Глава 36 Право інтелектуальної власності на літературний, художній та іншій твір (авторське право)

Стаття 433. Об'єкти авторського права

/. Об єктами авторського права є твори, а саме: 1) літературні та художні твори, зокрема: романи, поеми, статті та інші письмові твори; лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

720

драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори;

музичні твори (з текстом або без тексту);

аудіовізуальні твори;

твори живопису, архітектури, скульптури та графіки;

фотографічні твори;

твори ужиткового мистецтва;

ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки;

переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або ху­дожніх творів;

збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

2. комп'ютерні програми;

3. компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуван­ням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

4. інші твори.

2. Твори є об єктами авторського права без виконання будь-яких формаль­ностей щодо них та незалежно від їх завершеності, призначення, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження.

3. Авторське право не поширюється на ідеї, процеси, методи діяльності або математичні концепції як такі.

4. Комп ютерні програми охороняються як літературні твори.

5. Компіляції даних (бази даних) або іншого матеріалу охороняються як такі. Ця охорона не поширюється на дані або матеріал як такі та не зачіпає авторське право на дані або матеріал, що є складовими компіляції.

1. Твір, безперечно, є результатом інтелектуальної, творчої діяльності. За­ гальновідомо, що твір — це сукупність ідей, думок, міркувань, образів, наукових положень, оцінок, висновків, пропозицій тощо, які виникли у процесі творчої діяльності автора і знайшли своє відображення у певній об'єктивній формі.

Об'єктом правової охорони твір стає лише за умови, якщо він відповідає ви­могам чинного законодавства. Такими вимогами є: 1) твір має бути оригіналь­ним, тобто таким, який ще не відомий суспільству; він не може бути повторен­ням уже відомого; 2) твір повинен бути виражений в об'єктивній (оречевленій) формі, яка дозволяє його сприйняття та відтворення іншими особами.

2. Для визнання твору об'єктом права інтелектуальної власності не мають значення його сутність, наукова, літературна та художня цінність, мета, жанр та обсяг. Твори можуть стосуватися найрізноманітнішого спектра проблем освіти, науки, різних видів літератури, мистецтва, реклами, пропаганди, розваг тощо. Проте правовій охороні підлягає тільки форма вираження твору. Правова охо­ рона не поширюється на його зміст (одна і та сама подія може бути викладена у формі прози, знайти вираз у поемі, картині тощо).

Проте суб'єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського пра­ва) на оприлюднений чи неоприлюднений твір, факту і дати його опублікуван­ня чи договорів, які стосуються його права на твір, у будь-який час протягом

721

строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.

Державна реєстрація авторського права і договорів, що стосуються права ав­тора на твір, здійснюється Державним департаментом інтелектуальної власності, що діє у складі Міністерства освіти і науки України (далі — Установа), відповід­но до затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку. Установа складає і періодично видає каталоги усіх державних реєстрацій. Проте реєстрація — це право автора, але не обов'язок.

3. Законодавець не розкриває творчих ознак твору. Прийнято вважати твор­чістю інтелектуальну діяльність, яка породжує нові поняття, образи і форми їх втілення. Вони відрізняються неповторністю, оригінальністю і унікальністю. Об'єктивна форма втілення твору дає можливість відтворювати і тиражувати його у будь-якій кількості.

4. Раніше у законодавстві було прийнято поділяти усі твори на три групи: твори науки, літератури і мистецтва. Новий ЦК відмовився від цього поділу і визначив лише літературні і художні твори, виходячи з того, що наукові твори можуть бути виражені в літературній формі. Між тим група наукових творів, звичайно, існує — це монографії, підручники, навчальні посібники, наукові статті, навчально-методична література, науково-популярні видання тощо

До літературних художніх творів, в свою чергу, відносяться: романи, повісті, поеми, вірші, казки тощо. За загальним правилом літературними прийнято вва­жати твори, виражені у письмовій формі. До них також належать листи, щоден­ники, особисті записи автора. Проте ЦК та інші закони припускають можливість вираження літературних творів (як наукових, так і художніх) і в усній формі — лекції, виступи, промови, проповіді, не записана музика та інші усні способи оприлюднення зазначених творів.

5. До письмових літературних і художніх творів слід віднести драматичні та музично-драматичні твори. Окрему групу об'єктів авторського права складають музичні твори з текстом і без тексту. Стаття 433 ЦК не містить визначення му­ зичних творів, як і інших об'єктів авторського права. Музичним прийнято вва­ жати твір, у якому художні образи втілюються за допомогою звуків. Звертає ува­ гу, що ЦК, а також Закон України «Про авторське право і суміжні права» не наводять переліку музичних творів, що охороняються авторським правом. Му­ зичні твори з текстом — це пісня тощо; без тексту — це увертюра, кантата тощо.

Правовий режим охорони поширюється і на твори, у яких драматургія по­в'язується з вокалом, інструментальною музикою та хореографією, наприклад, опера, балет, оперета, мюзикли, симфонії, ораторії, кантати, сюїти, увертюри, фантазії тощо.

До цієї групи об'єктів авторського права можна віднести і твори танцюваль­ного мистецтва, пантоміму (вид сценічного мистецтва, у якому основними засо­бами створення художнього образу є пластика, жест, міміка, рухи виконавця). До інших сценічних творів слід віднести спектаклі, вистави та інші твори, які виконуються на сцені.

6. Аудіовізуальні твори охоплюють широке коло однорідних творів, у яких рух поєднується із звуком. Вони сприймаються слухом і зором. До них відно­ сяться: кіно-, теле- і відеотвори незалежно від жанру та призначення (художні,

722

документальні, науково-популярні, навчальні, мультиплікаційні фільми), обся­гу (повнометражні, короткометражні, багатосерійні тощо), виконання (звукові, німі, чорно-білі, кольорові, широкоекранні тощо), слайд-фільми, діафільми, інші кіно- і телетвори. Практично усі аудіовізуальні твори являють собою органічне поєднання різних жанрів мистецтва в одному цілому. Авторами аудіовізуально­го твору є: режисер-постановник; автор сценарію і (або) текстів діалогів; автор спеціально створеного для аудіовізуального твору музичного твору з текстом або без нього; художник-постановник; оператор-постановник. Одна і та сама фізична особа може суміщати дві або більше із наведених функцій.

7. Велику групу об'єктів авторського права складають твори образотворчого мистецтва, яке охоплює живопис, скульптуру, графіку, архітектуру, а також твори ужиткового мистецтва. Особливістю зазначених творів є їх нерозривний зв'я­ зок з матеріальним носієм, на якому вони зафіксовані. У більшості випадків твори образотворчого мистецтва існують в єдиному примірнику. Тому важливо роз­ різняти право власності на картину, скульптуру чи графічний твір як на річ і авторське право на сам твір, втілений в цю річ.

На практиці бувають випадки, коли твори образотворчого мистецтва можуть відтворюватися в їх копіях. Виникає питання: чи є копія твору образотворчого мистецтва самостійним об'єктом авторського права? Законодавство не дає відповіді на нього. Більшість дослідників-цивілістів схильні вважати, що копія може бути самостійним об'єктом авторського права.

До творів образотворчого мистецтва належать фотографічні твори. Цим по­няттям охоплюються також твори, виконані способами, подібними до фотографії, у тому числі і голографія, тобто об'ємне відтворення будь-якого об'єкта. Фото­графічні твори і твори, одержані способом, аналогічним фотографії, визнаються об'єктами охорони авторським правом без будь-яких застережень.

8. Твори ужиткового мистецтва — це художні твори, створені як ручним, так і промисловим способом. Цей вид мистецтва прийнято поділяти на два види. Перший вид — різного роду прикраси, речі побуту тощо; другий — меблі, одяг, посуд тощо. Основними ознаками таких творів є їх утилітарне призначення і художнє виконання. Вони характеризуються як художні вироби, які не тільки задовольняють практичні потреби особи, але й прикрашають її середовище. До зазначених творів відносяться вироби культурно-побутового призначення — ювелірні, галантерейні, металеві вироби, іграшки, значки, сувеніри, литво, ви­ роби із шкіри, кісток, пластмаси, вишивки, різьблення тощо.

Деякі фахівці до творів ужиткового мистецтва відносять твори дизайну. Проте ЦК України не розглядає їх як об'єкти, що охороняються авторським правом.

9. Цивільний кодекс України до об'єктів авторського права відносить ілюст­ рації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки. Це широке коло об'єктів, досить різноманітних за своєю формою і змістом.

Особливості правового режиму картографічних творів визначаються тим, що переважна більшість з них створюється на замовлення органів виконавчої вла­ди і включається до державних, територіальних і відомчих картографо-геоде-зичних фондів. Вони можуть використовуватися іншими особами відповідно до Положення про ці фонди та чинного законодавства.

723

10. Поняттям «твори архітектури» охоплюються твори містобудування та садово-паркового мистецтва. Зазначені твори також мають подвійне призначен­ ня: вони задовольняють певні потреби людей і водночас розглядаються як ху­ дожні твори. Правовій охороні піддається саме ця художня сторона. Наприклад, об'єктом авторського права визнається не весь проект з усіма його технічними і організаційними рішеннями в натурі, а лише його архітектурна частина.

До зазначених об'єктів відносяться також твори архітектурної графіки і пла­стики: ескізи, фасади, перспективи, проекти забудови, розміри, плани озеленен­ня, моделі, макети тощо. Проте основними об'єктами авторського права є твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва у вигляді будинків, споруд, кварталів забудови, садів, парків тощо.

11. Окрему групу об'єктів авторського права складають переклади, адаптації, аранжування та ІНШІ переробки літературних або художніх творів. Переклад будь-якого твору з однієї мови на іншу визнається самостійним об'єктом авторсь­ кого права і самостійним видом літературного твору. Переклад — це творчий процес, засобами якого відтворюється твір, що перекладається. Проте можливі переклади, які не носять творчого характеру. У такому разі вони не визнаються об'єктами авторського права (наприклад, дослівний переклад без належної нау­ кової і літературної обробки, так звані підрядкові переклади). Не визнаються об'єктами авторського права переклади офіційних документів, тому що вони та­ кож носять офіційний характер.

Аранжування, оркестровка, варіації зазвичай визнаються самостійними об'єк­тами авторського права. Аранжування — це творча переробка музичного твору, написаного для певних голосів, інструментів чи ансамблів, для виконання інши­ми голосами, інструментами. Наприклад, переробка оркестрового твору для ви­конання на фортепіано. Різновидом аранжування (найбільш складним) є оркест­ровка, тобто творча переробка музичного твору, написаного для одного музич­ного інструмента, для виконання оркестром. Варіація як об'єкт авторського права — це така переробка музичного твору, яка відтворює повтор основної музичної теми оригінального твору у різних варіантах.

12. Збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складо­ вих частин є результатом інтелектуальної діяльності також набувають правової охорони. Під це поняття підпадають збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші укладені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові части­ ни. Сутність творчої діяльності при упорядкуванні таких збірників полягає в тому, що упорядник збірника самостійно відбирає матеріал, систематизує його за своєю оригінальною схемою і піддає відповідній обробці (наприклад, адаптує стародавній текст до сучасних вимог, супроводжує його своїм коментарем, по­ силаннями, предметним чи іменним покажчиком).

Якщо до збірника включаються твори, які не являються об'єктами авторсь­кого права (збірник нормативних актів, фольклорних творів або творів, строк охорони яких сплинув), то авторське право упорядника (укладача) виникає за умови самостійного відбору і систематизації включеного до збірника матеріалу

724

або його самостійної обробки. При включенні до збірника творів, які є об'єкта­ми охорони авторського права, необхідною умовою виникнення авторського права упорядника (укладача) є непорушність авторських прав авторів, твори яких увійшли до збірника.

13. Комп'ютерні програми охороняються, як літературні твори. Стаття 433 ЦК визнає комп'ютерні програми об'єктами авторського права, але за правовим режимом охорони прирівнює їх до літературних творів. В умовах ринкової еко­ номіки комп'ютерні програми (програми для ЕОМ) набули значення товарної продукції, яка поєднує у собі результати інтелектуальної творчості та технічної праці високого рівня складності.

Комп'ютерна програма як об'єкт авторського права являє собою сукупність даних і команд, призначених для функціонування ЕОМ та інших комп'ютерних приладів з метою отримання певного результату, включаючи підготовчі матері­али, одержані у процесі розробки комп'ютерної програми, а також породжувані нею аудіовізуальні відображення.

Правова охорона поширюється на всі види комп'ютерних програм, у тому числі на операційні системи і програмні комплекси, які можуть відтворюватись будь-якою мовою і в будь-якій формі, включаючи вихідний текст і об'єктний код. Проте поза охороною залишаються ідеї і принципи, які закладені в основу програм, у тому числі ідеї і принципи організації інтерфейсу і алгоритму, а та­кож мова програмування.

14. Цивільний кодекс України надає правову охорону компіляціям даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності. Під поняттям «компіляція даних (база даних)» розуміють об'єктивну форму подання і організації певної інформації (статей, розрахунків тощо), систематизованої таким чином, щоб можна було здійснити її пошук і обробку за допомогою комп'ютера. Результат творчої діяль­ ності тут полягає у підборі і організації даних незалежно від того, чи визнаються вони об'єктами авторського права.

Компіляції даних (бази даних) або іншого матеріалу охороняються як такі. Ця охорона не поширюється на дані або матеріал як такі та не зачіпає авторське право на дані або матеріал, що є складовими компіляції.

Стаття 434. Твори, які не є об'єктами авторського права 1. Не є об єктами авторського права:

1. акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування (за­кони, укази, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади;

2. державні символи України, грошові знаки, емблеми тощо, затверджені органами державної влади:

3. повідомлення про новини дня або інші факти, що мають характер звичай­ної прес-інформації;

1. інші твори, встановлені законом.

1. Об'єктами авторського права не визнаються передусім твори, у яких відсут­ня хоча б одна ознака, необхідна для визнання його твором науки, літератури і

725

мистецтва. Результати робіт, у яких немає творчого елемента та оригінальності і які не можуть бути виражені в об'єктивній (оречевленій) формі, придатній для сприйняття і відтворення, не визнаються об'єктами авторського права. Звичай­ні довідники, розклади рухів транспортних засобів, адресні книги тощо не отри­мують правову охорону.

Проте деякі твори, які хоча за своїми формальними ознаками і відповідають вимогам закону, все ж об'єктами охорони авторським правом також не визна­ються. До них відносяться твори фольклору (частівки, прислів'я, загадки, анек­доти, обрядові співи, танці), твори народних художніх промислів, народні кос­тюми, традиційна архітектура тощо.

Не підлягають охороні авторським правом повідомлення про події та факти, що містять інформаційний характер (звичайна прес-інформація).

2. Не визнаються об'єктами авторського права твори, строк правової охоро­ни яких сплив. Автор чи інша особа, яка має авторське право, не можуть припи­нити на свій розсуд чинність авторського права на той чи інший об'єкт.

Не являються об'єктами авторського права офіційні документи, їх офіційні переклади, а також державні символи і знаки. До офіційних документів відно­сяться: закони, укази, постанови та інші нормативні акти, інструкції, вказівки, стандарти, методичні рекомендації, статути юридичних осіб тощо; судові рішен­ня, подання прокуратури, акти органів попереднього слідства, а також інші офі­ційні документи, видані державними установами у межах їх повноважень (зві­ти, довідки, патентні описи, позови тощо).

Державними символами визнаються прапори, герби, гімни, нагороди, гро­шові знаки. Зазначені об'єкти у своїй переважній більшості є результатами інте­лектуальної, творчої діяльності і їх автори відомі. Проте авторами зазначених об'єктів вони визнаються лише до моменту їх затвердження відповідними орга­нами, внаслідок чого вони одержують статус офіційного документа, знака чи символу. До цього моменту ці об'єкти визнаються об'єктами авторського права з усіма наслідками, що з цього випливають.

До кола об'єктів, що не охороняються авторським правом, закон може відне­сти й інші твори.

Стаття 435. Суб'єкти авторського права

/. Первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності до­казів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним спо­собом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

2. Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

і. За загальним правилом відповідно до ЦК України автором будь-якого тво­ру визнається той, хто його створив. Творцем може бути будь-яка фізична особа -громадянин України, іноземний громадянин або особа без громадянства. При цьому не має значення стать, національність, громадянство, вік і стан дієздат­ності автора. Авторське право виникає з того моменту, як тільки твір набуває об'єктивної форми, яку можуть сприймати інші особи.

726

/

Відповідно до ЦК суб'єкти авторського права поділяються на дві групи — первинних і похідних. До першої групи відносяться тільки творці, якими мо­жуть бути лише фізичні особи; до другої — інші фізичні і юридичні особи, до яких авторське право перейшло на підставі договору або чинного закону.

2. Особливою категорією авторів, саме творців, є неповнолітні та інші не­ дієздатні особи. Історія розвитку права інтелектуальної власності знає немало випадків, коли неповнолітні (в тому числі й малолітні) та інші недієздатні осо­ би створювали прекрасні об'єкти, які можуть охоронятися авторським правом. Такі особи мають право творити і бути суб'єктами авторського права, його носі­ ями. Відповідно до ст. 31 ЦК особи, які не досягли 14 років (малолітні), можуть здійснювати особисті немайнові права на твори науки, літератури і мистецтва, на об'єкти промислової власності або інші результати своєї творчої діяльності, що охороняються законом. Проте здійснювати свої майнові права інтелектуаль­ ної власності зазначені особи та інші недієздатні самостійно не можуть. За ма­ лолітніх та повністю недієздатних осіб авторські права здійснюють їх батьки або опікуни як їх законні представники. Вони укладають від імені малолітніх ав­ торів договори, виступають на захист їх прав у разі їх правопорушення тощо. Але зазначені особи не беруть на себе будь-яких обов'язків за цими договорами і не несуть відповідальності за їх виконання. Стороною в такому договорі є сам малолітній.

Громадяни, які в силу тих чи інших обставин обмежені у своїй дієздатності, здійснюють свої авторські права лише за згодою своїх піклувальників.

3. Неповнолітні, тобто особи віком від 14 до 18 років, здійснюють свої ав­торські права самостійно. Відповідно до ст. 32 ЦК такі неповнолітні особи само­стійно набувають авторських прав на результати літературної, художньої, нау­кової і технічної творчості, що охороняються законом.

4. Іншими суб'єктами авторського права (похідними) можуть бути будь-які фізичні і юридичні особи, у тому числі і держава Україна, до яких авторське пра­во переходить на підставі договору або закону.

Стаття 436. Співавторство