
- •Тема 1 поняття, предмет, система і завдання кримінології
- •1.1 Поняття кримінології
- •1.2 Предмет кримінології
- •1.3 Система кримінології
- •1.4 Місце кримінології в системі наук, її зв'язок з юридичними і іншими науками
- •Тема 2 історія кримінології та її сучасний стан в україні
- •2.1 Джерела ідей кримінології і зародження кримінології як науки
- •2.2 Антропологічний і соціологічний напрям досліджень в історії кримінології
- •2.3 Становлення і розвиток кримінології в Україні
- •2.4 Роль наукової традиції в розвитку кримінології на сучасному етапі історії
- •Тема 3 методика кримінологічних досліджень
- •3.1 Поняття, межі і рівні досліджень кримінології, їх практична значущість
- •3.2 Методологія і методика досліджень кримінології
- •3.3 Методи досліджень кримінології
- •Тема 4 злочинність
- •4.1 Історія вчення про злочинність
- •4.2 Поняття злочинності, її кількісно-якісні-показники, латентна злочинність
- •Тема 5 злочинність за кордоном і сучасна зарубіжна кримінологія у боротьбі з нею
- •5.1 Класичний та антропологічний напрями кримінологічних теорій
- •5.2 Соціологічний напрям кримінологічної теорії
- •Тема 6 особа злочинця
- •6.1 Поняття особи злочинця
- •6.2 Структура особи злочинця
- •6.3 Типологія особи злочинця
- •6.4 Основні чинники, що сприяють формуванню особи злочинця
- •Тема 7 причини та умови конкретного злочину
- •7.1 Поняття причин вчинення конкретного злочину
- •7.2 Умови вчинення конкретного злочину
- •7.3 Ситуація в механізмі вчинення конкретного злочину
- •Тема 8 причини та умови злочинності
- •8.1 Поняття причин і умов злочинності. Види детермінації
- •8.2 Класифікація причин і умов злочинності
- •8.3 Причинний комплекс злочинності
- •Тема 9 попередження злочинності
- •9.1 Поняття, цілі і принципи попередження злочинності
- •9.2 Види попередження злочинів
- •9.3 Об’єкт попередження злочинності
- •9.4 Суб’єкти запобігання злочинності та основні напрями їх діяльності
- •9.5 Організація та управління процесом запобігання злочинності
- •Тема 10 кримінологічне прогнозування та планування боротьби із злочинністю
- •10.1 Поняття, завдання, види і методи прогнозування в кримінології
- •10.2 Поняття, завдання, види та етапи кримінологічного планування
- •Тема 11 злочинність неповнолітніх і молоді та її попередження
- •11.1 Кримінологічні особливості злочинності неповнолітніх
- •11.2 Кримінологічна характеристика особливостей особи неповнолітніх злочинців
- •11.3 Причини і умови злочинності неповнолітніх
- •11.4 Попередження злочинності неповнолітніх
- •Тема 12 насильницька чи агресивна злочинність і хуліганство та її попередження
- •12.1 Поняття і кримінологічна характеристика насильницьких злочинів і хуліганства
- •12.2 Основні детермінанти насильницьких злочинів і хуліганства
- •12.3 Основні напрями попередження насильницьких злочинів і хуліганства
- •Тема 13 корислива злочинність та її попередження
- •13.1 Поняття корисливої злочинності
- •13.2 Заходи попередження корисливої злочинності
- •Тема 14 організована злочинність та її попередження
- •14.1 Поняття та кримінологічна характеристика організованої злочинності
- •14.2 Причини та умови існування та розвитку організованої злочинності
- •14.3 Загальні напрямки попередження організованої злочинності
- •Тема 15 професійна злочинність та її попередження
- •15.1 Поняття і характеристика професійної злочинності
- •15.2 Особа професійного злочинця
- •15.3 Причини і умови професійної злочинності та її попередження
- •Тема 16 рецидивна злочинність та її попередження
- •16.1 Поняття і кримінологічна характеристика рецидивної злочинності
- •16.2 Причини та умови рецидивної злочинності
- •16.3 Особа злочинця-рецидивіста
- •16.4 Попередження рецидивної злочинності
- •Тема 17 необережна злочинність та її попередження
- •17.1 Поняття необережної злочинності
- •17.2 Причини та умови необережної злочинності
- •17.3 Запобігання злочинам, вчиненим з необережності
- •Тема 18 злочинність, пов’язана з незаконним обігом наркотиків, та її попередження
- •18.1 Суспільна небезпека незаконного обігу наркотиків
- •18.2 Причини злочинності у сфері незаконного обігу наркотиків
- •18.3 Попередження злочинів у сфері незаконного обігу наркотиків
- •Тема 19 злочинність в армії та її попередження
- •19.1 Поняття і кримінологічна характеристика злочинності військовослужбовців
- •19.2 Кримінологічна характеристика особи злочинців-військовослужбовців
- •19.3 Причини і умови злочинності військовослужбовців
- •19.4 Попередження злочинності військовослужбовців
- •Тема 20 пенітенціарна злочинність та її попередження
- •20.1 Поняття і кримінологічна характеристика злочинності у місцях позбавлення волі
- •20.2 Причина та умови пенітенціарної злочинності
- •20.3 Кримінальна субкультура в системі причин та умов рецидиву злочинів з боку засуджених
- •20.4 Попередження пенітенціарної злочинності
- •Тема 21 екологічна злочинність і її попередження
- •21.1 Кримінологічна характеристика екологічної злочинності
- •21.2 Причини та умови екологічної злочинності
- •21.3 Запобігання екологічній злочинності
- •Тема 22 жіноча злочинність і її попередження
- •22.1 Поняття і кримінологічна характеристика жіночої злочинності
- •22.2 Особливості причин і умов жіночої злочинності
- •22.3 Попередження жіночої злочинності
- •Список рекомендованої літератури
7.3 Ситуація в механізмі вчинення конкретного злочину
Кожна людина постійно перебуває в певній життєвій ситуації, яка впливає на її стосунки з іншими людьми, зачіпає його інтереси і тим самим обумовлює його поведінку в даний момент. Це також один із каналів впливу зовнішнього соціального середовища на індивіда.
Роль ситуації в різних випадках є неоднаковою. У зв'язку з цим з позиції кримінології вбачається необхідним за характером впливу на людину поділяти їх на сприятливі (некриміногенні) і несприятливі (криміногенні). До сприятливих належать ті ситуації, які або позитивно впливають на поведінку особи, або не завдають ніякого впливу на її намір вчинити суспільне небезпечне діяння, усувають появу злочинних мотивів і цілей.
Під несприятливою (криміногенною) ситуацією розуміють ту конкретну життєву ситуацію, яка склалася в момент вчинення злочину або незадовго до цього, і у взаємодії з його причинами та умовами викликає остаточну рішучість особи вчинити даний злочин. Якщо особа, у свідомості якої вже сформувалися стійкі та глибокі погляди і звички, опиняється в такого роду ситуації, у неї є великі шанси вчинити злочинне посягання.
Серед криміногенних ситуацій як приклад можна навести наступне: ситуація, яка виникла внаслідок дій самого винного (довів себе до стану сильного сп'яніння, затіяв сварку і т. ін.); ситуації, що склалися внаслідок неправомірних дій інших осіб (обман з їхнього боку, загрози, знущання і т. ін.); інтенсивні сімейні скандали і конфлікти; фізіологічні і емоційні багатоденні біоцикли, внаслідок яких настають неуважність, депресія та ін.); екстремальні стани особи через хворобу, втому; ситуації, викликані стихійними лихами (повені, пожежі); проблемні, конфліктні ситуації тощо.
Проблемні ситуації – це ті, у межах яких існують перешкоди, труднощі на шляху до поставленої винним мети. При вирішенні подібних ситуацій деякі люди ігнорують засоби і правила, вироблені для цих випадків суспільством, і віддають перевагу неправомірним способам подолання перешкод. Конфліктні ситуації передбачають зіткнення інтересів, позицій, прагнень винного та інших осіб, внаслідок чого виникають серйозні суперечності сторін, що спричиняють складні форми боротьби для досягнення бажаного.
Криміногенна ситуація за своїм змістом – категорія об'єктивна. Вона визначається фактичними явищами, подіями, що відбуваються у дійсності, яка оточує людину. Водночас вона має особистісне значення, оскільки оцінка ситуації тісно пов'язана з мотиваційною сферою особи, її індивідуальними особливостями. Треба враховувати і те, що в конкретній ситуації винний, як правило, діє відповідно до раніше набутого досвіду, звичок, до соціальної спрямованості його особи. Не можна не враховувати наявність у деяких індивідів дефектів сприйняття зовнішнього середовища.
Об'єктивний зміст конкретної криміногенної ситуації і суб'єктивне її значення для індивіда можуть значною мірою розійтися. У зв'язку з цим злочин часто є невідповідною реакцією на ситуацію, що склалася. Людина під впливом напруженої ситуації іноді вчиняє поспішні необдумані дії за відсутності критичного сприйняття подій, що відбуваються.
Криміногенна ситуація не належить ні до поняття причини, ні до поняття умови вчинення злочину. Вона у деяких випадках відповідно впливає на них, відіграючи при цьому роль мотиву до вчинення злочину. Не кожна людина, чия свідомість уражена асоціальними поглядами і звичками, готова всякий раз вчинити злочин. Для цього потрібен свого роду «поштовх», який би викликав остаточну рішучість вчинити злочинне посягання. Таким поштовхом і є криміногенна ситуація, яку слід розглядати як зовнішнє спонукання до дії, як привід до злочину. Подібна специфічна категорія в системі детермінації явищ і процесів з філософської точки зору є цілком поясненою. Мотив слід відрізняти від приводу. Якщо мотив породжується поведінкою третіх осіб або пояснюється особливо несприятливим збігом життєвих обставин у житті людини, або є результатом екстремальних умов, то привід створюється самим винним і свідомо використовується ним для вчинення злочину або для виправдання своїх дій. Привід – є не що інше, як помилковий, надуманий мотив.
Отже, окремий (конкретний) злочин є наслідком впливу на індивіда криміногенних причин, умов і криміногенної ситуації. Причина таксі, касири торговельних підприємств, особи, які виконують обов'язки з охорони громадського порядку, суб'єкти індивідуальної трудової діяльності тощо).
Слід зазначити, що хоча жертва злочину деякою мірою причетна до злочинного акту, питання про її відповідальність за злочин, що відбувся, природно, знімається. Кримінальну відповідальність за вчинений злочин несе тільки суб'єкт злочину.
Вивчення особи і поведінки потерпілих, по-перше, має на меті пояснити вплив віктимності на «механізм» конкретного злочину і, по-друге, запропонувати ефективні та диференційовані заходи щодо віктимологічної профілактики. Останні дозволяють вести боротьбу зі злочинністю одночасно двома способами, а саме: шляхом зменшення злочинців і шляхом зменшення кількості осіб, які внаслідок індивідуальних особливостей можуть за наявності вказаних вище обставин стати жертвами злочинів.