Література:

1. Конспект лекцій.

2. Губський Ю. І. Біологічна хімія.- К.-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000.- 509с.

3. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001.- 736с.

4. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. – Біохімія людини, 2004.

Заняття № 9.

Тема: Гормони щитовидної, паращитовидної і підшлункової залоз. Визначення інсуліну

Актуальнiсть теми: Гормони щитовидної та паращитовидної залоз є істинними гормонами, яку забезпечують нормальний енергетичний обмін, біосинез білка та процеси морфогенезу. Порушення функцій цих залоз і відповідних гормонів призводять до розвитку ендокринних патологій. У клініко-біохімічних лабораторіях використовуються методи аналізу гормонів і продуктів їх обміну в біологічному матеріалі, у фармації у якості лікарських препаратах застосовуються речовини, що регулюють утворення та біохімічні ефекти даних гормонів. Не менш важливе значення мають і гормони підшлункової залози. Інсулін використовується як медикаментозний засіб, оскільки значна частина населення страждає цукровим діабетом чи схильна до даної хвороби.

Навчальнi цiлi:

Знати: Загальну характеристику, будову, функції і механізм дії гормонів щитовидної і паращитовидних залоз, біохімічні зміни і клінічні симптоми патології цих залоз. Будову, біологічні функції і механізм дії гормонів підшлункової залози, біохімічні зміни і клінічні симптоми патології підшлункової залози, методи терапії і фармпрепарати.

Вмiти: Виконати якісні реакції на визначення інсуліну та тироксину.

Самостiйна позааудиторна робота

1. Написати рівняння реакцій біосинтезу тиреоїдних гормонів

2. Скласти схему механізму дії тиреоїдних гормонів

3. Скласти схему механізму дії інсуліну

4. Скласти схему механізму дії глюкагону

5. Підготувати вихідні дані для оформлення протоколу лабораторної роботи.

Контрольнi питання:

1. Тиреоїдні гормони щитовидної залози: структура, синтез і секреція, біологічні ефекти і механізм дії.

2. Гіпо- і гіпертиреоз. Лікарські препарати для лікування хвороб щитовидної залози.

3. Паратгормон і кальцитонін, хімічна природа, регуляція секреції, біологічна дія.

4. Порушення функцій паращитовидних залоз. Препарати паратгормону і кальцитоніну

5. Структура, утворення і секреція, біологічна дія інсуліну.

6. Інсулінозалежний та інсулінонезалежний діабет: порушення обміну речовин та біохімія ускладнень.

7. Препарати інсуліну та інші цукорзнижуючі ліки.

8. Структура, утворення і секреція, біологічна дія глюкагону.

Самостійна аудиторна робота

1. Охарактеризуйте гормони щитовидної, паращитовидної та підшлункової залоз за схемою:

   Назва гормону

   Місце утворення

   Механізм дії

   Біологічний ефект

   Ознаки гіпофункції

   Ознаки гіперфункції

2. Виконати лабораторні роботи і захистити протокол:

І. Якісні реакції на інсулін.

Принцип методу. Інсулін дає характерні реакції на білок: біуретову, Міллона, нінгідринову та ін.

а) Біуретова реакція (Піотровського) відкриває пептидний зв’язок в білку: до 5 крапель розчину інсуліну додають 5 крапель 10% розчину їдкого натрію, 2 краплі 1% розчину сульфату міді і все перемішують; вміст пробірки набуває фіолетового кольору.

б) Реакція на тирозин (Міллона): до 5 крапель розчину інсуліну вносять 3 краплі реактиву Міллона і обережно нагрівають; в пробірці з’являється цеглисто-червоне забарвлення (утворення осаду ртутної солі динітротирозину);

в) Нінгідринова реакція: до 5 крапель розчину інсуліну додають 5 крапель 0,5% розчину нінгідрину і злегка підігрівають; спостерігають появу рожево-фіолетового забарвлення, яке згодом синіє.

ІІ. Визначення тироксину

Принцип методу. При руйнуванні тиреоїдину утворюється йодид калію, з якого йод витісняється йодатом калію. Витіснення йоду з солі йодистоводневої кислоти є окисновідновною реакцією, де йодид калію є відновлювачем, а йодат калію – окислювачем. Йод, який виділився, виявляють з допомогою крохмалю (синє забарвлення) в кислому середовищі.

Хід роботи. В ступку вміщують 10 таблеток тиреоїдину і розтирають їх. Розтерту масу пересипають в колбочку для гідролізу, додають 20 мл 10% розчину бікарбонату натрію. Колбочку зі зворотним холодильником ставлять на азбестову сітку і вміст кип’ятять точно 15 хв. 9з моменту закипання) на помірному вогні. Гідролізат охолоджують. В пробірку наливають 24 краплі гідролізату, додають 3 краплі 1% розчину крохмалю, 1 краплю фенолфталеїну, а потім 4 краплі йодату калію і приблизно 10-15 крапель 10% розчину сірчаної кислоти до знебарвлення і появи синього кольору розчину. Вільний йод, що виділився, дає синє забарвлення з крохмалем.

Література:

1. Конспект лекцій.

2. Биологическая химия /Воронина Л.Н. и др.- Х.:Основа, 1999. – 640 с.

3. Гонський Я.І., Максимчук Т.П., Калинський М.І. Біохімія людини. Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – 736с.

4. Губський Ю.I. Бiологiчна хiмiя. – Київ-Вінниця: Нова книга, 2007.–507 с.

5. Губський Ю.I. Бiологiчна хiмiя. – Київ-Тернопiль: Укрмедкнига, 2000.–507 с.

6. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – 736с.

7. Николаев А. Я. Биологическая химия. - М.: Высш. шк., 1989

8. Березов Т. Т., Коровкин Б. Ф. Биологическая химия. - М.: Медицина, 1990. -

Обговорено і затверджено на засіданні кафедри, протокол №1 від 30.08.2012р.

Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.