2. Опікун має право вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави.

3. Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного.

4. Опікун зобов 'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інте­ресів підопічного.

1. Стаття 67 ЦК визначає у загальному вигляді права та обов'язки опікунів. Форми та методи їх здійснення відрізняються залежно від того, над ким встанов­лено опіку. Опікун недієздатної фізичної особи зобов'язаний, в першу чергу, піклу­ватися про стан її здоров'я, забезпечувати її необхідними ліками та медичним дог­лядом, створювати належні побутові умови, захищати її інтереси і в той же час слідкувати за тим, щоб вона не порушувала права та інтереси інших громадян. У разі видужання або значного поліпшення стану здоров'я такої підопічної особи, опікун зобов'язаний порушити у суді справу про поновлення її цивільної дієздат­ності. Якщо суд постановить рішення про поновлення її цивільної дієздатності, то опіка після набрання рішенням законної сили припиняється (ч. З ст. 76 ЦК).

2. Опікуни малолітніх у цілому мають такі самі права та обов'язки як і їх батьки. Відмінність опікунських прав та обов'язків від батьківських полягає у тому, що вони дещо вужчі за обсягом і перебувають під суворим контролем органу опіки та піклування. Так, відповідно до ст. 246 СК орган опіки та піклування контролює умови утримання, виховання, навчання дитини, над якою встанов­лено опіку чи піклування. Права та обов'язки опікуна і піклувальника дитини визначені у ст. 249 СК. Основний обов'язок опікуна малолітньої особи — дбати

122

про її виховання, навчання та розвиток. За ст. 18 Конвенції ООН про права дити­ни від 20 листопада 1989 р. батьки, а у відповідних випадках — законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Предметом їх піклування є найвищі інтереси дитини. Українське законодавство не містить де­тальної регламентації змісту прав та обов'язків опікунів щодо виховання і розвит­ку дитини, а лише вказує на те, що вони мають право самостійно визначати не­обхідні способи виховання дитини з урахуванням її думки та рекомендацій орга­ну опіки та піклування (ч. 1 ст. 249 СК). Виховання повинно бути спрямоване на розвиток її особистості, повагу до прав і свобод людини як громадянина, вивчен­ня мови, національних історичних традицій і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві, зазначається у ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 24 квітня 2001 р.

3. Як правило, опікун повинен проживати разом з підопічним. Місцем про­ живання підопічної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її опіку­ на або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає (ч. 4 ст. 29 ЦК). За загальним правилом, місцем прожи­ вання фізичної особи у віці від 10 до 14 років, над якою встановлено опіку, є місце проживання її опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи зак­ ладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Проте за згодою опікуна та дити­ ни, над якою встановлено опіку, може бути визначено інше місце проживання дитини. У разі спору місце проживання підопічної малолітньої дитини визна­ чається органом опіки та піклування або судом (ч. З ст. 29 ЦК).

Про будь-яку зміну місця проживання опікуни мають повідомляти органи опіки та піклування. Відповідно до ст. 71 ЖК УРСР 1983 р. у випадку влашту­вання дитини на виховання до опікуна чи піклувальника жиле приміщення збе­рігається за нею протягом усього часу її перебування в опікуна чи піклувальни­ка, якщо в будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї. Якщо з будинку, квартири (їх частини) вибула дитина і членів її сім'ї не залишилося, це житло може бути передано за договором оренди іншому грома­дянину до закінчення строку перебування дитини у дитячому закладі або до до­сягнення нею повноліття і повернення від опікуна чи піклувальника, в окремих випадках — до закінчення навчання у загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, а також у професійно-технічних чи вищих навчальних закладах або до закінчення строку служби у Збройних Силах Украї­ни та інших військових формуваннях.

4. Опікун зобов'язаний дбати про підопічну особу і забезпечити її належним доглядом. Опікун відповідає за поведінку підопічної особи. Особливості відшко­ дування шкоди, завданої малолітньою особою, визначено у ст. 1178 ЦК, а шко­ ди, завданої недієздатною фізичною особою, — у ст. 1184 ЦК.

5. Обов'язок опікуна — піклуватися про утримання підопічної особи. Він не повинен утримувати її за рахунок власних коштів. Між підопічним та опікуном за загальним правилом не існує аліментних зобов'язань. Утримання опікуном підопічної особи здійснюється за рахунок різноманітних виплат: належних їй пенсій, допомог, аліментів, відшкодування у зв'язку із втратою годувальника,

123

інших поточних надходжень або доходів від належного їй майна тощо. Опікун повинен витрачати ці кошти розумно. Якщо цих сум недостатньо для покриття усіх необхідних витрат, то вони можуть бути відшкодовані з відома органів опі­ки та піклування з іншого майна, яке належить підопічній особі. Якщо опікуном призначена особа, яка згідно із сімейним законодавством України є аліменто-зобов'язаною (баба, дід, рідні сестри та брати, мачуха, вітчим, особа, в сім'ї якої дитина виховувалася), то вона повинна утримувати підопічну особу відповідно до статей 265, 267, 268, 269 СК. Обов'язки з опіки та піклування щодо дитини виконуються опікуном безоплатно (ч. 5 ст. 249 СК). Однак ст. 73 ЦК передбачає правило про оплатність виконання послуг та обов'язків опікуна.

6. Діти, які перебувають під опікою чи піклуванням, не втрачають право спілкуватися зі своїми батьками та іншими родичами, за винятком випадків, коли батьки позбавлені батьківських прав. Опікун (піклувальник) не має права пере- п шкоджати спілкуванню дитини з її батьками та іншими родичами, за винятком к випадків, коли таке спілкування суперечить інтересам дитини (ч. З ст. 249 СК). в

7. Опікуни мають не лише обов'язки по відношенню до підопічного, але й права. Так, згідно із ч. 2 ст. 67 ЦК та ч. 2 ст. 249 СК опікун має право вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави. На захист свого права опікун чи піклувальник можуть подати до суду позов. Опіку­ну може бути відмовлено у позові лише у таких випадках: якщо суд встановить, що умови та оточення в сім'ї опікуна перешкоджають нормальному вихованню дитини, якщо опікун погано ставиться до підопічної дитини, не доглядає за нею, не виконує інші передбачені законодавством опікунські обов'язки; якщо повер­нення до нього підопічної дитини не відповідає її інтересам. За таких обставин опікун у встановленому законом порядку (ч. З ст. 75 ЦК; ст. 251 СК) повинен бути звільнений від своїх повноважень, а у випадках, передбачених статтями 166, 167 КК, — притягнутий до кримінальної відповідальності.

8. Опікуни є законними представниками своїх підопічних. Вони вчинюють правочини від імені та в інтересах підопічних і вживають заходів щодо захисту їх цивільних прав та інтересів. Для захисту цивільних прав підопічної особи опі­кун може звертатися до усіх установ, у т.ч. і до суду. Як показує практика, найча­стіше опікуни здійснюють захист прав та інтересів підопічних у таких категорі­ях цивільних справ: у справах про відшкодування майнової шкоди, завданої підо­пічним, у справах, які випливають із шлюбно-сімейних відносин (зокрема, у спорах про право на виховання дітей і про відібрання дітей без позбавлення бать­ківських прав у осіб, які за рішенням суду визнані недієздатними).

Велику увагу опікуни та піклувальники мають приділяти захисту житлових прав підопічних. Це пов'язано з тим, що порушення житлових прав осіб, над яки­ми встановлюється опіка, не лише зачіпає сферу їхніх найважливіших майно­вих інтересів, але й може негативно вплинути на їхній психічний стан внаслідок створення несприятливих побутових умов. Іноді ці особи під впливом загост­рення психічного захворювання або в силу недоліків розумового розвитку вчи­няють явно невигідний для них обмін житлової площі. Встановивши факт тако­го обміну, опікун звертається до суду з позовом про застосування наслідків нікчемного правочину на підставі ст. 226 ЦК.

124

Стаття 68. Правочини, які не може вчиняти опікун

/. Опікун, його дружина, чоловік та близькі родичі (батьки, діти, брати, сес­три) не можуть укладати з підопічним договорів, крім передання майна підопіч­ному у власність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички.

2. Опікун не може здійснювати дарування від імені підопічного, а також зо­бов'язуватися від його імені порукою.

З метою виключення можливих зловживань з боку опікунів ст. 68 ЦК забо­роняє їм укладати з підопічною особою правочини, у яких вони або їхні близькі родичі можуть бути зацікавлені особисто. Такі правочини є нікчемними (статті 203, 215 ЦК). Мова йде про правочини, у яких, з однієї сторони, виступає підо­пічна особа, а з іншої, — опікун, його дружина, чоловік, близькі родичі. До близь­ких родичів відносяться батьки, діти, брати і сестри. Закон передбачає лише один виняток із цього правила: можливість безоплатних правочинів, які вчиняються на користь підопічної особи (передача їй майна у власність за договором дару­вання або у безоплатне користування за договором позички).

Стаття 69. Права та обов язки піклувальника

/. Піклувальник над неповнолітньою особою зобов'язаний дбати про створен­ня для не)'необхідних побутових умов, про її виховання, навчання та розвиток.

Піклувальник над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, зобов'язаний дбати про її лікування, створення необхідних побутових умов.

2. Піклувальник дає згоду на вчинення підопічним правочинів відповідно до статей 32 та 37 цього Кодексу.

3. Піклувальник зобов 'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

1. Форми та методи здійснення прав і обов'язків піклувальника відрізняються залежно від того, над якою особою встановлено піклування. Піклувальник непов­нолітньої особи, по суті, замінює їй батьків. Тому його основним обов'язком є ство­рення умов, необхідних для повноцінного всебічного фізичного та духовного роз­витку неповнолітнього (належний догляд, харчування, навчання, лікування, відпо­чинок тощо). Піклувальник особи, дієздатність якої обмежена внаслідок того, що вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідом­лювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ч. 1 ст. 36 ЦК), зобов'язаний, в першу чергу, вживати заходів щодо її лікування, в міру можливостей створювати такі побутові умови, які б сприяли її одужанню. Основним обов'язком піклуваль­ника особи, дієздатність якої обмежено в силу того, що вона зловживає спиртни­ми напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утриму­вати, у скрутне матеріальне становище (ч. 2 ст. 36 ЦК), є здійснення контролю за розпорядженням цією особою своїм заробітком та майном.

2. Піклувальник дає згоду на вчинення підопічною особою правочинів, які вона не вправі вчиняти самостійно (див. статті 32, 37 і коментар до них).

125

Відсутність згоди піклувальника і наступного схвалення правочину, укладено­го підопічним за межами його цивільної дієздатності, є підставою для визнання судом такого правочину недійсним за позовом піклувальника (ч. 2 ст. 222 ЦК). У випадку, якщо такий позов не подано, то правочин вважається дійсним. Разом з тим, піклувальник не може давати підопічній особі дозвіл на укладення право-чинів, які передбачені ч. 1 ст. 71 ЦК, без попередньої згоди органу опіки та піклу­вання.

3. У разі видужання або поліпшення психічного стану підопічної особи, дієздатність якої було обмежено на підставі ч. 1 ст. 36 ЦК, а також у разі припи­нення фізичною особою зловживання спиртними напоями, наркотичними засо­бами, токсичними речовинами тощо піклувальник має право звернутися до суду із заявою про скасування обмеження в дієздатності цієї особи. Рішення суду про поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яке набрало законної сили, є підставою для припинення піклування (п. 4 ч. 1 ст. 77 ЦК).

Стаття 70. Правочини, на вчинення яких піклувальник не може дава­ти згоду

/. Піклувальник не може давати згоду на укладення договорів між підопіч­ним та своєю дружиною (своїм чоловіком) або своїми близькими родичами, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоп­латне користування на підставі договору позички.

З метою уникнення можливих зловживань з боку піклувальника, а також захисту майнових прав підопічного коментована стаття забороняє піклувальни­кам давати згоду на укладення підопічним договорів, у яких піклувальник або його близькі родичі, дружина (чоловік) зацікавлені особисто. Зокрема, не доз­воляється давати дозвіл на укладення договорів між підопічною особою, з однієї сторони, та зазначеними особами, — з іншої. Із наведеного правила передбачено виняток, а саме: можливість надання згоди на укладення між підопічним та близь­кими родичами, дружиною (чоловіком) піклувальника договору дарування, який передбачає передання підопічному певного майна у власність, або договору по­зички, за яким підопічному передається майно у безоплатне користування.

Стаття 71. Правочини, які вчиняються з дозволу органу опіки та піклу­вання

/. Опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування:

1. відмовитися від майнових прав підопічного;

2. видавати письмові зобов язання від імені підопічного;

1. укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлово­го будинку, квартири;

3. укладати договори щодо іншого цінного майна.

2. Піклувальник має право дати згоду на вчинення правочинів, передбаче­них частиною першою цієї статті, лише з дозволу органу опіки та піклування.

126

1. Опікуни і піклувальники як законні представники підопічного здійсню­ють свої права та обов'язки самостійно. Проте деякі юридичні дії опікунів та піклувальників, які мають важливе значення, особливо в майновій сфері, підкон­трольні органу опіки та піклування.

2. Відповідно до ст. 71 ЦК та ч. З ст. 17 Закону України «Про охорону дитин­ства» від 26 квітня 2001 р. опікун не має права без одержання попереднього доз­волу органу опіки та піклування:

вчиняти правочини, які спрямовані на відмову від майнових прав підопічно­го (укладати договір купівлі-продажу, міни, дарування, найму (оренди), заста­ви, відмовлятися від прийняття спадщини, яка перейшла до підопічного; від стяг­нення боргу на користь підопічного тощо);

видавати письмові зобов'язання від імені підопічного;

укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спе­ціальній реєстрації, у т.ч. здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, влас­ником або одним із власників якого є підопічний;

укладати договори, що призводять до зменшення іншого цінного майна підо­пічного.

Вказані вище обмеження поширюються також на піклувальників при наданні згоди на вчинення правочинів підопічними.

3. Вищезазначені види правочинів, вчинені опікуном або підопічним з доз­волу піклувальника, але без дозволу органу опіки та піклування, є нікчемними за підставами, передбаченими ст. 224 ЦК.

4. Закон не встановлює форму, в якій має бути виражена згода органу опіки та піклування на вчинення правочинів, зазначених у ч. 1 ст. 71 ЦК. Виходячи суто із практичних міркувань, вбачається, що вона має відповідати формі право-чину, на вчинення якого дається дозвіл.

Стаття 72. Управління майном особи, над якою встановлено опіку

/. Опікун зобов'язаний дбати про збереження та використання майна під­опічного в його інтересах.

2. Якщо малолітня особа може самостійно визначити свої потреби та інтере­си, опікун, здійснюючи управління Ті майном, повинен враховувати її бажання.

3. Опікун самостійно здійснює витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного, за рахунок пенсії, аліментів, доходів від майна підопічного тощо.

4. Якщо підопічний є власником нерухомого майна або майна, яке потребує постійного управління, опікун може з дозволу органу опіки та піклування управ­ляти цим майном або передати його за договором в управління іншій особі.

1. Якщо підопічна особа має майно, яке знаходиться у місці її проживання, то управління цим майном та його охорона здійснюються опікуном цієї особи. Над майном підопічної особи, яке знаходиться в іншому місці, призначається особлива опіка (див. ст. 74 ЦК і коментар до неї).

2. Опікун має ставитися до майна підопічного дбайливо та добросовісно. Він повинен вживати заходів щодо його збереження, а також турбуватися про те, щоб воно приносило дохід, якщо це можливо. Дохід, одержаний від майна підопічного, опікун має використовувати виключно на утримання та в інтересах підопічного.

127

3. Порушення передбачених даною статтею умов управління майном особи, над якою встановлено опіку, може бути підставою для звільнення опікуна від його повноважень (див. ст. 75 ЦК і коментар до неї) і відповідальності опікуна за шкоду, яку він завдав підопічному внаслідок неналежного виконання своїх обов'язків.

Стаття 73. Право опікуна та піклувальника на плату за виконання ними своїх обов язків

/. Підстави виникнення права на оплату послуг опікуна та піклувальника, Ті розмір та порядок виплати встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 4. 12 Правил опіки та піклування, обов'язки та послуги з опіки та піклування виконуються опікунами і піклувальниками безоплатно. Правило аналогічного змісту передбачено ч. 5 ст. 249 СК. Водночас коментована стаття ЦК вказує на можливість оплати послуг вказаних осіб (це можуть бути, зокрема, виплати як відшкодування особистих коштів опікуна чи піклувальни­ка, які вони витрачали на утримання підопічного). Підстави виникнення права на оплату, її розмір та порядок виплати, без сумніву, мають бути встановлені спеціальним підзаконним нормативним актом (зокрема відповідною постано­вою Кабінету Міністрів України).

Стаття 74. Опіка над майном

/. Якщо у особи, над якою встановлено опіку чи піклування, є майно, що знаходиться в іншій місцевості, опіка над цим майном встановлюється органон опіки та піклування за місцезнаходженням майна.

Опіка над майном встановлюється також в інших випадках, встановлених законом.

1. Крім опіки над фізичними особами, ЦК передбачає також опіку над май­ном. Найчастіше потреба встановити опіку над майном виникає тоді, коли підо­пічна особа має майно, що знаходиться не за місцем ЇЇ постійного проживання, і воно вимагає встановлення самостійної опіки (наприклад, будинок із земель­ною ділянкою). Питання про опіку над майном вирішується органом опіки та піклування за місцезнаходженням цього майна. Дії опікуна (піклувальника) осо­би та опікуна її майна повинні бути узгодженими і визначатися виключно інте­ресами цієї особи.

2. Чинний ЦК передбачає також опіку над майном фізичної особи, яка виз­нана судом безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце перебування якої невідоме (див. ст. 44 ЦК та коментар до неї).

Стаття 75. Звільнення опікуна та піклувальника

1. Суд, якщо він призначив опікуна чи піклувальника, або орган опіки та піклу­вання за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або піклувальника. Ця заява розглядається судом або органом опіки та піклування протягом одно­го місяця.

128

Особа виконує повноваження опікуна або піклувальника до винесення рішен­ня про звільнення Ті від повноважень опікуна або піклувальника чи до закінчен­ня місячного строку від дня подання заяви, якщо вона не була розглянута про­тягом цього строку.