Оподаткування підприємств Сутність податкової системи України

Податки – особлива сфера виробничих відносин, своєрідна не лише економічна, але й фінансова категорія, а також найважливіший економічний важіль, що регулює взаємини юридичних і фізичних осіб з державою в умовах ринку.

Сутність податків (платежів) як економічної, фінансової категорії полягає в тому, що вони є обов’язковими внесками до бюджету відповідного рівня чи до державних цільових фондів, які здійснюють платники в порядку і на умовах, зазначених у відповідних законодавчих актах України про оподаткування. Виникнення і існування податків і платежів пов’язано з виникненням і функціонуванням держави. Держава без податків на може існувати, тому податки є вихідною категорією, що відображає істотні риси і властивості загальнодержавних фінансів. Податки і платежі, що внесені платниками до бюджету, стають власністю держави і є матеріальною базою фінансового забезпечення виконання нею соціально-економічних і військово-політичних обов’язків.

За економічним змістом податки – це фінансові відносини між державою і платниками податків щодо створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, які необхідні державі для виконання своїх функцій.

Платежі, що сплачуються державі юридичними і фізичними особами, бувають трьох видів: податок, відрахування, плата.

В сучасних умовах податки виконують дві основні функції: фіскальну і регулюючу.

Сукупність діючих в державі податків і податкових платежів являє собою податкову систему. Сукупність форм і методів стягнення частини доходу юридичних і фізичних осіб до доходу бюджету являє собою систему оподаткування.

Податкова система кожної країни повинна будуватись відповідно до її соціально-економічного стану. І для того щоб ця система давала позитивні результати, потрібне її наукове обґрунтування, що включає системність, встановлення визначальної основи системи оподаткування, а також формування правової бази і вихідних принципів.

Існуюча система податків і податкових платежів має свою класифікацію, в основу якої покладені такі ознаки:

• форма оподаткування;

• економічний зміст об’єкта оподаткування;

• рівень державних структур, які встановлюють податки;

• напрям використання.

Кожний вид податку повинен мати відповідне джерело його сплати.

Джерела сплати податків і податкових платежів – це дохід їх платника, з якого сплачуються відповідні податки і платежі. Джерело може бути безпосередньо пов’язане з об’єктом оподаткування (наприклад, коли оподатковується сам прибуток, то об’єкт оподаткування і джерело збігаються), а може й не мати відношення до об’єкта оподаткування (наприклад, транспортний податок нараховується з обсягу циліндра двигуна автомобіля, а сплачується з доходу).

На сьогодні розрізняють чотири видів доходів: рента, процент, заробітна плата, підприємницький дохід.

Рента – це доход господарюючих суб’єктів. Отримання якого обумовлено чинниками, що не залежать від їх діяльності. Цей дохід приносить, як правило, такий чинник виробництва, як земля, що включає всі її природні ресурси (ліси, водні ресурси, родовища корисних копалин та ін.)

Процент – це дохід на вкладений капітал або інвестовані ресурси. Цей дохід можуть отримувати і фізичні так і юридичні особи. Цей дохід може бути джерелом сплати як прямих так і непрямих податків.

Заробітна плата - дохід, який сплачується працівникам за використання їх праці. Цей дохід також може бути джерелом сплати як прямих так і непрямих податків.

Підприємницький дохід – це дохід отриманий в результаті підприємницької діяльності, він є джерелом сплати прямих податків підприємців.