Запитання № 56

Які події привели до розпаду радянської імперії в серпні-грудні 1991 р.?

Імперські комуністичні сили діяли хитро, підступно, готові були піти на все аби зберегти союз і свої привілеї.

На літо 1991 року довіряти дальший хід подій Горбачову вони вже не відважувалися, бо він і так пішов на більші поступки, ніж дозволяла тоталітарна система. За традиційним сценарієм (як із Микитою Хрущовим в 1964 році) Горбачова було ізольовано під час чергового відпочинку в Криму. Остання спроба врятувати імперію відбулася 19-21 серпня 1991 року. Це була "спроба приречених", які хотіли встановити диктатуру військової хунти, відновити владу більшовицької партії, повністю знищити паростки демократії і гласності, повернутися до сталінської репресивної машини. Шлях до нової комуністичної диктатури путчистам перекрили демократичні сили, в т.ч. нове керівництво Росії на чолі з Б.Єльциним. Будинок російського парламенту став символом захисту демократії та обраної народом влади. Серед захисників "Білого дому" було чимало українців.

Військово-комуністична хунта планувала спочатку Україну нейтралізувати, а після розгрому демократії в Росії ввести війська до Києва, Львова та інших міст України і ліквідувати суверенітет республіки. Представник ДКНС генерал В.Варенников в ультимативній формі вимагав покірності Верховної Ради та уряду України, невтручання опозиційних сил, за непослух погрожував репресіями.

Цікаво проаналізувати ставлення різних гілок влади і посадових осіб в Україні до надзвичайної ситуації 19-24 серпня 1991р.:

• Голова Верховної Ради Л.Кравчук діяв стримано, зважено, хитро непослідовно, намагався запобігти конфронтації і протистоянню, закликав зберігати витримку, дотримуватись Конституції;

• Президія Верховної Ради УРСР після дводенної дискусії опублікувала лише 22 серпня обтічну і невизначену заяву. Пропонувалося зробити все, щоб уникнути загострення соціально-політичної ситуації, утриматись від страйків, мітингів і маніфестацій (як того вимагав ДКНС), хоча на вимогу представників Народної Ради (О.Ємець, Д.Павличко, І.Юхновський) було внесено положення, що постанови ДКНС "не мають юридичної сили на території України".

• Представники Народної ради ще 19 серпня заявили протест проти антиконституційного державного перевороту і вирішили згуртувати опозиційні сили. НРУ теж уже в середині дня 19 серпня закликав громадян України до активного опору путчистам. Багато інших демократичних партій, спілок, об'єднань та рухів стали на захист суверенітету України.

• Серпневі події остаточно виявили антидемократичну, антинародну, анти українську суть КПРС та її філії в Україні. Секретаріат ЦК КПУ того ж дня зобов'язав партійні комітети на місцях сприяти ДКНС, керуватися його документами. Хунту підтримали або лояльно поставились обкоми партій, облвиконкоми, де переважала партійно-радянська верхівка, догідницьки повелося українське телебачення, радіо, компартійні газети.

Після провалу комуністичного путчу в Москві уже 21-22 серпня, саморозпуску КПРС 24 серпня 1991 р., ситуація різко змінилася і в Україні. Компартійні структури повністю дискредитували себе в очах народу, фактично КПУ перестала існувати.

24 серпня 1991 року відкрилася позачергова сесія Верховної Ради України, на якій було розглянуто питання про політичну ситуацію в республіці, і на пропозицію депутата Левка Лук'яненка прийнято підготовлений ним пакет - Постанови та Акту проголошення незалежності України, затверджені конститу­ційною більшістю депутатів - 346.

Це було торжество історичної справедливості, наслідок тисячолітньої боротьби за українську державність:

• Україна ставала незалежною, демократичною державою;

• Територія України оголошувалась неподільною і недоторканою:

• В Україні є чинними лише власні Конституція, закони та постанови уряду.

З метою всенародного підтвердження Акту про незалежність України сесія вирішила провести 1 грудня 1991 року всеукраїнський референдум. Л.Кравчук підписав Указ Президії Верховної Ради України "Про заборону діяльності Компартії України". На той час тимчасова комісія Ю.Гайсинського подала докази підтримки керівництвом КПУ державного перевороту. 1 грудня 1991 р. на виборчі дільниці прийшло 31 млн. 891 742 громадян (84.2% із тих, хто мав право голосу).

Підтвердили Акт проголошення незалежності України 29 млн. (90,35%) громадян. Проти було тільки 2,4 млн. (7,6%). По окремих областях за незалежну Україну проголосувало:

Івано-Франківська. Львівська - 98%;

Черкаська - 97%; Харківська - 91%;

Донецька - 80%; Луганська - 72%;

Кримська АРСР - 56%,

Немає жодної області, де б більшість виборців проголосувала проти незалежності.

Чому така переконлива і однозначна воля народу на референдумі 1991р.?

• це була реалізація мрій, сподівань, боротьби минулих і нинішніх поколінь українських патріотів;

• абсолютна більшість громадян України сподівались на краще життя в своїй державі;

• як завжди, частина населення довірилась рішенням і авторитетові Верховної Ради та її Голови.

На урочистому засіданні 5 грудня 1991 р. Верховна Рада України прийняла звернення "До парламентаріїв і народів світу", в якому наголошувала, що договір 1922 р. про утворення СРСР Україна вважає стосовно себе недійсним і недіючим.

8 грудня 1991 ц. три держави (Росія, Україна, Білорусія), які підписували союзний договір 1922 р., заявили, що СРСР як держава припиняє своє існування.