2.2. Моделювання економічних явищ і процесів в аналізі

2.2.1. Індикатори цільового моделювання факторних систем в аналізі

Дослідження складних економічних явищ і процесів внутрішнього і зовнішнього середовища життєдіяльності господарюючого суб`єкта пов`язане із факторним економічним аналізом причинно-наслідкових зв`язків їх зміни і розвитку. Методика факторного аналізу пов’язана насамперед, із структурно-функціональним моделюванням взаємозв’язків і взаємозалежностей та визначення математичного алгоритму функціонального зв’язку і їх приведення до коректного механізму інформаційної взаємодії за рівнями ієрархії управління. Моделювання спрямоване на синтез результатів аналітичного пізнання елементів системи в результаті чого формалізуються і ідентифікуються закони і закономірності, стабільні властивості елементів і зв’язків у процесі функціонування та розвитку досліджуваних явищ і процесів. Його слід розглядати як обов’язкову умову розвитку аналізу, оскільки узагальнення у моделі спільних характеристик явищ і процесів дозволяє аналізу якісно і кількісно їх інтерпретувати та на основі набутих знань ідентифікувати в реальних умовах. В той же час результати проведеного аналізу дозволяють вдосконалювати розробку моделі і наближувати її до реальної ситуації управління діяльністю господарюючого суб’єкта.

Відповідно до цільового призначення, моделювання систем факторного економічного аналізу слід орієнтувати на індикатори можливого досягнення цілей. Сучасна теорія і практика передбачають виділення наступних індикаторів:

• самозбереження об’єкту аналізу;

• невизначеність його зміни і розвитку;

• доцільність (корисність) трансформаційних процесів на об`єкті;

• оптимізація моделі-системи об’єкту аналізу;

• програмне забезпечення моделювання систем факторного економічного аналізу у мережі інформаційних технологій і систем.

Враховуючи рівень цільової орієнтації факторного економічного аналізу визначальним є його структурно-функціональне і економіко-математичне моделювання. Індикаторами структурно-функціональ­ного моделювання є кількісна і якісна параметризація економічної системи досліджуваного об’єкту:

а) у зв’язках із зовнішнім середовищем;

б) у співвідношенні в взаємозв’язках і взаємообумовленості елементів внутрішньої будови;

в) у ієрархії системи управління.

Разом з тим визначеність даної моделі може бути підставою для проектування організаційної системи аналізу у середовищі інформаційних технологій і систем.

Структурне моделювання факторних систем економічного аналізу дозволяє:

• визначити по елементні зв’язки цілісного об’єкту управління із зовнішнім середовищем;

• відобразити функціональні взаємозв’язки елементів внутрішньої будови досліджуваного об’єкту;

• виділити елементи ієрархічної структури гармонізації глобальної мети зміни і розвитку та локальних цілей її досягнення.

Визначення системних зв`язків господарюючого суб`єкта із зовнішнім середовищем дозволяє оцінити загрози і виклики, позитивні тенденції і сприятливі умови для розвитку бізнесу у правовому полі. Однак, тут слід згрупувати впливи за рівнем монопольної залежності і конкурентного вибору. За чинниками монопольного впливу розгалуження моделей факторного аналізу орієнтується на оцінку критичних рівнів прибутковості і доцільності структурної перебудови бізнесу. Така ситуація в Україні, наприклад складається з причин енергозалежності та динаміки світових цін на нафту і природний газ. За параметрами конкурентного середовища структурне моделювання передбачає рейтингові оцінки за достатніми параметрами якості ділового партнерства (економічні вигоди, довгострокове співробітництво, діловий імідж і т.п.)

Разом з тим можуть бути випадкові дестабілізуючі фактори зовнішнього середовища, які слід лише прогнозувати і розробляти заходи антикризового управління чи формувати резерви стабілізації.

За всіма обставинами результатом структурного моделювання, згідно закону самозбереження (усталеності) підприємства є можливість визначення паритету діяльності об`єкту за яким:

де П_і – потенціал об’єкту за ресурсами і-ої галузі (трудовими,

фінансовими тощо),

З_зі – величина загроз дестабілізації зовнішнього середовища,

З_ві – величина загроз дестабілізації внутрішнього середовища.

На цій основі здійснюється моделювання стратегічної поведінки господарюючого суб`єкта в умовах нестійкого і невизначеного ринкового середовища.

Визначення типів і видів функціонального взаємозв`язку елементів внутрішньої будови досліджуваного об`єкту передбачає моделювання детермінованих і стохастичних зв`язків.

Детерміноване моделювання здійснюється на основі формальної логіки, коли однозначність форми функціонального зв`язку не викликає сумнівів і вихідні дані для аналізу впливів факторів подаються у вигляді конкретних значень, а результати причинно-наслідкового зв`язку мають чітко визначену величину. Вихід на параметри детермінованого зв`язку у проектуванні важелів організаційно-економічного механізму є найбільш бажаним, оскільки мінімізується ризик непередбачуваних змін. Проте, забезпечити абсолютне проектування моделей економічних систем у таких зв`язках неможливо. У зв`язку із нестійкістю і невизначеністю ринкового середовища переважаючий обсяг функціональних зв`язків факторних систем є стохастичними, коли вихідні дані для аналізу надаються вибіркою, а результати виміру причинно-наслідкового зв`язку отримуються неоднозначні, з певною ймовірністю. Моделювання стохастичного факторного аналізу вимагає вибору достатньо корегованих факторів добору виду регресії, яка б найкраще відображала зв`язки досліджуваного параметра з набором факторів та визначення методу вимірювання зв`язку. Як і при детермінованому моделюванні важливою є логіка встановлення причинно та наслідкового зв`язку.

Недостатність виміру факторного зв`язку призводить часто до суб`єктивних переоцінок цінностей, компромісних домовленостей, а іноді і авторитаризму у виборі пріоритетного впливу тих чи інших важелів. Недостатня доказовість дієвості обраного механізму приведення у дію економічних систем є підставою до збільшення частки авторитарного «ручного» управління економічними процесами із непередбачуваними наслідками. Так, невизначеність формули розрахунку ціни на енергоносії транспортних тарифів, нормативів оподаткування і соціального захисту та інших параметрів регулювання поведінки суб’єктів господарювання в Україні обумовлює посилення директивного управління, комерціалізації політичної та виконавської влади, що сповільнює темпи ринкового реформування і рівень економічного розвитку в цілому.

Вихід на рівні системної детермінізації в управлінні економічними об’єктами можливий через чітку параметризацію її ієрархічної структури з відповідним горизонтальним однопорядковим розгалуженням центрів креативності і відповідальності.

Орієнтація моделювання факторних систем аналізу на ієрархічну будову систем управління і менеджменту визначається рівнями повноважень і компетентності впливу на параметральну регламентацію і тактичну поведінку господарюючих систем. Саме ієрархія управління закріплює повноваження у використання тих чи інших важелів впливу, функціональна регламентація яких визначається у процесі моделювання взаємозв’язку елементів економічної системи.

Масштаби функціональної регламентації у приведенні в дію чинників зміни і розвитку можуть визначатися при використанні аналітичного графу, який передбачає моделювання факторних систем за принципом «дерева цілей» (рис. 2.1)

Рис. 2.1. Моделювання факторних систем аналізу за причинно-наслідковою ієрархією та розгалуженням центрів креативності і відповідальності

Структурне моделювання пов’язане також з використанням моделей операційної, інформаційної процесуальної та інших видів побудови організаційної системи факторного аналізу. На цій основі досягається єдність організаційно-методичного забезпечення виконання аналітичних робіт. Розмежованість операційно-процесуальної будови чи інформаційна обмеженість у необхідній параметризації економічних систем не є підставою для лімітування елементів структурної моделі.

Аналітичне забезпечення прийняття управлінських рішень в умовах невизначеності і ризику, багатокритеріальної оптимізації і рейтингових оцінок, комплексного врахування наслідків управлінських дій неможливе без математичного моделювання реальних економічних процесів і проведення експериментів за цими моделями . Економіко-математичні моделі є концентрованим виразом існуючих причинно-наслідкових зв'язків функціонування економічної системи у математичній формі (формул, рівнянь, нерівностей і ін.).

Економіко-математичне моделювання забезпечує кількісну параметризацію результатів аналітичної діагностики і оцінок, що сприятиме підвищенню якості аналітичного забезпечення ефективності управлінської роботи в цілому. Слід зауважити, що у більшості випадків таку параметризацію слід розглядати як індикативну, яка слугує орієнтиром кількісного виміру очікуваних негативних чи позитивних результатів факторного впливу. На основі якісного аналізу визначаються рейтинг доцільного маневрування у поведінці господарюючого суб'єкта для збереження сталого економічного зростання.

Моделювання факторних систем в умовах невизначеності інформаційного середовища та непередбачуваності зовнішнього впливу чи невмотивованої поведінки внутрішніх структурних елементів керованого об'єкту тяжіє до використання методів математичної статистики та теорії ймовірностей. Ефект моделювання причинно-наслідкових зв'язків у таких умовах найбільшою мірою визначається можливостями напрацювання системи запобіжних чи контрзаходів для нівелювання негативних наслідків або мобілізації ресурсів для отримання максимальної вигоди.

Для досягнення максимальної коректності моделі використовують імітаційне та структурно-функціональне моделю­вання, методи теорії гри, теорії масового обслуговування, теорії катастроф та інші.

Потреби оптимізації моделі систем досліджуваного об'єкту управління виступає визначальним чинником прийняття будь-яких управлінських рішень. Параметризація поведінки економічної системи відповідно до заданого критерію оптимізації і ресурсних обмежень не лише визначає її потенціальні можливості, а і дозволяє виміряти втрату нею цінностей при зміні параметрів об'єкту відносно оптимальних значень. Найбільш корисним у цьому є багатокритеріальна оптимізація, яка не лише дозволяє формувати набір оптимальних планів економічної системи, а і при їх порівнянні за критерієм досягнення глобальної мети провести рейтинг пріоритетних напрямків оптимізації у конкретних умовах, оптимізувавши при цьому інноваційний план. Якщо представити результати багатокритеріальної оптимізації у матричному вигляді (рис. 2.2), то визначена база параметральних значень економічної системи буде вагомим аргументом при складанні бізнес-планів.

Якщо наприклад значення X₁ виражає мінімальну величину витрат за даних умов господарювання, а Х₂ – максимальний прибуток, то Х₁₂ буде вказувати на необхідну суму витрат для досягнення максимального прибутку. За співвідношенням прибутку до витрат за будь-яким критерієм оптимізації (Х₁...Х_п) можна визначити рейтинг доцільних змін за рівнем рентабельності витрат.

Абсолютний рівень оптимізації X (max/min)		Критерії оптимізації X (max/min)
		X1	X2	X3	…	Xп-1	Xп
	X1	X1 max/min	X12	X13	…	X1, п-1	X1, п
	X2	X21	X2 max/min	X23	…	X2, п-1	X2, п
	X3	X31	X32	X3 max/min	…	X3, п-1
	…	…	…		…	…	…
	Xп-1				…	X п-1 max/min
	Xп				…		Xп max/min

Рис. 2.2. Матриця результатів багатокритеріальної оптимізації

Вибір методів оптимізації (математичного програмування та ін.) визначатиметься конкретною метою оптимізації і наявними інформаційними ресурсами. Зауважимо, що для оптимізації слід досягти абсолютної коректності зв'язків, що у реальних умовах, особливо слабо структурованих систем, досягти неможливо. Підвищення рівня структуризації моделей факторного економічного аналізу часто приводить до ситуації коли для оптимальних розв'язків немає необхідних методів. Тому їх доцільно ширше використовувати на етапі кількісної діагностики добре структурованих елементів складних економічних систем. Заради застосування методів оптимізації не слід спрощувати реальну структурно-функціональну модель досліджуваного об'єкту. Ці методи забезпечують вибір найкращого варіанту не в абсолютному розумінні, а у відношенні до чітко зафіксованих умовами задачі множини допустимих варіантів і критерію порівняння. Частіше всього не всі реальні фактори можна вкласти в рамки строго математичної задачі і виникає потреба якісного доопрацювання отриманого рішення. Слід зауважити, що концепція оптимальності є значно ширшою від поняття математичного оптимуму, а тому оцінка коректності економіко-математичної моделі є відносною.

Можливості моделювання систем факторного економічного аналізу слід розглядати у взаємозв'язку із розробкою програмного забезпечення реалізації сучасних інформаційних технологій. З одного боку, розвиток моделювання ставить нові вимоги до створення програмних продуктів за атрибутами функціональності, надійності, зручності, супроводжуваності, економічності та інших.

Найбільш ефективним є розробка (використання) програм розв'язку модулів аналітичної задачі. Досвід показує, що набір програм з 20-25 аналітичних модулів дозволяє забезпечити розв'язок будь-якої аналітичної задачі. За визнаною методикою розв'язку аналітичних задач можна формувати пакет прикладних програм факторного економічного налізу. Слід враховувати, що у цьому пакеті можуть бути програми розв'язку стандартизованих аналітичних задач (відповідно до стандартів аналізу чи аудиту). Для розв'язку ситуативних (нестандартних) задач, що обумовлюються запитами користувачів у певних час і за певних умов формуються спеціальні програми обробки інформації з використання локальних програм розв'язку аналітичних модулів.

Разом з тим ефективність створених програмних продуктів та їх якісні параметри можуть суттєво впливати на застосування нових інформаційних технологій факторного економічного аналізу. Цьому у найбільшій мірі сприятимуть і маневреність програм, їх економічність і простота обслуговування та інші. Саме цим досягається методологічна складова інформаційних технологій факторного економічного налізу.