Пряме оподаткування підприємств

Прямі податки – це податки, які встановлюються безпосередньо на доходи і майно платників, і сплачуються ними з власних надходжень грошових коштів.

Види прямих податків, їх платники, розмір та порядок стягнення встановлюються в законодавчому порядку.

Наразі в Україні встановлені такі види прямих податків:

• податок на прибуток підприємств;

• податок на доходи фізичних осіб;

• плата за землю;

• податок з власників транспортних засобів;

• плата за воду;

• фіксований та єдиний податок тощо.

Оподаткування прибутку підприємств.

Основним видом прямих податків, що сплачуються господарюючими суб’єктами до бюджету, є податок на прибуток.

• Згідно з Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. зі змінами та доповненнями, внесені Законом України від 24.12.2002 р. № 349-ІV, податок на прибуток сплачують суб’єкти підприємницької діяльності й інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку.

Об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат і амортизаційних відрахувань.

Валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами без сум акцизного збору, податку на додану вартість і інших надходжень, що не є доходом платника податку.

Валові витрати виробництва і обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які купуються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Оподаткований прибуток зменшується на суму амортизаційних відрахувань.

Згідно Закону про оподаткування прибутку основні засоби поділяють на 4 групи. Сума амортизаційних відрахувань визначається щоквартально множенням встановленого розміру відрахувань по групам основних фондів на їх балансову вартість на початок розрахункового кварталу. По групам основних фондів встановлені такі норми амортизації в розрахунку на квартал:

група 1 – 2%;

група 2 – 10%;

група 3 – 6%;

група 4 – 15%.

Платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують норм наведених вище. Таке рішення приймається до початку звітного року і не може бути змінене протягом року, доводиться до відома податкового органу з поданням декларації за перший квартал звітного податкового року.

Балансова вартість груп основних фондів на початок розрахункового кварталу визначається в такому порядку:

до балансової вартості групи основних фондів (окремого об’єкта) на початок кварталу, що передує розрахунковому, добавляється сума витрат, вкладена в придбання основних фондів, на проведення капітального ремонту, реконструкцію, модернізацію та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації впродовж кварталу, що передує розрахунковому і віднімається вартість вилучених з експлуатації основних фондів (окремого об’єкта) впродовж кварталу, що передує звітному, а також віднімається сума амортизації, нарахованої в попередньому періоді.

Сума податку з оподаткованого прибутку розраховується множенням встановленої базової ставки оподаткування (25%) на суму оподатковуваного прибутку.

Розрахунок оподаткованої суми прибутку, нарахованої суми податку на прибуток, податкового зобов’язання і суми податку, що належить сплаті в бюджет виконується в декларації про податок на прибуток підприємства.

Декларація складається щоквартально і за результатами роботи підприємства за рік. При цьому за квартал, півроку, 9 місяців складається скорочена декларація, за результатами року – повна.

Складена декларація подається податковому органу за місцем реєстрації платника податку впродовж 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного періоду.

Нарахована сума податку, що належить сплаті, вноситься до бюджету в 10-денний термін після кінцевого терміну, встановленого для подання декларації.

За правильність обчислення та своєчасну сплату податку на прибуток відповідальність несе його платник.