2.4. Методи комплексної економічної оцінки

Комплексна економічна оцінка є характеристикою, яку отримують при одночасному й узгодженому вивченні сукупності параметрів, які відображають всі або більшість аспектів зміни та розвитку економічних явищ і процесів. Вона вміщує загальні висновки про результати діяльності досліджуваного об’єкта. Складність комплексної економічної оцінки полягає у тому, що при багатокритеріальному аналізі (багатофакторних систем) важко виділити узагальнюючий показник – критерій оцінки, а витрати на проведення аналітичних робіт часто не покриваються їх результативністю. Є також перешкоди методологічного й організаційного характеру.

Завдання комплексної економічної оцінки зводяться до визначення інтегрального параметра на основі агрегування різних способів кількісного й якісного аналізу, наприклад, коли виникає завдання підведення підсумків роботи господарського об’єкта за рік, аналізу виконання плану санації підприємства, загальної оцінки виконання бізнес-плану тощо.

Зведення певного числа показників у єдиний інтегральний показник дає змогу визначити якісну відмінність (поліпшення чи погіршення) досягнутого стану від бази порівняння, хоча при цьому неможливо виміряти ступінь відмінності. Побудова інтегрального показника не означає, що для оцінок можна використовувати лише один показник. Навпаки, інтегральний показник є лише загальним орієнтиром економічної ситуації, а для дослідження об’єкта використовують систему показників.

В економічному аналізі виділяють:

• методи детермінованої комплексної оцінки;

• методи стохастичної комплексної оцінки.

Основні методи детермінованої комплексної оцінки: метод сум, метод геометричної середньої, метод суми місць, метод відстаней та ін.

Метод сум передбачає визначення інтегрального показника шляхом сумування його фактичних значень за абсолютними чи відносними вимірниками. У першому випадку цей показник обчислюється так:

а у другому:

,

де К_j – інтегральний показник j-го об’єкта;

і – відповідно базове і фактичне значення і-го показника на

j -му об’єкті, і = 1, 2, 3, …n; j = 1, 2, 3, …m.

Приклад наведено у табл. 2.5.

Таблиця 2.5

Комплексна оцінка методом сум

Номер об’єкта	Показник					Комплексний результат	Рейтинг (місце)
	1	2	3	4	5
1	20,4	20,8	20,5	20,1	20,9	102,7	6
2	20,3	20,2	21,0	20,6	20,8	102,9	5
3	20,4	20,5	20,7	20,8	20,8	103,2	3
4	21,0	21,1	20,4	20,6	20,0	103,1	4
5	21,5	21,1	21,0	20,3	20,4	104,3	1
6	20,4	21,4	21,0	21,1	20,2	104,1	2

Умова використання методу сум – односпрямованість досліджу­ва­них показників (збільшення часткового показника розцінюється як поліпшення інтегрального і навпаки). Недоліком цього методу є можливість високої оцінки результатів за інтегральним показником при значному відставанні будь-якого часткового, що досягається внаслідок компенсації високими результатами окремих низьких їхніх значень. Цей недолік можна частково усунути, якщо поряд з інтегральним використовувати два допо­міжні комплексні показники, які визначають суму позитивних і суму негативних значень часткових показників порівняно з базою порівняння.

Метод геометричної середньої передбачає розрахунок коефіцієнтів відносної зміни досліджуваних показників (k_ij) за умови, що найвищий рівень показника дорівнює 1. Тобто, 1 0. Загальну комплексну оцінку обчислюють за коефіцієнтом так:

, і = 1, 2, 3,…n.

Метод суми місць передбачає попереднє ранжування всіх досліджуваних структурних об’єктів за окремими показниками. Кожному об’єкту відповідає певне значення і-го показника х_ij, яке виражає його міс­це серед інших. Зважуючи значущість кожного показника a_ij складають таблицю за показниками і розраховують конкретне значення узагальнюючої оцінки:

, і = 1, 2, 3,…n.

Це можна подати у вигляді таблиці (табл. 2.6).

Таблиця 2.6