Непряме оподаткування підприємств. Податок на додану вартість

ПДВ – це податок, що стягується з покупців у вигляді надбавки до цін на товари, роботи, послуги, які їм продаються, на кожному етапі їх виробництва і продажу.

ПДВ є одним із різновидів акцизів. Порядок розрахунку та сплати ПДВ В Україні регламентується ЗУ „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. зі змінами і доповненнями, що внесені до нього відповідно до чинного законодавства України.

Платниками податку на додану вартість є всі юридичні і фізичні особи, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України, незалежно від форм власності та господарювання.

Об’єктом оподаткування ПДВ є:

- продаж товарів, робіт, послуг на митній території України, в тому числі з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця;

- ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт, послуг, які надають нерезиденти, для їх використання чи споживання в межах України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки;

- вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами України.

Розрахунок бази оподаткування по операціях з продажу товарів, робіт, послуг здійснюється в такий спосіб:

• при продажу товарів, робіт, послуг база оподаткування виходячи з їх договірної вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами з урахуванням акцизного збору, ввізного мита та інших обов’язкових платежів без ПДВ;

• при продажу товарів без оплати (із частковою оплатою), здійснені натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, передачі товарів у межах балансу підприємства для невиробничого використання (витрати, які не належать до валових і не підлягають амортизації) чи суб’єкта підприємницької діяльності (неплатника ПДВ) база оподаткування дорівнює фактичній ціні операції, але не менша за звичайну;

• при ввезенні товарів на митну території України базою оподаткування є договірна вартість цих товарів, але не менша за митну вартість, зазначену у ввізній митній декларації. Митна вартість – це ціна товару, витрати на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, комісійних, агентських та інших винагород, плата за використання об’єктів інтелектуальної власності. Обов’язкові платежі – це ввізне мито, акцизний збір, інші податки та збори (за винятком ПДВ);

• при виготовленні готової продукції в Україні з давальницької сировини нерезидента та у разі її продажу на митній території України базою оподаткування є договірна вартість такої продукції з урахуванням АЗ, ввізного мита, інших податків і зборів, що визначають аналогічно операціям з продажу товарів. При цьому ПДВ до бюджету сплачує покупець, а відповідальність за сплату несе вітчизняний переробник продукції;

• при продажу товарів під забезпечення боргових зобов’язань покупця, що надають такому підприємству у формі простого чи переказного векселя, базою оподаткування є договірна ціна без урахування дисконтів (знижок);

• при ліквідації основних фондів за самостійним рішенням платника податку або при безоплатній передачі основних фондів особі, не зареєстрованій як платник податку, базою оподаткування даних операцій є звичайна ціна, а для основних фондів першої групи – звичайна ціна, але не менша від їх балансової вартості. Це правило не поширюється на випадок вимушеної ліквідації.

До об’єктів оподаткування ПДВ для розрахунку цього податку застосовують дві ставки:

• нульова;

• 20%.