освітою, післядипломною підготовкою, участі підприємств у здійсненні підготовки, перепідготовки й підвищенні кваліфікації працівників з урахуванням передового вітчизняного і зарубіжного досвіду.

Навчальною дисципліною передбачено також вивчення інформаційного забезпечення планування й організації розвитку персоналу, існуючої практики проходження документів, що пов’язані з обліком та статистичною звітністю, методів визначення економічної і соціальної ефективності професійного навчання персоналу. Завершують навчальний посібник розділи з планування та організації соціального розвитку персоналу, стимулювання розвитку працівників організації, вдосконалення чинного законодавства щодо стимулювання роботодавців з розвитку персоналу.

Спеціальна література з проблем управління трудовими ресурсами в останні роки була зорієнтована головним чином на ринок праці і зайнятість населення, організацію та нормування праці, економіку праці, трудове законодавство і менеджмент персоналу. Одночасно у меншій мірі розкривались особливості професійного навчання персоналу, його професійно-кваліфікаційного просування в організаціях. Ця обставина обумовила направленість змісту багатьох розділів навчального посібника на висвітлення найбільш актуальних питань управління розвитком персоналу.

ЗМІСТ

Передмова

Розділ 1. Конкурентоспроможність персоналу як об’єкт стратегічного управління організації