Запитання № 25

Проаналізуйте процес форсованої індустріалізації в Україні.

Курс на індустріалізацію було проголошено на XІV з'їзді ВКП(б) (грудень 1925 року), що являлось логічним продовженням плану ГОЕРЛО і вмотивовувалось рядом обставин:

1. До 1925 року йдучи шляхом НЕПу, країна досягла довоєнного (1913 р.) рівня, що давало підстави для подальшого розвитку ;

2. Значне відставання від економічно розвинутих країн диктувало потребу індустріального розвитку

3. Щезла надія на світову комуністичну революцію, з якою пов'язували свою стратегію російські більшовики, виникла необхідність пристосуватися до нових умов існування одної соціалістичної країни в капіталістичному оточенні і потреба зміцнити оборонну промисловість до початку нової війни.

Мета індустріалізації: перетворити країну із аграрної в індустріальну, із держави, що ввозить машини і обладнання, в державу, яка їх виробляє, забезпечити економічну самостійність і незалежність, зміцнити обороноздатність тощо.

Особливості індустріалізації в Україні:

1. Залучення в промисловість республіки відносно більшої частини коштів ніж в інші республіки [так в І-ій п'ятирічці (1928-1933 роки) Україна отримала 20% всіх капіталовкладень в промисловість СРСР] ;

2. Побудова в Україні промислових гігантів. У промисловості СРСР в 20-30 роках ключовими вважатися 35 об'єктів вартістю понад 100 млн. крб. кожний, з них в Україні розміщувалось 12 (Запоріжсталь, Криворіжсталь, Харківський тракторний завод, Краматорськмашбуд та ін.);

3. Нерівномірність в часі процесу здійснення індустріалізації [Так в роки 1 -ї п'ятирічки з 1500 підприємств, що споруджувались в СРСР в Україні побудовано 400 : в II -й п'ятирічці (1933-37 роки) з 4500 - 1000 ; а в III -й незавершеній (1938-41 роки) з 3000 - 600 ;]

4. Поява у республіканському промисловому комплексі нових галузей : електрометалургії, маргаринової, комбікормової тощо ;

5. Витіснення приватного сектора в економіці України йшло вищими темпами, ніж в цілому по СРСР. [Якщо в цілому на початку 20 років приватний сектор давав 25 % виробництва промислової продукції, то в 1928 році на його долю припадало лише 12 % (по СРСР - 17 %) ];"

6. Індустріалізація в Україні вела до перекосів і деформацій у розміщенні продуктивних сил : прискорювався промисловий розвиток Дніпро-Донецького регіону, а інші регіони України значно відставали;

7. Модернізація промисловості групи "А" (виробництво засобів виробництва) значно випереджало промисловість групи "Б" (виробництво предметів споживання) (87,5 %і 12,5 % відповідно).

Індустріалізація в СРСР і в Україні зокрема відрізнялася від процесу індустріалізації країн Заходу:

Західні країни	СРСР(УРСР)
Розпочиналась з легкої промисловості	Розпочиналась з важкої промисловості
Джерела (кошти): внутрішні нагромадження від промисловості і торгівлі; зовнішні займи; грабунок колоній; анексії і контрибуції тощо.	Джерела (кошти): грабунок внутрішньої "колонії" села; облігації внутрішнього займу; анульовано зовнішні борги; доходи від зовнішньої торгівлі; п'яний бюджет (монополія на горілчані вироби); знецінені (не забезпечені золотом) гроші, інфляційне забезпечення потреб; продаж за кордон сировини; режим жорсткої економії; експлуатація дармової праці в'язнів ГУЛАГУ тощо.
Темпи (50-100 років)	Темпи форсовані (10-15 років)

Труднощі індустріалізації:

1. Величезні за масштабами перетворення мали здійснюватися на значній території, з слабо розвиненою комунікаційною інфраструктурою (дороги, зв'язок, мости);

2. Досить швидкі темпи (форсовані) потребували всезростаючих капітало­вкладень;

3. Нестача кваліфікованих кадрів;

4. Дефіцит необхідного обладнання для новозбудованих заводів і фабрик ;

5. Нестача сировини і коштів тощо.

Найважча проблема з вищенаведених труднощів : де взяти кошти? Сталінське керівництво розв'язало цю проблему своєрідним чином (див. табл. - Кошти) і особливе місце тут відводилось грабунку селянства, перекачування коштів із села в місто через підвищення податків і цін на промислові товари та заниження на сільгосппродукцію.

Спочатку курс на індустріалізацію передбачав напружені, але реальні плани. Але незабаром сталій проголосив форсований курс, не підкріплений ані коштами, ані взаємоув'язкою з іншими плановими показниками. Набирає обертів рапортоманія, офіційна пропаганда оголосила, що І - а п'ятирічка виконана за З роки і 4 місяці, а насправді по багатьох показниках вона не була виконана взагалі.

Цікава деталь - Політбюро своїм рішенням від 1 лютого 1933 року заборонило всім відомствам друкувати будь-які цифрові звіти про виконання п'ятирічних планів. Узагальнені дані наводились лише по випуску валової продукції, обчисленої в карбованцях. Напружені плани вимагали інтенсифікації праці. Розпалювався масовий ентузіазм через соціалістичне змагання, нагороди (запроваджено звання Героя Соціалістичної Праці), примус, страх тощо.

Підсумки і наслідки індустріалізації: Важко підрахувати, в скільки разів зріс об'єм промислової продукції, оскільки тодішня статистика не є об'єктивною, але все ж індустріалізація вивела Україну на якісно новий рівень промислового розвитку :

1. Докорінно змінилася структура народного господарства України : зросла частка промисловості у порівнянні з часткою с/ у загальному обсязі валової продукції;

2. В розвитку промисловості домінує виробництво засобів виробництва ;

3. Дрібна промисловість (кустарно-реміснича) вже не відіграє суттєвої ролі і витісняється великою;

4. Посилюється процес урбанізації (якщо до індустріалізації лише кожний 5-й житель України проживав в місті, то в кінці ЗО - х - кожен 3-й). Відбувається поступова українізація міста, формується національний український робітничий клас та науково-технічна інтелігенція:

5. За рівнем розвитку промисловості Україна випередила кілька розвинених західноєвропейських країн [Україна посідала 2-е місце в Європі (після Німеччини) за виплавкою чавуну ; 3-є місце за виробництвом сталі (після Німеччини та Англії); 4-е - за видобутком вугілля тощо ].

Негативними тенденціями у господарстві України, викликаними індустріалі­зацією були:

1. Домінування промисловості групи "А" над групою "Б" вело до недостачі на ринку необхідних товарів широкого вжитку, до тотального дефіциту (з 1928 року - перехід до карткової системи розподілу в містах);

2. Гігантоманія привела до того, що будівництво сотень об'єктів було розпочате, але не завершене через нестачу коштів, сировини, обладнання, робочої сили (біля 40 % капіталовкладень було заморожено);

3. Жорстка централізація управління промисловістю (так, 89 %важкої промисловості було в загальносоюзному підпорядкуванні), відмова від саморегулюючих механізмів, формування яких розпочалося в роки НЕПу, орієнтація на адміністративно-командні методи управління);

4. Ставка на побудову підприємств - монополістів ;

5. Формування структури розміщення продуктивних сил;

6. Значне перевантаження екосистеми України, зростання техногенного навантаження на природу тощо.

Висновок :

Отже процес індустріалізації в Україні мав свої особливості, а її наслідки були суперечливими і неоднозначними, несучи як позитивні зрушення так і негативні тенденції. Однак ціна цих позитивних зрушень була надто високою : для одержання коштів було пограбовано і поневолено село, демонтовано НЕП, запроваджено командно-адміністративні методи управління, створено атмосферу надзвичайного напруження, пошуку шкідників, що спричинило масові репресії.