Запитання № 46

Основні напрямки русифікаторської політики радянської влади в УРСР

у другій половині XX ст.

Нова хвиля русифікації в XX ст. почалась після короткої "відлиги" середини 50-х років, яка налякала центральну владу в Москві і вже в 1958 р. компартія приймає постанову "Про зміцнення зв'язку школи з життям..де акцентується увага на посилення вивчення російської мови. В 1959 р. Верховна Рада УРСР затверджує шкільний закон, який надавав право батькам вибирати своїм дітям мову навчання. З 1961 р. більшовицька партія проголошує теорію і політику: "злиття націй", "двомовності", "мови міжнаціонального спілкування".

Шовіністичну російську ідею заповзятливо підтримала партійна влада в Україні, функціонери від науки А.Скаба, І.Білодід, У.Кравцев та ін. В 60-х роках в обласних центрах і в м.Києві українські школи становили 28%, а російські - 72%, в інших містах відповідно 16% і 84%. В 70-х роках освіта стає об'єктом форсованої русифікації: якщо в 1961 році школи з українською мовою навчання охоплювали 69% учнів, то в 1971 р. - 60%, а в 1977 р. - 58%. Російською мовою навчалися відповідно - 30%, 39%, 41% учнів.

З початку 70-х років посилюється ідеологічний диктат у духовній сфері, який досягає свого апогею в Україні у період т.з. "маланчуківщини". (В.Маланчук - партійний ідеолог, який зробив кар'єру як "борець з українським буржуазним націоналізмом" , з 1972 р. стає секретарем ЦК КПУ і головним русифікатором республіки). Починається період чорних списків, особистої цензури, політичних доносів, ідеологічного диктату.

Саме в цей період української історії відбувається найпоширеніша, найактивніша русифікація. В чому вона проявилася?

1. Масовий перехід шкіл, вузів на російську мову викладання. В 1978 р. прийнята чергова партійна постанова "Про заходи щодо подальшого вдосконалення вивчення і викладання російської мови в союзних республіках". Це привело до того, що число учнів, які вивчали в школах українську мову зменшилось до 49%, в той час як українці серед населення республіки становили майже 73%. Майже всі вищі навчальні заклади України перейшли на викладання російською мовою, в т.ч. і Івано-Франківський інститут нафти і газу, інші вузи Галичини.

Режим найбільшого сприяння російській мові завершений постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 26 травня 1983 р. "Про додаткові заходи для удосконалення вивчення російської мови в загальноосвітніх учбових закладах союзних республік". Вчителям російської мови були встановлені 15% надбавки до ставок, учнів заохочували спілкуватися російською на перервах і поза школою. А майже 13 млн. українців, які проживати і проживають в Росії не мали і не мають там донині жодної української школи.

2. Українська мова та її носії оголошувалися неперспективними, а той підозрілими.

На з'їздах, конференціях, нарадах, в міністерствах, відомствах та інших радянських установах було "не прийнято" говорити українською. Національна мова була витіснена з Академії наук, науково-дослідних установ, наукових досліджень, дисертацій. Через анонімки, наклепи, доноси т.з. "націоналістично налаштовані елементи" звільнялися з роботи, звинувачувалися у відсутності інтернаціоналізму і надмірності національного. Українська мова витіснялася не лише з міст, але й з багатьох сіл, розташованих довкола промислових центрів. З'явився новий термін "народ України"' і повністю зник - "український народ". Ніхто з оточення В.Щербицького ніде і ні за жодних обставин публічно не згадував, що на нашій землі є український народ.