Запитання №5

Проаналізуйте Столипінську аграрну реформу

та її наслідки в Україні.

Столипінська реформа складалася із ряду законодавчих актів царського уряду 1906-1911 pp. спрямованих на:

1. перерозподіл селянської земельної площі:

2. введення свободи виходу з общини;зміцнення приватної власності на землю;

3. ліквідацію обмежень у відчужені надільних селянських земель тощо.

За цими законами:

1. кожному селянинові надавалося право закріпити свій земельний наділ, що перебував у розпорядженні сільської общини, в особисту приватну власність, після чого він мав право з цією землею вийти з общини на хутір чи відруб (польовий наділ без садиби) або продати її;

2. селяни користувалися допомогою Селянського поземельного банку, який кредитував їм купівлю землі і допомагав створювати хуторні та відрубні господарства (Правда ціни на землю були дуже високими і це робило їх майже недосяжною для широких селянських мас);

3. активна переселенська політика уряду. Діставши землю у власність і продавши її, селяни масово переселялися на вільні землі азіатської частини Російської імперії. Протягом 1906-1912 p.p. з України виїхало майже 1 млн. чоловік. Щоправда, багато селян повертались додому, не знайшовши відповідних шов для життя.

Метою Столипінської аграрної реформи було:

1. підняти ефективність с/г виробництва;

2. підвищити товарність сільського господарства;

3. зміцнити соціальну опору самодержавства на селі, шляхом утворення міцних, зажиточних господарств;

4. вирішити проблему аграрного перенаселення (нові сім'ї не могли утворити власні господарства, бо землі не хватало).

Особливістю України було те, що порівняно з Росією, тут общинне землеволодіння було менш розповсюджено (воно майже було відсутнє на Правобережжі та Полтавщині, а в районах поширення на Харківщині та Степній Україні носило відносно формальний характер, оскільки тут власником землі вважалась не община, а двір і заборонялося продавати і ділити землю між членами родини). Тільки угіддя - ліс, сіножаті - залишалися в общинному володінні.

Внаслідок Столипінської аграрної реформи близько 1/4 дворів в Україні, що входили до земельних общин, вийшли з них: з 1907 по 1911 pp. на відруби й хутори вийшло 225.500 господарів, які володіли 1.8 млн. десятин землі. Завдяки кредитам Селянського поземельного банку селяни протягом 1906-1909 p.p. змогли купити 385 тис. десятин землі (звичайно це дуже мало, але як вже говорилось вище це зв'язано з високою ціною землі). Селянам надавали допомогу кооперацією, с/г спілками, земельною агрономією тощо. Завдяки чому дещо зросла врожайність і рентабельність сільського господарства. До цього слід додати, що П. Столипін (в 1906 р. став головою уряду залишаючись міністром внутрішніх справ) "уславився" негативним ставленням до українського національного руху.

Це проявлялось в:

1. забороні реєстрації "інородческих" товариств т.б. діяльність українських культурних, політичних та громадських товариств оголошувалась поза законом (але мабуть сам того не відаючи П. Столипін суперечив офіційній доктрині, яка не визнавала українців окремим народам, назвавши його "інородческим" він підтверджував факти, що українці є окремішньою від росіян нацією);

2. заборона видання ряду українських газет і журналів, відзначення 50-річчя з дня смерті Т. Шевченка, конфіскація повного видання "Кобзаря" тощо;

3. закриття "Просвіти" в Катеринославі, Полтаві, Одесі, Києві та інших містах України;

4. забороні викладання українською мовою в школах;

5. лояльне відношення до створення в Україні так званих "чорних сотень", шовіністичних російських організацій на зразок "Клубу російських націоналістів" в Києві та ін.

Висновок:

Столипінська аграрна реформа прискорила розвиток товарних відносин у сільському господарстві, а також соціальне розмежування на селі, швидше пішов процес відокремлення заможної верхівки. Реформа не була доведена до кінця: вона з самого початку наштовхнулася на опір як консервативних так і ліворадикальних сил. Аграрне питання не було остаточно вирішене і це було одною з причин революції 1917 р. П. Столипін змусив знов український національний рух діяти в підпіллі та використовувати найменші можливості легальної роботи.