II етап - січень 1987 - літо 1988 р. - усвідомлення основних завдань перебудови, формування і розширення її соцільної бази.

Нa січневому (1987 р.) Пленумі ЦК КПРС, було покладено початок новому етапові перебудови, на перший план висунуто вже не прискорення, а завдання демократизації суспільного життя.

В цей період відбувається перебудова в кадровій політиці, звільняються перші секретарі Дніпропетровського, Ворошиловградського, Львівського обкомів, багато секретарів менших обласних комітетів КПУ.

На цьому етапі визначено стратегічні завдання перебудови: нове політичне мислення; радикальна економічна реформа (червневий 1987 р. Пленум ЦК КПРС); демократизація усієї політичної структури.

Саме в цей час активно формується соціальна база перебудови - виникають, зміцнюються та набувають авторитету в суспільстві неформальні організації.

III етап - літо 1988 - травень 1989 рр. - переміщення центру рушійних сил перебудови зверху вниз.

Вперше за роки радянської влади було поставлено питання про необхідність глибокого реформування політичної системи, створення правової держави, парламентаризму, розподілу влади.

В економічній сфері спостерігається посилення самостійності державних підприємств та розширення сфери діяльності приватного сектора.

КПРС дедалі більше "не вписується" в процес перебудови, не "встигає" за перебігом подій, появляється масове вільнодумство, формуються нові політичні структури, започатковується процес становлення багатопартійності в Україні.

IV етап - травень 1989 - лютий 1990 рр. - розмежування та консолідація полярних політичних сил у суспільстві. Їхнє відкрите протистояння.

Цей етап починається І з'їздом Рад СРСР - (травень - червень), що активно стимулював поглиблення процесу перебудови. У цей час набирає силу процес інтенсивного формування народних фронтів - перших незалежних організацій, які мали масовий характер.

Саме в цей період в Україні виникає Народний Рух України за перебудову (вересень 1989 року), незалежний масовий робітничий рух (липень 1989 р.). Поглиблення розмежування та наростаюча консолідація опозиційним владним структурам сил були переконливим симптомом того, що монополія КПРС у політичній сфері поступово витісняється реальним плюралізмом. Врешті під тиском обставин лютневий (1990 р.) Пленум ЦК КПРС голосує за відміну 6-ої статті Конституції СРСР, яка проголошувала КПРС ядром політичної системи.

V етап - лютий - грудень 1990 р. - поступовий відхід політичного керівництва срср від формальних, революційних перетворень і одночасно радикалізація народних мас.

У цей період особливо загострилася ситуація в країні. Спад в економіці став реальністю. У 1990 році в Україні валовий суспільний продукт знизився на 2,4% порівняно з 1989 р.; національний дохід відповідно зменшився на 3,6%. Падіння показників розвитку промисловості республіки становило 0,1%, сільського господарства - 3,7%.

Тобто, "революція згори" (так планували перебудову) дедалі більше набувала рис хаотичного, неконтрольованого процесу, в якому поштовхи "знизу" ставали все-сильнішими і нерідно випереджали реакцію "ініціаторів перебудови" на хід подій.

Політичне життя в Україні на цьому етапі перебудови відзначалося активністю та інтенсивністю, а кризовий стан в КПУ все більше наростає. Так, якщо за 1989 р. кількісний склад КПУ зменшився на 0.25%, то за 1990 р. - на 10%.

VI етап - грудень 1990 - серпень 1991 рр. - загострення економічної і політичної кризи в СРСР. намагання консервативних сил повернути вправо, врятувати імперію, кінець перебудові, перемога демократичних сил.

Спад виробництва катастрофічно наростав, в 1991 р. валовий суспільний продукт в Україні був на 11,3% меншим, ніж у 1990 р., національний дохід зменшився на 11.2%, падіння промисловості становило 4,8%, сільського господарства — 13,2%.

Важливою віхою цього етапу став березневий референдум, суттю якого було питання про збереження існуючого СРСР.

Спроба консервативного табору перейти до активних дій, силою взяти реванш знайшла своє втілення у здійсненні 19-21 серпня 1991 р. державного перевороту. Але демократичним силам вдалося не тільки вистояти, а й перемогти путчистів, і 24 серпня 1991 р. український парламент прийняв Акт про незалежність України.