Запитання № 32

Дайте оцінку подіям початкового етапу радянсько-німецької війни

на території України

Прославляючи перемогу, радянська історіографія часто опускала найважли­віший, найтрагічніший період війни з фашистами-початковий. В 1941 році українські землі опинилися в епіцентрі боротьби двох тоталітарних імперій за панування в світі:

• Радянський Союз хотів володіти всіма українськими землями як плацдармом для наступу на Захід і утвердження там більшовицького соціалізму. Архівні документи радянського генштабу свідчать, що ще 15 травня 1941 року у Кремлі розглядався план, який пропонував "атакувати німецьку армію, розгромити головні сили вермахту і на першому⁷ етапі війни захопити Польщу і Східну Прусію".

• Німеччина теж хотіла використати українську територію, перетворити край у аграрносировиний додаток рейху, який повинен був "постачати продовольством населення великого рейху на тисячу років наперед", і як плацдарм для наступу фашизму на Схід.

Перший рік війни з 22 червня 1941 ропу до 22 липня 1942 року привів до повного захоплення німецькими окупантами українських земель. Найсуттєвішими ознаками цього періоду війни на українських землях були:

• відчайдушний опір і величезний героїзм воїнів Радянської армії, особливо на західних кордонах України;

• справді самовіддана, кровопролитна оборона міст-героїв: Києва - липень-вересень 1941 p., Одеси - серпень-жовтень 1941 p.;

• евакуація промислових та сільськогосподарських об'єктів, населення України в глибокий тил. На схід було перевезено 550 великих заводів і близько 3,5 млн. населення України, значна частина якого неповернута і до сьогоднішнього дня;

• знищувались промислові, транспортні об'єкти, зібраний урожай і запаси продовольства, затоплювались шахти, зруйновані усі 54 домни Донбасу - тобто застосовувалась тактика "спаленої" землі";

• після грудневого успіху в битві під Москвою, війська Західного і Південного фронтів у січні 1942 р. тимчасово визволили частину Харківщини і Донбасу, але весняний наступ Радянської армії 1942 року провалився, війська зазнали ще одної тяжкої поразки. 22 липня 1942 року після захоплення гітлерівцями м. Свердловська Ворошиловградської області вся територія Української PCP була остаточно окупована;

• перший період війни привів до величезних військових і мирних втрат, до безпорадності, прорахунків, помилок політичного і військового керівництва. За перші тижні війни Червона армія втратила 850 тис. воїнів, 3,5 тис. літаків, 6 тис. танків, тобто половину довоєнного потенціалу. Втрати вермахту в живій силі були в 10 разів меншими.

Які причини трагедії і невдач першого періоду-радянсько-німецької війни?

Сучасна історична наука розвінчує сталінську оцінку невдач в перший період війни: нібито це був наслідок раптовості нападу, неготовності СРСР до війни, тимчасових прорахунків командування.

Насправді історичні факти підтверджують, що СРСР мав об'єктивні передумови

для належної відсічі агресору, кількісну і якісну перевагу над ворогом. Наприклад, лише за танками і літаками Червона армія переважала майже удвічі Німеччину, Японію, Італію, Румунію разом узяті. Київський військовий округ переважав німецьку групу "Південь" у співвідношенні в живій силі 1,2:1, в танках 4:1, авіації 2,5:1 і т.д.

Отже, причини трагедії криються не в слабкості СРСР, а в негативних явищах, властивих тогочасному режиму:

1. Сталін і його керівництво вперто ігнорували численними попередженнями про підготовку нападу на СРСР. надіючись виграти час для підготовки превентивного удару по Гітлеру.

2. Згубно відбилося на обороноздатності масове знищення Сталіним і його поплічниками військових кадрів. Протягом 1937-1938 років були репресовані і знищені 40 тис. командирів, в т.ч. 1800 генералів Радянської армії.

3. Трагічну роль відіграла наступальна концепція Москви, згідно з якою збройні сили були підтягнуті впритул до західних кордонів. Вони зазнали раптового і нищівного удару в перші години війни.

4. Врешті, народ, який відчув на собі жорстокість сталінізму, особливо на західноукраїнських землях не міг підгримувати і захищати цю більшовицьку імперію, яка по-звірячому знищила до 1941 року мільйони людей. Був розпач, пасивність, нейтралітет і навіть сприяння німцям, яких зустрічали спочатку як визволителів від червоного окупанта.

Таким чином, провина більшовицького тоталітарного режиму за трагедію першого періоду радянсько-німецької війни очевидна і зрозуміла, але сьогодні може здатись дивним і неприйнятним - була і його заслуга. В чому?

На нас пішов фашистський тоталітарний режим і йому було протиставлено такий же тоталітарний більшовицький режим, який здатний швидко приймати рішення, і головне оперативно і жорстко організовувати їх виконання. Наприклад, мобілізація сил і трудових ресурсів, евакуація заводів, налагодження їх роботи на нових місцях, організація оборонних і наступальних операцій - усе це було зроблено рішуче, жорстко, блискавично.

Західні демократії луснули під фашистським чоботом, а Радянський Союз вистояв і переміг, переміг ту гідру, до якої і сам був причетний. Звичайно, переміг подвиг народу, солдата, але не слід відкидати і організуючу потужність тоталітарного режиму в таких екстремальних ситуаціях.

Запитання № 33

Охарактеризуйте фашистський окупаційний режим на території України.

Під ногою фашистського окупанта українські землі перебували від червня 1941 р. до повного їх вигнання - жовтня 1944 року. Вже перші дні окупації показали - ворог прийшов на нашу землю не дія визволення від більшовизму, чи дарувати незалежність. Фашизм мав одну мету - нищення народу і перетворення його на рабів. Україна була розділена на кілька окремих частин:

1. Дистрикт "Галичина" (Львівська, Станіславська, Тернопільська і Дрогобицька обл.). який було приєднано до Краківського генерал-губернаторства на чолі з Г.Франком і значився як територія рейху.

2. Рейхкомісаріат "Україна" у складі 12 областей (Правобережжя. Полтавської і Запорізької), який очолив лютий ворог українства Ерік Кох.

3. Донбас і Слобожанщина передавались у підпорядкування фронтового військового командування.

4. Закарпаття фюрер подарував Угорщині як окрему адміністративну одиницю "Підкарпатська територія".

5. Південні землі між Дністром і Південним Бугом з центром в Одесі утворили "Трансністровію", яку разом із Північною Буковиною і Бесарабією передали Румунії.

Фашистський окупаційний режим в Україні мав виконати три основні завдання:

1. Забезпечити продовольством, матеріальними і людськими ресурсами потреби фашистської воєнної машини.

2. Фізичне знищення українського населення, депортація та вивезення на роботу до Німеччини з метою створення "життєвого простору ' для арійської раси.

3. Сприяти колонізації значної частини окупованих земель, заселенню цілих районів німецькими переселенцями.

Для реалізації цієї мети окупантами було здійснено наступне:

• усі адміністративні одиниці очолювали німецькі комісари, які опиралися на поліцію безпеки і гестапо. Будь-яка політична діяльність українцям була заборонена. Тільки в генерал-губернаторстві з дозволу властей існував Український Центральний Комітет (УЦК) в Кракові, очолюваний Володимиром Кубійовичем, його діяльність поширювалась в основному на громадську опіку і просвітницьку роботу;

• найбільші підприємства України були поділені між німецькими магнатами. Оку панти нещадно грабували міста і села, перетворювали колгоспи і радгоспи в "общинні господарства", запроваджували в них кріпосний режим:

• під страхом суворої кари запроваджувалась обов'язкова трудова повинність. Грабунок, свавілля, терор возведені в ранг державної політики. За час окупації з України було вивезено 9,2 млн.т. зерна, 622 тис.т. м'яса та мільйони тон інших продуктів, навіть чорнозем, для перевезення було задіяні 1418 тис. вагонів;

• здійснювався шалений наступ на духовне життя поневоленого народу. Окупанти дозволили відкрити в Україні лише початкові школи. Відбувалось повальне пограбування пам'яток історії та культури, національних реліквій.

• вершиною жорстокості окупантів був наказ про "знищення населення більшовицької імперії", в т.ч. України. Планове знищення населення було частиною державної політики третього рейху. Першими жертвами геноциду стало єврейське населення. Тільки у Львові знищено в гетто, розстріляно десятки тисяч євреїв, у Бабиному Яру в Києві понад 100 тис.

• Не менш жорстоким було ставлення окупаційних властей до українців, масові розстріли відбувалися у Києві, Львові, Станіславі та інших містах.

Фашисти спалили вщент 250 населених пунктів України, розстріляли там все мирне населення. В Україні фашисти створили 50 гетто і понад 180 великих концентраційних таборів. Під час окупації населення республіки скоротилося на 14 млн. чоловік, із них на фронтах загинуло біля 6 млн., 5 млн. постраждало під час окупації, понад 2 млн. вивезено на каторжні роботи до Німеччини. За останніми даними Україна понесла 48% людських втрат Радянського Союзу в роки війни.

Насамкінець слід зауважити, що частина українського населення, скривджена більшовицьким режимом, не вбачаючи великої різниці між Гітлером, і Сталіним, рятуючись від голоду, пішла на співпрацю з окупантами. (За підрахунками О.Субтельного до 220 тис.) Українці могли займати пости лише в апараті нижчого ешелону окупантів - міських та волосних управах, староствах. З них формувалась "допоміжна українська поліція", яка займалася громадським порядком.

Нерідко поліцейські-українці приєднувались до руху опору, як це було на Волині 1943 року; коли біля 5 тис. "шуцманів" перейшли на бік УПА. Деяким українським структурам вдавалося використовувати співробітництво з німецькою адміністрацією в інтересах українства. Зокрема, УЦК домігся визволення з концтаборів військовополонених, уродженців Західної України, врятував від голодної смерті 25 тис. дітей Підкарпаття восени 1941 рогу. Важко оправдати факти співпраці з окупантами, але все ж в основному це була співпраця в ім 'я порятунку українства.

Страшною і жорстокою була ніч німецької окупації для українців. "Народ мій український, — записав у щоденнику 21 червня 1942 року Олександр Довженко, — чесний, спокійний і працьовитий, який ніколи в житті не прагнув чужого, страждає і гине, пошматований, знедолений в арійських застінках".