2.2.2. Види факторних систем та їх характеристики

Економічний аналіз – це насамперед факторний аналіз, який передба­чає перехід від результатного параметра до його кінцевої факторної систе­ми і навпаки, розкриття повного набору корельованих факторів та їх кількісне й якісне вимірювання. При прямому факторному аналізі виявляються окремі фактори впливу на результативний параметр, визначають форму функціонального зв’язку та ступінь впливу факторів. У випадку прямого детермінованого фактор­ного аналізу вихідні дані для аналізу подають у формі конкретних значень, а результати отримують точні й однозначні. При прямому стохастичному факторному аналізі вихідні дані подають вибіркою, а результати отримують з певною ймовірністю. Розвиток задач стохастичного факторного аналізу вимагає вибору достатньо корельованих факторів, добору виду регресії, яка б найкраще відображала зв’язок досліджуваного параметра з набором факторів, та визначення методу вимірювання зв’язку.

В економічному аналізі виникають задачі інтеграції багатьох економічних характеристик в єдине ціле, тобто потрібно побудувати функцію, яка містить основні якості всіх параметрів-аргументів, тобто виникають задачі, обернені до задач прямого факторного аналізу. Ці задачі також можуть бути детер­мі­но­ваними та стохастичними, наприклад, задача комплексної оцінки результатів господарської діяльності, задача аналізу економічної ефективності інновацій тощо.

З метою дослідження причинно-наслідкових зв’язків проводять логіко-інформаційне моделювання економічних явищ і процесів. Це дає змогу отримати чітке уявлення про досліджуваний об’єкт, кількісно описати, дати якісну характеристику його внутрішньої структури та зовнішніх зв’язків. .

Моделювання факторних систем ґрунтується на основних критеріях виді­лення факторів як елементів цих систем: причинності, достатньої специфіки, самостійності існування, облікової можливості. Для формалізації аналітичної моделі вони повинні мати кількісне вираження.

При моделюванні детермінованих функціональних зв’язків в економічному аналізі виділяють такі види моделей:

1) Адитивні моделі, які можна виразити алгоритмом

y = f (х₁,х₂,х_3,...х_n) = х₁ + х₂ + х₃ + ... + х_n,.

Прикладами таких моделей є зведені витрати на виробництво за сумою елементів цих витрат, баланс продажу продукції, баланс робочого часу робітника.

2) Мультиплікативні моделі, які виражаються алгоритмом

y = f (х₁,х₂,х_3,...х_n) = х₁ ^. х₂ ^. х₃ ^. ... ^. х_n .

Прикладами таких моделей є залежність випуску продукції від кількості працівників і продуктивності їх праці, обсягу продажів від кількості проданої продукції і її ціни, обсягу незавершеного виробництва від одноразових витрат, тривалості виробничого циклу та коефіцієнта наростання витрат.

3) Кратні моделі, які виражають алгоритмами:

Прикладами кратних моделей є алгоритм функціональної залежності рента­­бель­ності виробничих засобів, віддача основних засобів, матеріаломісткість, оборот­ність капіталу. Кратні моделі можна подавати як мультиплікативні:

4) Змішані моделі, які можуть мати алгоритм:

Прикладами змішаних моделей є функціональна залежність продажу продукції від обсягу продаж, асортименту продукції та її ціни; залежність прибутку від продажу продукції до обсягу, асортименту, собівартості та ціни її продажу тощо.

При моделюванні детермінованих факторних систем може забезпечуватись:

а) подовження факторної системи, коли сукупність часткових факторів впливу збільшується, Наприклад, якщо

, а то

б) розширення факторної системи, коли у факторну систему вводять її проміжні функціональні зв’язки. Наприклад, якщо

,

то можна модифікувати на

в) скорочення факторної системи, коли досягається необхідний ступінь агрегування параметрів функціонального зв’язку. Наприклад, якщо

то .

Побудова детермінованих факторних систем дає змогу оціню­ва­ти кількісний вплив кожного фактора за динамікою зміни узагальнювальних параметрів. Однак детерміноване моделювання обмежене довжиною факторного поля прямих зв’язків.

Стохастичний аналіз спрямований на дослідження непрямих зв’язків, які не можуть бути описані моделями прямого детермінованого зв’язку. Він висту­пає як інструмент поглиблення детермінованого аналізу.

Стохастичне моделювання факторних систем ґрунтується на узагальненні закономірностей коливання значень економічних параметрів та факторів, які впливають на них, тобто на кількісному вимірюванні ймовірності повторення параметрів того самого явища у різних умовах якісно однорідного середовища. Головна мета стохастичного моделювання факторних систем – вибір достатньо корельованих факторів і кількісного вимірювання ймовірності функціонального зв’язку. За теоретичним узагальненням моделі стохастичного зв’язку визначають методи розв’язання вище перелічених задач.

Сукупність методів, прийомів і окремих способів, які визначають алгоритм розв’язку аналітичної задачі чи їх комплексу, називають методикою економічного аналізу. Визначення методики аналізу склад­ний науково-пізнавальний процес, який називають методологією еконо­міч­ного аналізу.